ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 404/2636/19
провадження № 51-2674км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6, його захисника - адвоката ОСОБА_8 та захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року щодо
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_2, є особою, що не має судимості,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК і призначено кожному покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вирішено рахувати з дня затримання - 17 лютого 2019 року.
За вироком місцевого суду ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вчинили умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК за таких обставин.
15 лютого 2019 року близько 11:00 ОСОБА_10 перебував за місцем проживання ( АДРЕСА_3 ), в цей час до нього прийшли ОСОБА_11 разом із ОСОБА_6 з вимогою повернути грошові кошти, які нібито ОСОБА_10 був винен їх спільному знайомому ОСОБА_12 . Надалі ОСОБА_11, із ОСОБА_6, отримавши від ОСОБА_10 відмову в їх вимогах, завдали останньому тілесні ушкодження, та пішли з подвір`я, пообіцявши ОСОБА_10 повернутися.
17 лютого 2019 року близько 12:00 до ОСОБА_13 додому прийшли ОСОБА_11 разом із ОСОБА_6 з повторною вимогою повернути грошові кошти. Отримавши відмову повернути борг, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_6, діючи умисно, нанесли потерпілому ОСОБА_10 багаточисельні удари кулаками, ногами та дерев`яною палицею в ділянку голови, в результаті чого спричинили потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер у реанімаційному відділенні Кіровоградської обласної лікарні.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 26 липня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_6 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У поданих касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своєї позиції вказує, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, оскільки в порушення ст. 94 КПК не надав належної оцінки кожному доказу, а ті докази, на які суд посилається суд у вироку, не підтверджують його причетність до інкримінованого злочину. В свою чергу апеляційний суд, як уважає засуджений, всупереч вимог ст. 23 КПК, безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, при цьому не навів мотивів прийнятого рішення. На думку засудженого, апеляційний розгляд проведено формально всупереч статей 370, 419 КПК;
- захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Обґрунтовуючи свою скаргу, захисниця стверджує, що докази, покладені в основу обвинувального вироку, не свідчать про те, що смерть ОСОБА_10 наступила від умисних дій саме ОСОБА_6 . Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає недопустимими доказами: протокол огляду місця події (далі - протокол ОМП) від 17 лютого 2019 року під час якого вилучено дерев`яну палицю, наволочку, рушник і фрагмент матрацу із слідами РБК, а також протокол ОМП від 24 лютого 2019 року, під час якого оглянуто труп ОСОБА_10 . Додає, що у вступній частині протоколу ОМП від 17 лютого 2019 року відсутні відомості хто саме проводив огляд місця події, що, на її думку, свідчить про порушення п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК.
Зазначає, що суд не надав оцінки висновкам експертів від 14 березня 2019 року № 26 та № 29 та висновку експерта від 15 березня 2019 року № 28, адже вони спростовують версію завдавання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 засудженими кулаками, а інші висновки експертів, на які суд послався у вироку, безпідставні, оскільки кров ОСОБА_6 безпосередньо не досліджувалась, не взято до уваги про можливе походження крові від іншої особи, а не від потерпілого, із групою крові А(ІІ).
Посилаючись на висновок експерта від 15 березня 2019 року № 225, захисниця стверджує, що тілесні ушкодження, виявлені в ОСОБА_10, могли утворитися і внаслідок падіння з висоти власного зросту, тобто за тих обставин, про які вказував ОСОБА_6 .
Додає, що суд безпідставно взяв до уваги показання свідка ОСОБА_14 та не врахував належним чином показання засуджених та свідка ОСОБА_15 .
На вищезазначені порушення апеляційний суд не звернув уваги та необґрунтовано, як уважає захисниця, відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів, що свідчить про порушення ч. 3 ст. 404 КПК. Таким чином, на думку адвоката ОСОБА_8, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу;
- захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Свою позицію аргументує тим, що матеріали кримінального провадження йому не були відкриті, копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування йому не вручали, лише його підзахисному в Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор", що призвело до підписання ОСОБА_9 документів без розуміння останнім їх змісту.
Крім іншого, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, стверджує, що суд не врахував і не спростував позицію ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а також критично віднісся до показань свідка ОСОБА_15, при цьому поклав в основу показання свідка ОСОБА_14, в показаннях якої містяться істотні суперечності, які підтвердив свідок ОСОБА_16 .
Звертає увагу, що очевидців події правопорушення не було, а потерпіла ОСОБА_17 знає про події за версією свідка ОСОБА_14 .
Вважає, що до показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 варто відноситися критично, адже вони є поліцейськими.
Стверджує, що протоколи огляду місця події не містять доказової інформації про вчинення засудженими побиття потерпілого.
Зауважує, що час побиття потерпілого згідно із рапортом збігається із показаннями засуджених і свідка ОСОБА_16 та не збігається з показаннями свідка ОСОБА_14 .
Як зазначає захисник, висновки судово-медичних експертиз не доводять факту спричинення засудженими тілесних ушкоджень потерпілому, а наявність крові на руках ОСОБА_6 та на його одязі спростовує тим, що останній надавав допомогу потерпілому. Також захисник додає, що кров на джинсах ОСОБА_9 могла бути, оскільки він був у потерпілого і міг забруднитись, при цьому експертами чітко не встановлено, що це кров саме потерпілого, а не будь-якої іншої людини з такою ж групою крові.
На думку захисника, в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, тому місцевий суд повинен був закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного.
Захисник акцентує, що сторона захисту звертала увагу суду на вищезазначені порушення, однак вони залишилися проігноровані, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК
Позиції учасників судового провадження
На касаційні скарги заперечень не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, його захисник ОСОБА_8, захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 касаційні скарги підтримали та просили їх задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволеннякасаційних скарг, просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Як убачається зі змісту касаційних скарг, засуджений ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7, окрім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення якої у ст. 411 КПК як підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, і фактично просять доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Разом із тим під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості кожного із засуджених у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, в основу обвинувального вироку суд поклав лише ті докази, які обґрунтовано підтверджують винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема: показання самих засуджених, які хоч і не визнали вину у вчиненні злочину, однак не заперечували факту перебування в будинку ОСОБА_10 17 лютого 2019 року, спілкування із ОСОБА_14 (співмешканкою потерпілого) та поліцейськими, які прибули на виклик; показання: потерпілої ОСОБА_17 (яка зі слів співмешканки ОСОБА_14 знає, що 15 та 17 лютого 2019 року засуджені приходили додому до ОСОБА_10 та побили його, вимагаючи повернути борг у сумі 2500 грн; свідка ОСОБА_14 (співмешканки потерпілого, яка перебувала за місцем свого проживання, коли засуджені приходили 15 та 17 лютого 2019 року до ОСОБА_10, вимагаючи повернути борг, били його); свідка ОСОБА_16 (сусіда потерпілого, який викликав поліцію 17 лютого 2019 року на прохання ОСОБА_14, тому що засуджені били ОСОБА_10 ); свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (поліцейські), які підтвердили, що приїхали до місця проживання ОСОБА_10 на виклик і в приміщенні будинку на ліжку побачили ОСОБА_10, який був у крові, а ОСОБА_9 та ОСОБА_6 повідомили їм, що потерпілий не повертає борг.
Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій з тим, що показання свідка ОСОБА_15 не спростовують висновки про причетність засуджених до вчинення злочину, враховуючи, що цей свідок не міг згадати точної дати зустрічі з ОСОБА_6, що не виключає того факту, що ця зустріч могла мати місце за довго до 15 чи 17 лютого 2019 року. Крім того, згідно з показаннямицього свідка - ОСОБА_6 він бачив о 10:00, а ОСОБА_9 - о 14:00, що не узгоджується з показаннями самих засуджених, які фактично вказують на свою зустріч зі свідком близько 12:00.
При цьому свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що після 15 лютого 2019 року, тобто після побиття засудженими ОСОБА_10, останній не виходив з дому, а тому ОСОБА_6 не міг вести його додому 17 лютого 2019 року.
Доводи сторони захисту про те, що безпосередніх очевидців побиття потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 немає, колегія суддів оцінює критично, адже співмешканка ОСОБА_10 - ОСОБА_14 перебувала за місцем проживання 15 лютого 2019 року (коли засуджені приходили до ОСОБА_10 і били його, вимагаючи повернути борг) та 17 лютого 2019 року (коли засуджені повторно прийшли з дерев`яною палицею до місця проживання потерпілого з тією ж вимогою). Крім того, причиною виклику поліції 17 лютого 2019 року ОСОБА_14 стало побиття засудженими її цивільного чоловіка, що спростовує доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не причетні до побиття ОСОБА_10 .
Твердження касаційних скарг про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 надавали допомогу ОСОБА_10, тому на їхніх речах була кров потерпілого, колегія суддів розцінює критично, зважаючи на значну кількість слідів крові на одязі ОСОБА_6 та локалізацію крапель крові, що свідчить про нанесення ударів ОСОБА_6, як руками, так і ногами.
Разом з тим на джинсах ОСОБА_9 взагалі не повинно було б бути крові, враховуючи, що він, з його слів, лише зайшов та вийшов з приміщення будинку ОСОБА_10 .
Водночас сукупність тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_10, доводить факт нанесення йому численних ударів, в тому числі і дерев`яної палицею та спростовує версію засуджених в частині заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 в іншому місці та за інших обставин.
Як зазначив місцевий суд, свідок ОСОБА_14 дійсно давала дещо плутані показання в частині того, чи бачила вона, як ОСОБА_9 з ОСОБА_6 наносили тілесні ушкодження потерпілому, однак вона однозначно вказує, що після приходу засуджених до них додому, вона виявила у потерпілого тілесні ушкодження та певний безлад у кімнаті, який свідчив про характер боротьби, а наявність крові потерпілого на одязі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вказує на спільний характер дій та спільне нанесення ними тілесних ушкоджень потерпілому.
При цьому апеляційний суд зазначив, що показання, які свідок (фактично очевидець кримінального правопорушення) надавала протягом стадій кримінального провадження (в суді двічі) є однаковими за змістом, не суперечать іншим доказам у кримінальному провадженні. Показання про вчинення побиття ОСОБА_10 узгоджуються із показаннями інших свідків, рапортом поліції тощо. Причин ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_14 судами не встановлено.
Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, який критично оцінив покликання сторони захисту на те, що свідок ОСОБА_14 схильна до надмірного вживання алкогольних напоїв, а тому вона не могла адекватно оцінювати ситуацію і могла щось переплутати, оскільки вказане є припущенням, достовірних доказів на підтвердження факту залежностей свідка або факту перебування нею у зміненому стані у конкретний час немає. Крім того, свідок не визнана недієздатною або обмежено дієздатною через належно встановлений відповідною медичною установою факт наявності у свідка змін у психічному чи поведінковому стані, або порушення сприйняття дійсності внаслідок систематичного вживання алкоголю.