Постанова
Іменем України
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 307/3540/19
провадження № 61-11537св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тересвянська селищна рада Тячівського району,
третя особа - державна інспекція архітектури та містобудування України в особі управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Тересвянської селищної ради Тячівського району про визнання права власності на нерухоме майно.
Позов мотивувала тим, що на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 20 листопада 2001 року вона набула право власності на приміщення будинку побуту, яке розташоване на АДРЕСА_1 . Вважала, що разом з приміщенням будинку побуту набула право власності й на інші допоміжні споруди, зокрема, навіс-сарай площею 50 м?. Вказувала, що в подальшому здійснила реконструкцію належного їй навісу-сараю на складське приміщення з незначним збільшенням його площі (до 63,10 м?). Зазначала, що, незважаючи на те, що нею як власником реконструйоване належне їй майно, вона не може зареєструвати за собою право власності на складське приміщення, оскільки реконструкція здійснена без отримання дозволу на право проведення будівельних робіт. Зокрема, постановою головного інспектора будівельного нагляду управління ДАБІ у Закарпатській області у справі про адміністративне правопорушення №153/1007 від 06 листопада 2018 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення перебудови навісу без документів, що дають право на виконання таких робіт та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн, який нею сплачено. Крім цього, їй видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №167-П/1007 від 31 жовтня 2018 року та встановлено двохмісячний строк на виготовлення правовстановлюючих документів. Повідомленням управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Закарпатській області від 07 березня 2019 року №1007-1.20/2/265Д її було проінформовано про неможливість реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та рекомендовано визнати право власності на збудований об`єкт у судовому порядку. Зазначала, що згідно висновку відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації від 27 грудня 2018 року №01-20/28 земельна ділянка, на якій розміщено складське приміщення, знаходиться в житлово-громадській забудові, на даний час будівництво закінчене, а містобудівні умови та обмеження в історично сформованій забудові не порушені.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме будівлю складу загальною площею 63,10 м?, розташовану на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2020 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно - будівлі складу загальною площею 63,10 м?, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано положеннями частини п`ятої статті 376 ЦК України, згідно якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації подав апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі в справі, проте вважає, що оскарженим судовим рішенням вирішено питання про її права та інтереси.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження в справі.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2022 року залучено до участі в справі Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року апеляційне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження мотивована тим, що, подавши апеляційну скаргу в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, прокурор не довів наявності в нього права апеляційного оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області 24 червня 2020 року, адже не довів, що вказаним рішенням суду вирішено питання про права та інтереси сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації.
Апеляційний суд дослідив положення про Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА, затверджене розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 16 січня 2020 року № 19, яким не передбачено повноважень сектору щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, а також повноважень погоджувати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.
Враховуючи викладене, колегія суддів зробила висновок, що сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин в цій справі.
Апеляційний суд зазначив, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. До утворення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з питань архітектури уповноваженим органом містобудування та архітектури є структурний підрозділ районної державної адміністрації з питань архітектури, а за його відсутності - структурний підрозділ обласної державної адміністрації з питань архітектури.
Дослідивши норми матеріального права, які регулюють питання розподілення повноважень у частині здійснення державного архітектурно-будівельного контролю й нагляду, апеляційний суд зазначив, що на час подання позовної заяви компетентним органом із захисту інтересів держави в спірних правовідносинах було ДАБІ України, на час подання апеляційної скарги - Державна інспекція містобудування, а на час розгляду справи апеляційним судом - Державна інспекція архітектури та містобудування.
Встановивши, що оскарженим судовим рішенням не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, апеляційний суд зробив висновок про необхідність закриття апеляційного провадження.
Аргументи учасників справи
17 листопада 2022 року прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.
У касаційній скарзі прокурор наполягає на тому, що ним правильно обрано компетентний орган, на який законом покладено повноваження з захисту інтересів держави в спірних правовідносинах. Указує, що прокурор дотримався встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, зокрема, шляхом направлення листа про намір звернутися до суду з апеляційною скаргою. Зазначає також, що апеляційний суд застосував формальний підхід при закритті апеляційного провадження, оскільки незалежно від того, про представництво інтересів якого органу прокурор зазначив у апеляційній скарзі, стороною спірних правовідносин є інтереси держави, а предметом спору - захист її інтересів, що і є метою звернення прокурора до суду в цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 грудня 2022 року вказано, Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша-третя статті 367 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).