Постанова
Іменем України
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 761/41717/18
провадження № 61-5709св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (далі - КП "Житлоінвестбуд-УКБ") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовувався тим, що він працював у КП "Житлоінвестбуд-УКБ" з часу його створення, останню посаду, яку обіймав - радник директора з питань комплектації будівництва.
Наказом КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 06 вересня 2018 року його звільнено
з роботи із 06 вересня 2018 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40
КЗпП України.
Вказував, що у період часу з 03 до 05 вересня 2018 року він перебував на роботі
і належним чином виконував свої трудові обов`язки, а складені відповідачем акти про його відсутність на роботі є сфальсифікованими.
Зауважував, що звільнення відбулося під час тимчасової непрацездатності позивача, який мав листок непрацездатності. Також незаконне звільнення позивача з роботи, додатково спричинило йому моральну шкоду, яка полягає
у душевних стражданнях, внаслідок втрати єдиного джерела доходів, змін у його житті, враховуючи те, що на його утриманні перебувають малолітні діти та непрацездатна дружина, яка на час звільнення позивача з роботи перебувала
у відпустці по догляду за дитиною.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 06 вересня 2018 року, поновити його на посаді радника з питань комплектації будівництва відповідача та стягнути за час вимушеного прогулу суму у розмірі 43 092,00 грн, стягнути на свою користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення мотивоване тим, що звільнення позивача з посади радника директора
з питань комплектації будівництва відбулось відповідно до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання дій відповідача незаконними та поновлення позивача на роботі.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність порушених законних (трудових) прав позивача при звільненні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 07 червня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня
2019 року у справі № 265/563/17, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 10 серпня 2021 року у справі № 308/12855/19, від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18. Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровано клопотання про перенесення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи
Ухвалою судді Верховного Суду Черняк Ю. В. від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року КП "Житлоінвестбуд-УКБ" подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи та аргументи, викладені в касаційній скарзі не спростовують наданих судам доказів підставності та законності звільнення позивача із займаної посади.
31 серпня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
У зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці пов`язаною з вагітністю та пологами, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року
№ 83/0/226-23 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 761/41717/18 (провадження № 61-5709св22) 20 січня
2023 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Згідно з наказом КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 23 січня 2012 року № 08 ОСОБА_1 зарахований на посаду радника директора з питань комплектації будівництва з 23 січня 2012 року (т. 1, а. с. 51).
ОСОБА_1 ознайомлений з посадовою інструкцією "радник директора
з питань комплектації будівництва" (т. 1, а. с. 52-54).
Згідно з пунктом 3.2 Колективного договору між власником і трудовим колективом КП "Житлоінвестбуд-УКБ" початок робочого дня у відповідача розпочинається
о 09 год 00 хв і закінчується об 18 год 00 хв (т. 1, а. с. 64-68).
Наказом КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 06 вересня 2018 року № 446-к, ОСОБА_1 звільнено з роботи із посади радника директора з питань комплектації будівництва з 06 вересня 2018 року на підставі пункту 4
частини першої статті 40 КЗпП України, підставами для видачі відповідачем зазначеного наказу були акти про відсутність особи на роботі з 03 до 05 вересня 2018 року (т. 1, а. с. 55).
Відповідно до акта про відсутність особи на роботі від 03 вересня 2018 року позивач був відсутній на роботі 03 вересня 2018 року з 14 год 00 хв до 18 год 00 хв без поважних причин (т. 1, а. с. 58).
Згідно з актом про відсутність особи на роботі від 04 вересня 2018 року позивач був відсутній на роботі 04 вересня 2018 року з 15 год 45 хв до 18 год 00 хв без поважних причин (т. 1, а. с. 57).
Відповідно до акту про відсутність особи на роботі від 05 вересня 2018 року, позивач був відсутній на роботі з 14 год 00 хв до 18 год 00 хв без поважних причин (т. 1, а. с. 56).
Згідно з актом від 06 вересня 2018 року (т. 1, а. с. 59) позивач після ознайомленнями з актами про відсутність особи на роботі 03-05 вересня
2018 року відмовився від надання пояснень поважності причин відсутності на роботі у визначений в цих актах періоди часу.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Первинної профспілкової організації КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 06 вересня 2018 року, профкомом надано згоду на звільнення позивача з роботи з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 62).
Згідно з актом від 06 вересня 2018 року, 06 вересня 2018 року о 10 год 35 хв позивач ознайомившись з наказом КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 06 вересня
2018 року № 446-к відмовився від підпису про ознайомлення з цим наказом (т. 1,
а. с. 60).
06 вересня 2018 року позивач самостійно без направлення від сімейного лікаря та без касового чеку оплати консультації лікаря звернувся на прийом до лікаря - уролога філії № 1 Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Оболонського району м. Києва ОСОБА_3 за адресою: вул. Йорданська, 26, м. Київ, прийом лікаря в цей день здійснювався з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв. Зазначеним лікарем відкрито листок непрацездатності № 232425 на ім`я позивача з 06 вересня 2018 року.
За наслідками звернення відповідача (лист від 29 листопада 2019 року
№ 114/6001) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві щодо проведення перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності від 06 вересня 2018 року № 232425 виданого позивачу, Управлінням складено довідку про результати перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності на ім`я позивача, згідно з висновків якої на підставі аналізу наявної первинної медичної документації в філії № 1 Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Оболонського району м. Києва на ім`я позивача встановлено, що листок непрацездатності з 06 по 12 вересня 2018 року (7 днів) виданий необґрунтовано на весь період та за минулий час, тобто 07 вересня 2018 року, з порушенням пунктів 1.3, 5.1.4, 5.1.5 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня
2008 року, пунктів 1.7, 1.9 Інструкції № 455, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються
у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування".
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України листом від 09 червня 2020 року доручила Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві розглянути питання по проведенню повторної перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 232425 на підставі звернення позивача від 09 червня 2020 року.
24 червня 2020 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві видано наказ № 146-од про проведення перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 232425, про що повідомлено директора Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Оболонського району м. Києва ОСОБА_4 (лист
від 24 червня 2020 року) та ОСОБА_1 (лист від 30 червня 2020 року).
За результатами проведення повторної перевірки, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві складено довідку про результати перевірки обґрунтованості видачі та правильності оформлення листка непрацездатності № 232425 на ім`я ОСОБА_1, яка містить наступний висновок: "На підставі аналізу наявної первинної медичної документації в філії № 1 КНП КДЦ на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що л/н № 232425 з 06 вересня 2018 року по 12 вересня 2018 року (7 днів) виданий необґрунтовано на весь період та за минулий час (тобто 07 вересня 2018 року) з порушенням пунктів 1.3, 5.1.4, 5.1.5 Положення № 189, пунктів 1.7, 1.9 Інструкції № 455 та Наказу № 110", що було встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року у справі № 640/15272/20, яке набрало законної сили, і яким відмовлено
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання дій протиправними; визнання протиправним
і скасування індивідуального акту.
Правове обґрунтування
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в том числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4
частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.
Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.
Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.
Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.
Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.