Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 199/9133/18
провадження № 61-4132св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7,
треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_9, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року у складі судді Якименко Л.Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, звернулась з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про виселення, вселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що позивачу на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 .
Квартира АДРЕСА_1 станом на квітень 2008 року належала батькові позивача ОСОБА_12
20 лютого 2008 року ОСОБА_12 надав ОСОБА_3 довіреність на розпорядження квартирою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер.
Незважаючи на те, що дія довіреності у зв`язку зі смертю ОСОБА_12 припинилася, 24 червня 2008 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (прізвище дитини " ОСОБА_7" було змінено на " ОСОБА_7"), квартиру АДРЕСА_1 .
У квартиру АДРЕСА_1 вселилися відповідач ОСОБА_6 з малолітньою дитиною ОСОБА_7 та 20 жовтня 2009 року зареєстрували своє місце проживання за вказаною адресою.
На момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання за нею права власності у січні 2012 року у спірній квартирі мешкала також ОСОБА_3 .
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 червня 2008 року між ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 08 лютого 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шабашовим В., реєстровий № 700, від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_6, яка діяла від в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 6506. Також, вказаним рішенням скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
При розгляді вказаної справи судом встановлено, що у ОСОБА_12 окрім ОСОБА_1 було ще троє малолітніх дітей, які мають право на спадщину після його смерті, тому за позивачем визнано право власності тільки на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці на час подання позову не оформили свої спадкові права.
Після ухвалення рішення апеляційним судом Дніпропетровської області відповідач ОСОБА_6 зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_7 припинили проживати у спірній квартирі, однак залишилися зареєстрованими за цією адресою.
Позивач неодноразово намагалася вселитися в спірну квартиру, але це було неможливо. Як з`ясувалося, в спірній квартирі без достатніх на те правових підстав проживають ОСОБА_3, її син ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які самоправно вселилися у квартиру та перешкоджають ОСОБА_1 та її малолітній доньці ОСОБА_2 користуватися спірною квартирою.
Позивач просила:
визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ;
виселити із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення;
вселити ОСОБА_1 та її малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, в квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року, позов ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, про вселення, виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задоволено частково.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виселено із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Вселено ОСОБА_1 та малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у квартиру АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги про вселення позивача та її малолітньої доньки у спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, однак, на цей час позивач позбавлена можливості вільно користуватись своєю власністю через перешкоди з боку відповідачів.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі вселилися у спірну квартиру самовільно без будь-яких правових підстав,вони зареєстровані за іншою адресою, що забезпечує їхнє право на житло та їх виселення із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення не порушить це право.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що вони вселилися у спірну квартиру та зареєструвалися за цією адресою на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був визнаний недійсним рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року. Також, вказаним рішенням скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають у спірній квартирі. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають в спірній квартирі з поважних причин, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 та її донька ОСОБА_7 набули право власності або право постійного користування іншим житловим приміщенням, позивачем не надано. Суд першої інстанції зробив висновок, що визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування спірною квартирою, призведе до неспівмірного втручання в право на житло та необґрунтованого позбавлення їх житла. Крім того, ОСОБА_9, яка є законним представником малолітніх дітей, які прийняли спадщину після ОСОБА_12, не заперечує проти проживання у квартирі ОСОБА_6 разом зі своєю донькою.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2022 року ОСОБА_9 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Рішення прийняте без дослідження наданих доказів по справі, без уважного та повного вивчення матеріалів, які додавалися учасниками справи, а також нормативно-правової бази. Суди не сприяли учасникам справи в реалізації їхніх прав.При розгляді даної справи інтереси ОСОБА_9, дружини ОСОБА_12, та їх спільних неповнолітній дітей, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_8 не були враховані судом. Її повнолітня донька ОСОБА_8 не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, мала обмаль часу для підготовки до засідання. Суд першої інстанції проігнорував та не задовольнив клопотання ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 199/8960/19. Суд першої інстанції витребував з Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори відомості стосовно того, чи зверталася ОСОБА_9 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину в своїх інтересах та своїх дітей. Однак, суд першої інстанції не відреагував на заявлене усне клопотання ОСОБА_9 про витребування спадкової справи після смерті її чоловіка ОСОБА_12 з Новомосковської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області, до якої зверталась ОСОБА_9, в своїх інтересах та в інтересах своїх дітей. Не всі учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи та не мали можливості взяти участь у судовому засіданні. ОСОБА_9 та її представник подали до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання, однак, суд не врахував воєнний стан, ті обставини, що транспортне сполучення було відсутнє, виїзд був заборонений. Вона багатодітна мати, яка має шестеро дітей. Вважає, що були підстави для відкладення розгляду справи. Також, ні вона, ні її представник не писали заяву про проведення судового засідання без їхньої участі.
В позовній заяві позивач підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі з 2007 року. На думку ОСОБА_9, ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру на законних підставах, як член сім`ї ОСОБА_6, яка є її рідною сестрою. Іншого житла ОСОБА_3 не має, отже вона набула охоронюване законом право на мирне володіння майном у законний спосіб, оскільки законодавством не передбачена можливість виселення члена сім`ї її колишнього власника без надання іншого житлового приміщення.
Доказів створення відповідачами перешкод у користуванні спірною квартирою позивач не надала. Спадкоємцями та власниками спірної квартири також є ОСОБА_9, її діти: ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 .Позивач у спірній квартирі ніколи не проживала, мала місце реєстрації та місце проживання протягом усього життя за іншою адресою, тому відсутні підстави стверджувати, що позивач не має де проживати. Також немає підтвердження тому факту, що позивач винаймає житло.
Суд першої інстанції не застосував Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду. Суд апеляційної інстанції також не перевірив всі факти.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9, у якому просить касаційну скаргу задовольнити.
Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції проігнорував та не задовольнив її клопотання про зупинення провадження до розгляду справи № 199/8960/19. Суд першої інстанції не відреагував на заявлене усне клопотання ОСОБА_9 про витребування спадкової справи після смерті її чоловіка ОСОБА_12 з Новомосковської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області, до якої зверталась ОСОБА_9, в своїх інтересах та в інтересах дітей.ОСОБА_8 та її представником були подані клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання. Однак, суд не врахував усі умови воєнного стану та об`єктивні обставини. Згідно із статтею 49 ЦПК України, вона має процесуальні права та обов`язки сторін. Проте, ухвала про залучення ОСОБА_8 в якості самостійної третьої особи та копія позовної заяви їй не надсилалися. Суд не отримав підтвердження про повідомлення всіх учасників справи належним чином, вона не була повідомлена про дату судового засідання. Однак, незважаючи на ці обставини, суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив рішення. Такі дії є порушенням її процесуальних прав, оскільки вона не могла взяти участь у розгляді справи. При розгляді справи апеляційною інстанцією також не були перевірені всі факти порушення в суді першої інстанції.
У листопаді 2022 року ОСОБА_6, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9, у якому просить касаційну скаргу задовольнити.