Постанова
Іменем України
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 641/1368/19
провадження № 61-14967св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області(далі - Управління) про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом.
Позов обгрунтовано тим, що її мати ОСОБА_2 з 26 листопада 2014 року перебувала на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та отримувала страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника у Відділі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків України в м. Харкові з 01 жовтня 2014 року до 29 лютого 2016 року.
З 01 березня 2016 року Управління зупинило виплату ОСОБА_2 страхових виплат.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відкрилась спадщина, у тому числі на неотримані нею за життя щомісячні страхові виплати.
Вона як спадкоємиця першої черги звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої відкрита спадкова справа.
На запит нотаріуса відповідач надав інформацію, що страхові виплати ОСОБА_2 не призначались і не перераховувалися.
Вказані дії відповідача є незаконними, оскільки були відсутні правові підстави для зупинення нарахування соціальних виплат ОСОБА_2, починаючи з 01 березня 2016 року.
Просила суд визнати протиправними дії Управління щодо припинення з 01 березня 2016 року виплати страхових виплат ОСОБА_2 у зв`язку з втратою годувальника та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на заборгованість зі страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника за період з 01 березня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 82 690,00 грн, зобов`язати Управління виплатити ОСОБА_1 заборгованість, що виникла зі страхових виплат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління щодо припинення з 01 березня 2016 року страхових виплат ОСОБА_2 у звʼязку з втратою годувальника.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на заборгованість зі страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника за період з 01 березня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 82 690,00 грн та зобов`язано Управління виплатити ОСОБА_1 заборгованість, що виникла зі страхових виплат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Управлінням неправомірно припинено страхові виплати ОСОБА_2, рішення про зупинення страхових виплат та повідомлень про це відповідач не надала.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу Управління задоволено.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Управління про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що припинення нарахування Управлінням страхових виплат ОСОБА_2 здійснено з 01 березня 2016 року на підставі постанови Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) від 15 березня 2016 року, тобто за життя ОСОБА_2 . Вона не оскаржила дії відповідача, не виявила інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми. Отже, указані суми їй за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 . Відповідно до цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату, згідно зі статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто через два з половиною роки від дати прийняття Фондом рішення про припинення виплати щомісячної грошової суми з втрати годувальника. Отже, ОСОБА_1 як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця їй не було нараховано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Та обставина, що ОСОБА_2 не оскаржила незаконні дії відповідача щодо припинення здійснення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника з 01 березня 2016 року, не позбавила її права на ці виплати, які гарантовані державою.
Постанова Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц, на яку посилався суд апеляційної інстанції, містить правовий висновок, відповідно до якого непідтвердження за життя особою місця фактичного проживання, не є підставою для ненарахування чи невиплати страхових виплат.
Рішення про припинення здійснення виплат Фондом не було доведено до відома ОСОБА_2, яка з квітня 2016 року за станом здоров`я була прикута до ліжка та потребувала постійного догляду.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц та від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Управління заперечує проти доводів ОСОБА_1, просить касайну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що практика розгляду подібних спорів є усталеною, та, крім наведених апеляційним судом постанов Верховного Суду, також підтверджується постановами цього ж суду від 30 червня 2021 року у справі № 243/9618/19 (провадження № 61-5556св20), від 22 липня 2021 року у справі № 243/8565/20 (провадження № 61-6078св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 243/9613/19 (провадження № 61-7355св20).
Оспорювані грошові виплати є щомісячними, тому про порушення своїх прав ОСОБА_2 могла дізнатись у 2016 році.
Враховуючи стан здоров`я, ОСОБА_2 могла скористатись правом на звернення до Управління через свою дочку, уповноваживши її на вчинення відповідних дій.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами