ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 283/1399/15-к
провадження № 51-627км17
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 27 липня
2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013060080000836 від 14 листопада 2013 року,
за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки
м. Малин Житомирської області, яка згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 23 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
і виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність того,
що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
Житомирський апеляційний суд 27 липня 2022 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_6 й ухвалив свій,
яким визнав останню винуватою за ч. 1 ст. 366 КК України, призначив їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, на строк 3 роки,
та на підставі ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_6 від покарання у зв`язку
із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з цим вироком начальник відділу кадрів Малинського міськрайонного територіального медичного об`єднання (вул. Суворова 83, м. Малин, далі - МРТМО)ОСОБА_6, будучи службовою особою, обіймаючи посаду, пов`язану
з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, 09 червня 2009 року в період
з 09:00 по 13:00в службовому кабінеті, на прохання невстановленої слідством особи, діючи умисно в інтересах ОСОБА_7, з метою сприяння йому
в протиправному отриманні довідки про перебування у трудових відносинах
з Малинським МРТМО для неправомірного отримання переваг при оформленні посвідчення водія, знаючи, що ОСОБА_7 ніколи не перебував у трудових відносинах з вказаним медичним об`єднанням, склала завідомо неправдивий документ - довідку про працевлаштування ОСОБА_7 у МРТМО на посаді водія автомобіля, після чого шляхом зловживання довірою підписала вказаний документ у головного бухгалтера ОСОБА_8, головного лікаря ОСОБА_9, зареєструвала
та завірила його печатками у секретаря головного лікаря ОСОБА_10, надавши неправдивій довідці статусу офіційного документа.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скарга
У поданій касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок апеляційного суду,
а кримінальне провадження стосовно неї закрити.
Засуджена не заперечує факт складання нею довідки про те, що ОСОБА_7 працював водієм у лікарні, проте, на думку ОСОБА_6, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_10, спростовують пред`явлене
їй обвинувачення. Вказує, що показання головного лікаря ОСОБА_12
є неналежними. Наголошує, що зазначена довідка не набула статусу офіційного документу. Відсутні докази, що засуджена причетна до її видачі. Не доведено мотивів і мети вчинення кримінального правопорушення.
Вважає, що вона не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 366 КК України.
Стверджує, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням вимог статтей 94, 370 цього Кодексу.
Зазначає, що стороною обвинувачення проігноровані вказівки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2012 року, ухвалах Апеляційного суду Житомирської області
від 24 квітня 2012 року та від 22 жовтня 2013 року про те, що факт існування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 виключає можливість пред`явлення їй обвинувачення. Наголошує, що в межах цього кримінального провадження рішення
про причетність вказаних осіб до злочинів, передбачених статтями 366 та 367
КК України, стороною обвинувачення також не приймалося.
Крім того, посилається на порушення органом досудового розслідування строків вручення як повідомлення про підозру, так і повідомлення про зміну раніше повідомленої їй підозри. Вказує, що стороною обвинувачення був проведений
її допит в статусі підозрюваної вже після завершення досудового розслідування. Зазначає, що зміст повідомлення про підозру відрізняється від змісту обвинувального акта.
На переконання засудженої, апеляційний суд своїх висновків належним чином
не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо обґрунтованості апеляційної скарги прокурора, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених
в основу обвинувачення, та загальним формулюванням про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину. Вважає, що вирок цього суду ухвалено без дотримання вимог статтей 94, 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_6 підтримала подану касаційну скаргу та просила
її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою, просила
в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України змінити оскаржений вирок частині призначеного покарання через порушення апеляційним судом вимог ст. 416 цього Кодексу щодо недопустимості погіршення правового становища засудженої, призначити
їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 1 рік, яке було призначено їй за вироком Малинського районного суду Житомирської області
від 23 липня 2013 року.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Отже, вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370