Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 766/20808/19
провадження № 61-18867св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кузнєцової О. А., Орловської Н. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому у первісному вигляді була також і вимога про виділ частки домоволодіння. В остаточній редакції позовної заяви позивач просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою.
Позов обґрунтований тим, що на підставі договору дарування від 20 травня 2019 року позивач є власником 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається із житлового будинку літ. "А", житловою площею 34,6 кв. м, загальною площею 56,1 кв. м, кухні літ. "Б", сараїв літ. "В", літ. "Г", літ. "Д", вбиральні літ. "Е", водопроводу № 1, воріт № 4-6, зливної ями № 7, мостіння № 1.
Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний № 31618196 від 20 травня 2019 року.
Площа земельної ділянки, яка виділена у користування співвласникам вказаного домоволодіння, становить 494 кв. м. Сторони право власності на земельну ділянку не оформили.
Земельна ділянка перебуває у спільному користуванні сторін, які не досягли угоди про порядок користування нею.
У відповідності до розміру часток у праві власності на домоволодіння співвласнику з часткою 1/3 належить земельна ділянка площею 165 кв. м.
Відповідно до проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2020 року № 20 експерт запропонував 2 варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою, з яких саме варіант № 1 максимально відповідає часткам у праві власності на домоволодіння.
Позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив суд:
- визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2020 року № 20 (графічний додаток № 5), а саме виділити позивачу у користування земельну ділянку з боку фасадної межі та лівої бокової межі площею 165 кв. м з виходом на АДРЕСА_1 ;
- співвласникам домоволодіння з частками 2/3 виділити у спільне користування земельну ділянку з боку фасадної межі, задньої межі та правої бокової межі площею 329 кв. м з існуючим виходом на АДРЕСА_1, відповідно до варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2020 року № 20 (графічний додаток № 5).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 липня 2021 року у складі судді Кузьміної О. І. позов задоволено.
Визначено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2020 року № 20 (графічний додаток №5):
- виділено ОСОБА_1 в користування земельну ділянку з боку фасадної межі та лівої бокової межі площею 165 кв. м з виходом на АДРЕСА_1 ;
- виділено співвласникам домоволодіння з часткою 2/3 в спільне користування земельну ділянку з боку фасадної межі, задньої межі та правої бокової межі площею 329 кв. м з існуючим виходом на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частина домоволодіння, а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті колишнього власника 2/3 частин домоволодіння.
Порядок користування земельною ділянкою суд першої інстанції визначив відповідно до варіанту № 1 висновку від 16 березня 2020 року № 20 судової будівельно-технічної експертизи, у відповідності до розміру часток у праві власності на домоволодіння. Співвласнику з часткою 1/3 виділено в користування земельну ділянку площею 165 кв. м, а співвласникам з часткою 2/3 виділено земельну ділянку площею 329 кв. м. При цьому фактична площа досліджуваної ділянки з урахуванням самовільного зайняття земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, складає 513 кв. м, але порядок користування визначено виключно відведеною земельною ділянкою площею 494 кв. м, а площа самовільно зайнятої земельної ділянки не враховується.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 липня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1 152,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, визначив порядок користування вказаною земельною ділянкою відповідно до варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2020 року № 20 (графічний додаток № 5). Однак вказаний варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою унеможливлює нормальне користування сторонами, зокрема скаржницею та іншими відповідачами, житловим будинком, який знаходиться у спільній частковій власності, реальний поділ якого неможливий, цей варіант фактично позбавляє сторони, зокрема скаржницю й інших відповідачів, права безперешкодного доступу до конструктивних елементів і споруд, зовнішніх стін будинку, які знаходяться в їхній власності, можливості обслуговування та поточного ремонту стін будинку.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не з`ясував усіх обставин справи, не врахував, що встановлення зазначеного порядку користування земельною ділянкою призведе до порушення прав співвласників будинку, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Херсонського міського суду Херсонської області.
20 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 19 січня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 19 січня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. А., Стрільчук В. А.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 734/3785/15-ц та від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що користування земельною ділянкою, що запропоновано варіантом № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2020 року № 20 відповідає розміру частки позивача у спільному майні та є найбільш наближеним до того порядку, що склався між сторонами.
Відсутність факту розподілу житлового будинку в натурі не є перешкодою для встановлення порядку користування земельною ділянкою. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд фактично залишив спір невирішеним.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_3 надіслала відзив на касаційну скаргу, проте враховуючи відсутність доказів надсилання копій відзиву усім учасникам справи, ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року вказаний відзив повернуто заявнику без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 23 грудня 1983 року № 101 житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, належав ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Суворовської районної Ради народних депутатів м. Херсона від 14 жовтня 1983 року № 643/24. Цим же рішенням виконкому за ОСОБА_5 закріплено земельну ділянку площею 494 кв. м на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 68, 184).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсоні (т. 1 а. с. 29).
Згідно інформації щодо об`єкта нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 02 вересня 2019 року - житловий будинок, загальною площею 56,1 кв. м, житловою площею 34,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом спільної часткової власності; власником 1/3 частки є позивач ОСОБА_1, власником решти 2/3 частки значиться ОСОБА_5 . Земельна ділянка площею 494 кв. м закріплена рішенням Суворовського виконкому від 14 жовтня 1983 року № 643/24 (т. 1 а. с. 6-8).
На підставі договору дарування від 20 травня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н. В., позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частина домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 4, 5).
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями на 1/6, 1/3 та 1/6 частки вказаного домоволодіння відповідно, що загалом становить 2/3 частки, проте у передбаченому законом порядку свідоцтво про право на спадщину не отримали.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.