Постанова
Іменем України
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 947/3424/21
провадження № 61-9058св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба",
треті особи: Професійна спілка працівників Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", Національне агентство з питань запобігання корупції, Державна служба морського та річкового транспорту України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси під головуванням судді Васильків О. В. від 16 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", треті особи: Професійна спілка працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Державна служба морського та річкового транспорту України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 06 січня 2021 року № 3-к "Про звільнення";
- поновити позивача на посаді менеджера з якості сектору з якості Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба";
- стягнути з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дати поновлення на роботі з розрахунку 1 064,77 грн за один робочий день;
- стягнути з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь позивача в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 100 000 грн.
Позов мотивований тим, що позивач з 06 червня 2016 року працював на Казенному підприємстві "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - КП "Морська пошуково-рятувальна служба"), зокрема, на посаді менеджера з якості сектору з якості.
06 січня 2021 року наказом № 3-к "Про звільнення" позивач був звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підставою для звільнення в даному наказі зазначено наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 116-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба".
Позивач наголошував, що 21 квітня 2020 року наказом № 230-к "Про звільнення" його вже було звільнено з займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та підставою для його звільнення також було зазначено наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 116-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба".
Разом з тим, рішенням Київського районного суду м. Одеси (справа № 947/12894/20) наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 21 квітня 2020 року № 230-к "Про звільнення" визнаний незаконним та ОСОБА_1 поновлено на посаді менеджера з якості сектору якості КП "Морська пошуково-рятувальна служба".
06 листопада 2020 року відповідач виконав рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року шляхом видання наказу № 707-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1".
Позивач зазначав, що при ознайомленні з наказом про поновлення на роботі йому одночасно було вручено попередження про наступне звільнення через два місяці на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що мотивоване проведеним скороченням чисельності та штату працівників на підставі наказу від 17 лютого 2020 року № 116-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" та введенням з 01 травня 2020 року нового штатного розпису, затвердженого наказом від 30 квітня 2020 року № 280-н "Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба", згідно якого посада позивача у діючому штатному розписі підприємства відсутня.
Крім того, позивача було ознайомлено з наказом від 06 листопада 2020 року № 789-к "Про простій", відповідно до якого відсутні організаційні та технічні умови, необхідні для виконання роботи через видання наказу 17 лютого 2020 року № 116-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба".
Вказуючи на незаконність звільнення його з посади, позивач також зазначив, що відповідач вдруге звільнив позивача за тими самими підставами і знову з порушеннями процедури звільнення та при відсутності реального скорочення чисельності працівників після поновлення на роботі 06 листопада 2020 року.
Так, відповідач не виконав свого обов`язку щодо поновлення позивача на роботі у спосіб, передбачений законом, що в подальшому потягло за собою порушення законодавства та трудових прав позивача. Вказав, що належним виконанням рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника є внесення змін до штатного розкладу посади поновленого працівника. Однак, відповідач рішення суду про поновлення на роботі виконав формально, оскільки не повернув у штатний розпис посаду менеджера з якості сектору з якості, яку займав позивач. Крім того, зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників мали відбутися на підприємстві саме після поновлення позивача на роботі.
Також, відповідачем при звільненні позивача не було дотримано вимоги статей 42, 49-2 КЗпП України, тобто відповідач проігнорував заяви позивача про згоду на переведення та у разі необхідності - навчання, відповіді по суті не надав, навчання не організував та звільнив позивача, відповідач не врахував переважне право позивача на залишення на роботі.
Крім того, під час звільнення позивача відповідач порушив вимоги частин третьої, четвертої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статті 43 КЗпП України щодо звільнення за погодженням із профспілкою, вказуючи, що позивач є керівником профспілкового органу підприємства та листом від 04 січня 2021 року № 48 Професійна спілка працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" повідомила підприємство про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з менеджером з якості сектору з якості ОСОБА_1 .
Позивач вказував, що на нього розповсюджуються права та гарантії захисту викривачів відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
Також зазначав про завдану йому відповідачем моральну шкоду, оскільки повторне звільнення позивача з посади, що прийшлося на період пандемії, спричиненої коронавірусом, у зв`язку з чим знайти нову роботу є ускладненим через економічну кризу в країні, створює негативні наслідки для позивача, спричиняє значні хвилювання та душевні страждання, та свідчить про відсутність наміру у відповідача дотримуватися принципу рівності прав працівників на працю, вказує про свідоме нехтування відповідачем моральних принципів, штучне створювання ним негативних наслідків для життєдіяльності позивача та реалізації його права на працю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав незаконним та скасував наказ директора КП "Морська пошуково-рятувальна служба" ОСОБА_3 від 06 січня 2021 року № 3-к "Про звільнення".
Поновив ОСОБА_1 на посаді менеджера з якості сектору з якості казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" з 06 січня 2021 року.
Стягнув з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 129 417,60 грн.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді менеджера з якості сектору з якості КП "Морська пошуково- рятувальна служба" та виплати середнього заробітку за один місяць (з 07 січня 2021 року по 07 лютого 2021 року) у розмірі 20 905,92 грн.
Стягнув з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 5 000 грн.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що під час звільнення позивача в зв`язку з скороченням штату працівників після надання ним згоди на переведення на декілька з запропонованих посад з боку відповідача мали місце порушення трудового законодавства, оскільки позивач надав свою письмову згоду на переведення на певні вакантні посади, які відповідно до законодавства мають відповідати професії або спеціальності особи, яку попередили про звільнення, а відповідач мав здійснити працевлаштування ОСОБА_1 на одну з таких посад, оскільки сам запропонував їх позивачу, як такі, що відповідають професії та спеціальності позивача. Натомість відповідач відмовив ОСОБА_1 через відсутність в останнього відповідної кваліфікації. Тобто, відповідач запропонував посади, які на його думку не відповідають кваліфікації позивача, або відповідач не здійснив працевлаштування позивача на підходящу посаду, що не можна вважати належним виконанням вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України відповідачем.
Відповідач при звільненні не врахував імунітет позивача від звільнення, що ґрунтується на вимогах частин третьої, четвертої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статті 43 КЗпП України та не отримав погодження профспілки на звільнення позивача. Повідомлення про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з менеджером з якості сектору з якості підписане ОСОБА_1, як головою профспілки і містить посилання на норми діючого трудового законодавства. Також на момент звільнення ОСОБА_1 мав імунітет як голова профспілки та відповідно до частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" не міг бути звільнений. Положеннями вказаного Закону визначено, що така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров`я, що в даному випадку не мало місця, оскільки оголошення ОСОБА_1 недовіри, як голові профспілки і дострокове припинення його повноважень не охоплюється передбаченими законом випадками не поширення на нього гарантії щодо не звільнення протягом одного року після дострокового припинення повноважень голови профспілки.
На час звільнення ОСОБА_1 керівнику підприємства було достеменно відомо про набуття позивачем статусу викривача в зв`язку зі зверненням до Національного агентства із запобігання корупції (далі - НАЗК) з відповідними повідомленнями, а з матеріалів справи вбачається активна позиція ОСОБА_1 у здійсненні таких дій, після чого позивача було вперше звільнено. Відповідачем не доведено, що звільнення ОСОБА_1 не пов`язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог Закону посадовими особами відповідача та не надано належних та допустимих доказів щодо того, що кримінальне провадження за зверненням позивача було закінчено, а факти, викладені в заяві ОСОБА_1 не підтвердились.
При цьому суд першої інстанції вважав встановленим, що:
- КП "Морська пошуково- рятувальна служба" в частині поновлення позивача на роботі рішення суду виконане в повному обсязі;
- доводи позивача щодо необхідності внесення його посади до штатного розпису на виконання рішення суду про його поновлення на роботі є безпідставними та не заслуговують на увагу;
- КП "Морська пошуково-рятувальна служба" відповідно до вимог чинного трудового законодавства було завчасно повідомлено позивача про наступне звільнення в зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до наказу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 116-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" та введенням нового штатного розпису згідно з наказом від 30 квітня 2020 № 280-н. Відповідно до вимог законодавства позивачу були запропоновані вакантні посади, наявні на підприємстві, на які позивач міг бути переведений. У визначені законодавством строки позивач надав згоду на переведення на кілька запропонованих йому посад, що свідчить про виконання вимог трудового законодавства як з боку відповідача, так і з боку позивача;
- під час звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату працівників після надання ним згоди на переведення на декілька з запропонованих посад з боку відповідача мали місце порушення трудового законодавства. Оскільки позивач надав свою письмову згоду на переведення на запропоновані відповідачем вакантні посади, які відповідно до законодавства мають відповідати професії або спеціальності особи, яку попередили про звільнення, то відповідач мав здійснити працевлаштування на одну з таких посад. Місцевий суд також відхилив доводи сторони відповідача щодо того, що ОСОБА_1 не мав відповідної кваліфікації та документів, оскільки відповідачем були запропоновані ці посади саме як такі, що відповідають професії та спеціальності позивача. Тобто з матеріалів справи вбачається, що відповідач запропонував посади, які на його думку не відповідають кваліфікації позивача, або відповідач не здійснив працевлаштування позивача на підходящу посаду, що в обох випадках не можна вважати належним виконанням вимог частити третьої статті 49-2 КЗпП України відповідачем;
- посада, яку займав ОСОБА_1, була єдиною на підприємстві, в той час, як переважне право на залишення працівника на роботі враховується у разі скорочення однорідних професій та посад, внаслідок чого у відповідача не було підстав встановлювати переважність права ОСОБА_1 на залишення на роботі.
Одеський апеляційний суд постановою від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" задовольнив частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд вважав, що оскільки працівником згоди на зайняття будь-якої іншої із всіх запропонованих вакантних посад відповідно до його кваліфікації, надано не було (ані усно, ані письмово), а також не надано, документів підтверджуючих кваліфікацію на зайняття посад на які ним було надано згоду, що зафіксовано актом від 06 січня 2021 року не вбачається підстави для висновку, що роботодавцем не дотримано вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо запропонування ОСОБА_1 іншої роботи на підприємстві.
Підприємство в порядку статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" належним чином, не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень - 10 жовтня 2019 року, повідомило діючу на той час єдину профспілку КП "Морська пошуково-рятувальна служба" працівників Морської пошуково-рятувальної служби КП "Морська пошуково-рятувальна служба", членом якої до речі був і сам позивач, і який в подальшому 27 листопада 2019 року очолив цю профспілку і керував нею до 03 лютого 2020 року щодо надання первинним профспілковим організаціям інформації щодо звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень.
Інша профспілка у КП "Морська пошуково-рятувальна служба" - профспілка працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" була створена і очолена позивачем лише 14 лютого 2020 року.
При таких обставинах, апеляційний суд вважав, що нема підстав для висновку про недотримання адміністрацією КП "Морська пошуково-рятувальна служба" вимог статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" про надання у передбачений строк інформації щодо звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень.
Що стосується гарантій ОСОБА_1, як голови профспілки працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба", створеної на підприємстві 14 лютого 2020 року, апеляційний суд виходив з того, що на час звільнення позивача - 06 січня 2021 року відсутня можливість застосувати гарантії, передбачені частиною третьою статті 252 КЗпП України та витребувати крім відмови у наданні згоди на звільнення позивача, яка вже надана профспілковим комітетом профспілки працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" та додана до матеріалів справи, також і додаткову попередню згоду іншого вищого виборного органу цієї професійної спілки через відсутність такого або ж вищого виборного органу об`єднання професійних спілок та через відсутність членства цієї профспілки у будь-якому такому об`єднанні.
Додатково зазначав, що рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору не містить правового обґрунтування щодо відмови у звільненні позивача у зв`язку із скороченням штату працівників, а містить фактично незгоду із організаційним рішенням підприємства, як щодо зміни штатного розпису підприємства, так і щодо порядку поновлення на посаді в порядку виконання відповідного судового рішення, посилання на наявність гарантій передбачених статтею 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статтею 252 КЗпП України, а також гарантій, яка надана викривачам в порядку Закону України "Про запобігання корупції".
Вважав, що роботодавцем не порушено вимог статті 252 КЗпП України щодо гарантії на звільнення протягом одного року після припинення поноважень, яка надається особі, яка обиралась до членів (керівником) виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації та одночасно на момент звільнення обіймала посаду керівника іншої профспілкової організації створеної на цьому підприємстві.
Вказував, що суд першої інстанції вказаним обставинам належної правової оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про неврахування відповідачем імунітету позивача від звільнення, що ґрунтується на вимогах частин третьої, четвертої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Також апеляційний суд зазначав, що за встановлених у справі обставин і досліджених доказів вбачається, що звільнення ОСОБА_1 не пов`язано із повідомлення ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між його таким повідомленням та звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року в якій просив оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі, змінивши мотивувальну частину з підстав, викладених у пунктах 1-6 розділу V та пункті 1 розділу VІІ касаційної скарги.
Стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявник зазначає, що висновки апеляційного суду суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21; від 21 квітня 2021 року у справі № 758/838/17; від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18; від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц; від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17; від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19; від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18; від 07 липня 2022 року у справі № 910/886/21.
ОСОБА_1 вказує, що суди обох попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що посада позивача була скорочена, адже він обіймав посаду менеджера з якості, в той час на підставі наказу від 17 лютого 2020 року зі штату виводилась посада завідувача сектору та фахівця. Вказана обставина встановлена під час розгляду справи № 947/12895/20, рішення в якій набрало законної сили, а тому судом апеляційної інстанції було порушено принцип правової визначеності.
Зауважує, що з 01 травня 2020 року на підприємстві була введена в дію та затверджена нова організаційна структура підприємства та новий штатний розпис. Вказані події стались в період часу з 21 квітня 2020 року до 20 жовтня 2020 року, тобто на час вимушеного прогулу позивача коли трудові відносини були відсутні.
Аргументом касаційної скарги також є те, що висновки апеляційного суду про те, що поновлення позивача на роботі без внесення до штатного розпису відповідної посади відбулось правомірно є помилковими, адже не узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 08 грудня 2021 року у справі № 465/6661/16-ц; від 20 жовтня 2021 року у справі № 727/2765/20; від 09 вересня 2021 року у справі № 721/910/19; від 17 березня 2021 року у справі № 335/6370/15-ц; від 10 лютого 2021 року у справі № 569/13347/18; від 12 серпня 2020 року у справі № 306/1325/18; від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 та від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16 де заначено, що роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу.
Крім того апеляційним судом не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 26 травня 2021 року у справі № 127/1703/19; від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18; від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16; від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 та від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19.
ОСОБА_1 також вказує, що висновки апеляційного суду щодо законності видання наказу про простій не було предметом позовних вимог позивача, внаслідок чого у суду першої інстанції не було підстав для оцінки законності даного наказу в контексті фактичного недопуску позивача до роботи та зроблені без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21; від 31 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц; від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17.
Заявник вказує, що апеляційний суд не перевірив, чи відповідали посади на які позивачем надано згоду на переведення рівню його освіти та кваліфікації, натомість його освіта та кваліфікація повністю відповідала вимогам для зайняття посади капітана ПРК-02 та другого помічника капітана р/с "Сапфір", капітана р/с "Сапфір".
Крім того суд апеляційної інстанції не здійснив дослідження періоду часу з 20 жовтня 2020 року до 06 листопада 2020 року впродовж якого підприємство відповідача здійснювало прийом працівників на вакантні посади, що йому не пропонувались.
Вважає, що висновки апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин вимог статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" не узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2346/18 та постанові від 04 травня 2022 року у справі № 344/10402/20. Крім того вказує, що у справі № 947/12894/20 встановлено преюдиційні факти порушення роботодавцем процедури при здійсненні початкової процедури скорочення штатів.
Заявник також вказує на ту обставину, що він був головою Профспілки працівників морської пошуково-рятувальної служби, а тому не міг бути звільнений за ініціативою роботодавця протягом року після закінчення терміну, на який обирався - до 03 лютого 2021 року, натомість відповідач звільнив позивача 06 січня 2021 року.
Також заявника обрали головою Профспілки працівників Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба". Вказану посаду ОСОБА_1 обіймає і сьогодні, а тому він взагалі не може бути звільнений за ініціативою власника без наявності попередньої згоди виборного органу, що гарантовано частиною третьою статі 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності".
У поданій касаційній скарзі заявник також зазначає, що є підстави для відступу від висновків, щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 487/3848/17 з тих підстав, що вважає своє поновлення на роботі неналежним, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року у справі № 947/12894/20 залишилось невиконаним, отже він не був поновлений на роботі.
Суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної оцінки доказам звільнення як негативного заходу впливу на нього як на викривача відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Вказує, що апеляційний суд, лише обмежився формальним посиланням на звільнення заявника у зв`язку із скороченням штатів, як на підставу, що не носить вибірковий характер такого звільнення, взагалі не надав оцінки та не досліджував надані заявником докази: початок негативних заходів з боку ОСОБА_3 (звільнення, відсторонення, перешкоджання доступу до роботи тощо) відносно позивача після звернення до правоохоронних органів 09 грудня 2016 року та факти корупційних злочинів ОСОБА_3 ; відсутність заперечень з боку відповідача щодо таких доказів та фактів; непритягнення заявника до дисциплінарної відповідальності та відсутність будь яких зауважень до роботи з боку директора.
ОСОБА_1 також вказує, що підлягає виключенню висновок місцевого суду щодо відхилення аргументів позивача про необхідність внесення посади до штатного розпису на виконання рішення суду про його поновлення на роботі та висновки про те, що стороною відповідача доводи позивача не спростовані, не надано належних та допустимих доказів щодо того, що кримінальне провадження за зверненням ОСОБА_1 було закінчено, факти, викладені в заяві ОСОБА_1 не підтвердились, тощо.
Разом із тим заявник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини на підставі недопустимих доказів, адже на час поновлення позивача на роботі, оголошення простою та підписання апеляційної скарги відомості про Дубіну С. А., як особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відсутні.
Касаційна скарга також містить обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на думку заявника, є підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 487/3848/17 та у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, адже попередивши про наступне вивільнення 06 листопада 2020 року відповідач упродовж часу до звільнення мав два місяці для виконання обов`язків роботодавця, у тому числі і щодо підвищення кваліфікації працівників, що б надало йому можливість зайняти запропоновані відповідачем посади.
Вважає, що в даному випадку відповідач мав фінансову можливість для проведення підвищення кваліфікації працівників та навчання виробничого персоналу.
Узагальнені доводи особи? яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року представник КП "Морська пошуково-рятувальна служба" - ОСОБА_10. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник відповідача вказував, що аргументи касаційної скарги позивача, щодо неврахування апеляційним судом правових позицій, викладених Верховним Судом у вказаних заявником постановах не заслуговують на увагу, адже фактичні обставини у справі, яка є предметом касаційного перегляду та у вказаних справах різні, а правовідносини не є подібними.
Представник відповідача зазначає, що кваліфікація позивача не дозволяє йому обіймати посади, на які він погодився, адже починаючи з 1993 року ОСОБА_1 не здійснював підтвердження диплому капітана далекого плавання, а його твердження про непоширення вимог Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння на запропоновані посади не відповідає дійсності.
Також представник відповідача зазначає, що на позивача не поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та частиною четвертою статті 252 КЗпП України, оскільки 03 лютого 2020 року ОСОБА_1, як голові профспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби було висловлено недовіру. Також 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 було обрано головою іншої профспілки - працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба", а тому враховуючи, що його повноваження не закінчились і він продовжує бути її головою вищенаведені гарантії на нього не розповсюджуються також.
Аргументом відзиву на касаційну скаргу також є те, що на думку представника відповідача відсутні також і підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 487/3848/17, оскільки жодною нормою законодавства не передбачено обов`язку для роботодавця вводити до штатного розпису підприємства посади працівника, яка була скорочена і якого в подальшому було поновлено на роботі за рішенням суду.
Підприємство відповідача є унітарним підприємством, а тому його органом управління є керівник - директор, який в межах своїх повноважень видає накази.
Одночасно представник відповідача зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження мотивувальної частини рішення місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції надасть можливість відновити його авторитет в галузі не заслуговують на увагу, адже вироком Київського міського суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року у справі № 947/22157/20 позивача визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а також стягнуто матеріальну шкоду на користь підприємства відповідача .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Київського районного суду м. Одеси.
Справа № 947/3424/21 надійшла до Верховного Суду 01 листопада 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 06 червня 2016 року був прийнятий на роботу на підприємство відповідача на посаду менеджера з якості відповідно до наказу від 04 травня 2016 року № 3-к.
З 27 березня 2018 року був переведений на посаду менеджера з якості сектору з якості відповідно до наказу від 27 березня 2018 року № 204-к.
В подальшому звільнений із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідно до наказу від 21 квітня 2020 року № 230-к.
Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1, запис за № 37 є недійсним, ОСОБА_1 поновлений на попередній роботі, відповідно до наказу від 06 листопада 2020 року № 707-п.
06 січня 2021 року позивач звільнений із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно з наказом від 06 січня 2021 року № 3-к, про що здійснено запис у трудовій книжці НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Дата заповнення 14 травня 1980 року (а. с. 29-36 том 1).
Згідно з наказом від 17 лютого 2020 року № 116-н, виданим директором КП "Морська пошуково-рятувальна служба" Державної служби Морського та річкового транспорту України ОСОБА_3, на виконання листа Державної служби морського і річкового транспорту України від 10 січня 2020 року № 207/07/15-20 щодо пріоритетних напрямків використання коштів підприємств на виконання міжнародних зобов`язань України, скорочення невиробничих, адміністративних та інших витрат з 17 квітня 2020 року виводяться зі штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" 37 штатних одиниць, серед яких п. 1.7 Сектор з якості, який підпорядкований директору, у складі: завідувач сектору, в кількості однієї штатної одиниці, з посадовим окладом 16 869 грн; фахівець, в кількості однієї штатної одиниці, з посадовим окладом 10 201 грн (а. с. 22-23 том 1).
Наказом від 21 квітня 2020 року № 230-к, за підписом директора ОСОБА_3 . ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади 21 квітня 2020 року, у зв`язку із скороченням штату працівників, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, грошової компенсації за 2 календарні дні невикористаної щорічної відпустки та надбавки за вислугу років за квітень місяць в розмірі 12%, стаж безперервної роботи 5 років (а. с. 19 том 1).
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 20 жовтня 2020 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та поновив його на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнав незаконним та скасував наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 21 квітня 2020 року № 230-к про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера якості сектора з якості КП "Морська пошуково-рятувальна служба". Поновив ОСОБА_1 на посаді менеджера якості сектора з якості КП "Морська пошуково-рятувальна служба". Стягнув з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2020 року по 20 жовтня 2020 року включно у загальному розмірі 45 855,30 грн. Вказаним рішенням суду допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера якості сектора з якості КП "Морська пошуково-рятувальна служба" та стягнення з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 7 642,55 грн. Стягнув з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь держави судовий збір у розмірі 2 522,40 грн (а. с. 68-77 том 1).
Відповідно до наказу від 06 листопада 2020 року № 707-к за підписом т. в. о. директора Дубіна С. А. скасовано наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 21 квітня 2020 року № 230-к "Про звільнення", поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера з якості сектору з якості (а. с. 20).
06 листопада 2020 року т. в. о. директора КП "Морська пошуково-рятувальна служба" Дубіним С. А. також винесено наказ № 789-н "Про простій", відповідно до якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, враховуючи наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 116-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба", статтю 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, встановленням з 12 березня 2020 року на усій території України карантину, на підставі статей 34, 113 КЗпП України, оголошено простій не з вини працівника з 09 листопада 2020 року до видання наказу по підприємству щодо припинення простою ОСОБА_1, менеджеру з якості сектору з якості. В наказі зазначено, що під час простою працівник має перебувати вдома та в робочі дні бути постійно на телефонному зв`язку. До закінчення карантину виходити з дому у разі нагальної потреби (магазин, аптека, тощо). Бухгалтерії оплачувати працівнику простій у розмірі середнього заробітку (а. с. 25 том 1).
06 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про заплановане вивільнення. У вказаному попередженні зазначено, що у зв`язку із проведеним скороченням чисельності та штату працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" (наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 116-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба") та введенням нового штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" з 01 травня 2020 року (наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 30 квітня 2020 року № 280-н "Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба"), згідно якого посада ОСОБА_1 у діючому штатному розписі КП "Морська пошуково-рятувальна служба" відсутня, КП "Морська пошуково-рятувальна служба" попереджає ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади менеджера з якості сектору з якості на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 06 січня 2021 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а. с. 47 том 1).
На зазначеному попередженні ОСОБА_1 здійснив помітку, що консультації з Профспілкою працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" щодо звільнення не були проведені за три місяці до звільнення, як вимагає законодавство (а. с. 47 том 1).
З 27 листопада 2019 року по 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 займав посаду голови Професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 грудня 2019 року.
З 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 є головою Професійної спілки працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31 січня 2021 року.
16 грудня 2020 року КП "Морська пошуково-рятувальна служба" направлено лист № 1/41/2406-20 до Професійної спілки працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба", яким у зв`язку з проведеним скороченням чисельності та штату працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" (наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року №116-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба") та введенням нового штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" з 01 травня 2020 року (наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 30 квітня 2020 року № 280-н "Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба"), згідно якого посада менеджера з якості сектору з якості у діючій організаційній структурі та штатному розписі КП "Морська пошуково-рятувальна служба" відсутня, на підставі попередження ОСОБА_1 від 06 листопада 2020 року, згідно зі статтею 43 КЗпП України запропоновано надати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з якості сектору з якості за пунктом 1 частини першої статі 40 КЗпП України (а. с. 54 том 1).
Листом від 04 січня 2021 року № 48 Професійна спілка працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба", головою якої є ОСОБА_1., розглянувши звернення відповідача від 16 грудня 2020 року за № 1/41/2406-20, повідомила КП "Морська пошуково-рятувальна служба" про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з менеджером з якості сектору з якості ОСОБА_1 (а. с. 55-58 том 1).
У вказаному повідомленні зокрема зазначається, що КП "Морська пошуково-рятувальна служба" порушено строк звернення до профспілки, оскільки відповідно до статті 43 КЗпП України виборний орган профспілки має право надати відповідь на звернення до 16 січня 2021 року включно, в той час як звільнення ОСОБА_1 заплановано на 06 січня 2021 року. При цьому в повідомленні наголошується на тому, що з боку КП "Морська пошуково-рятувальна служба" не дотримано гарантію щодо заборони звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад. Порядок звернення до профспілки, що передбачений статтею 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" КП "Морська пошуково-рятувальна служба" не дотримано. З наданих документів профспілкою не вбачається наявності такої події як зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників після поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера з якості сектору з якості КП "Морська пошуково-рятувальна служба". Висновки КП "Морська пошуково-рятувальна служба" у листі від 30 листопада 2020 року № 1/61/2293-20 щодо неможливості переведення ОСОБА_1 на запропоновані для зайняття посади, на які ОСОБА_1 надав заяву від 24 листопада 2020 року на переведення та згоду на зайняття посад, не можуть бути врахованими у зв`язку з їх безпідставністю, оскільки організація професійної підготовки та перепідготовки з боку КП "Морська пошуково-рятувальна служба" як роботодавця, передбачено статтею 201 КЗпП України. Окрім того в повідомленні вказується, що ОСОБА_1 є викривачем корупції директора ОСОБА_3 та намагання його подвійного звільнення є порушенням статті 53-4 Закону України "Про запобігання корупції".
Одночасно з попередженням про звільнення від 06 листопада 2020 року позивачу ОСОБА_1 було запропоновано переведення на 16 посад, 24 листопада 2020 року - 21 посаду, 31 грудня 2020 року - 4 посади (а. с. 50-87 том 2).
24 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до директора КП "Морська пошуково-рятувальна служба" ОСОБА_3 з заявою, в якій повідомив директора, що 06 листопада 2020 року ним отримано попередження про наступне звільнення з посади менеджера з якості сектору з якості на підставі частини 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 06 січня 2021 року. Також позивач вказує, що йому запропоновані деякі вакантні посади, серед яких також зазначені капітан пошуково-рятувального катеру ПРК-02 та посада другого помічника капітана р/с "Сапфір", на які позивач згоден на переведення на постійній основі. При цьому позивач просить забезпечити йому за рахунок підприємства професійну підготовку та перепідготовку з метою зайняття однієї з двох посад: капітана пошуково-рятувального катеру ПРК-02 та другого помічника капітана р/с "Сапфір", та перевести позивача на одну з двох вказаних посад на постійній основі. У вказаній заяві ОСОБА_1 також виражає своє бажання та згоду на зайняття посади капітана р/с "Сапфір" по закінченню контракту ОСОБА_5 (а. с. 128 том 1).