Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 760/34680/19
провадження № 61-9724св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі : ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсною відмови від спадщини за законом, свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування його державної реєстрації та визнання права власності на 1/2 частину майна
за касаційною скаргою адвоката Цурки Наталії Олександрівни як представника ОСОБА_4 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсною свою відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5, що була подана нею у 2016 році до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори КМНО, як таку, що вчинена під впливом обману, тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НВХ № 10-542, видане 09 вересня 2016 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори КМНО Іванець О. О.; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 і ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, здійснену державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори КМНО Іванець О. О. 09 вересня 2016 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 вересня 2016 року; встановити факт того, що квартира АДРЕСА_1 є сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити, що частка ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, становила 1/2 її частини; визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що у 2005 році вона та її чоловік ОСОБА_5 придбали квартиру АДРЕСА_1 . У 2009 році шлюб між подружжям було розірвано, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріуса, де їй стало відомо, що Одинадцята Київська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу на підставі заяви батька померлого ОСОБА_2 . Протягом установленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, ОСОБА_2 умовляв її відмовитися від спадщини на користь її сина. 09 вересня 2016 року позивач подала заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини, вважаючи, що в такому випадку її син отримає після смерті батька у власність більшу частину спільної квартири.
Проте ОСОБА_2 усупереч домовленостям, увівши позивача в оману, оформив на себе 1/2 частину спірної квартири.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 25 січня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не скористалася своїм правом на звернення до суду за виділом 1/2 частки у спільному майні подружжя, у разі якщо ця квартира була набута за спільні кошти подружжя, та повідомила нотаріуса, що вона не претендує на видачу їй свідоцтва на 1/2 частку у спільному майні подружжя. Крім цього, позивач звернулася до суду з цим позовом поза межами позовної давності, про застосування якої просив відповідач.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу адвоката Цурки Н. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1, задовольнив частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року змінив, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довела, що написана нею відмова від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 здійснена під впливом обману, за тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах. Презумпція правового режиму спільного сумісного майна подружжя не спростована. Вимоги в частині визнання недійсності свідоцтв про право на спадщину позивач також не довела.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 03 жовтня 2022 року, адвокат Цурка Н. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року і постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року та направити справу на новий розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17, від 10 липня 2019 року у справі № 402/1173/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 544/555/17, від 14 липня 2021 року у справі № 200/7924/16, від 03 червня 2020 року у справі № 916/1410/19, від 29 березня 2018 року у справі № 904/4573/16, від 17 травня 2018 року у справі № 920/1000/16.
Як на обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя, частки в якій є рівними. Звертаючись із заявою до нотаріальної контори, позивач підтвердила статус спільного сумісного майна та повідомила про те, що не претендує на отримання свідоцтва, що не є відмовою від права власності на 1/2 частину у спільному майні, оскільки її частка не входила до складу спадщини і не могла бути розподілена між спадкоємцями померлого власника. Відмовитися на корить будь-якої особи від частки у спільній сумісній власності позивач не могла, оскільки така відмова не передбачена законом при вирішенні питання щодо спадкування, адже повноваження нотаріуса у цьому випадку обмежуються поділом частки померлого, а не інших співвласників.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач уважала, що підписала заяву про відмову від спадкування, однак після ознайомлення з матеріалами справи це питання відпало, адже встановлено, що жодної заяви про прийняття чи відмову від спадщини позивач не підписувала та не подавала. Тому твердження судів про недоведеність обставин обману та вкрай невигідних умов, які стосувалися цієї вимоги, не могли бути покладені в основу оскаржуваних судових рішень та бути підставою для відмови у позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 18 липня 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила квартира АДРЕСА_1, яка була придбана ним у період шлюбу з позивачем, тому є об`єктом їх спільної сумісної власності.
Із матеріалів спадкової справи № 592/2016, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, вбачається, що згідно зі статтею 1216 ЦК України його спадкоємцями є батько ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .
09 вересня 2016 року ОСОБА_1 від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 подала до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори заяву № 2360/0714, в якій повідомила, що спадкове майно, яке залишилося після смерті її колишнього чоловіка, було спільною сумісною власністю подружжя. На видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя вона не претендує. Зміст статей 60-65 СК України, 225, 229-231, 233, 1216, 1268, 1270, 1273-1275 ЦК України нотаріус їй роз`яснив. Їй відомо про видачу на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину, проти чого вона не заперечує.
09 вересня 2016 року державний нотаріус Одинадцятої київської державної нотаріальної контори видав свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/2 частку спірної квартири кожному.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суди встановили, що спірна квартира була придбана позивачем і ОСОБА_5 у період шлюбу, тому є об`єктом спільної сумісної власності, що відповідачі не заперечували.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.