Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 465/4571/17
провадження № 61-9717св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова у складі судді
Ванівського Ю. М. від 18 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В.,
Шандри М. М., від 30 серпня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у грудні 2016 року йому стало відомо, що право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 липня 2016 року.
Посилався на те, що зазначеного договору купівлі-продажу він не укладав, грошові кошти за продаж указаної квартири не отримував, зареєстрований та проживає в цій квартирі, оплачує житлово-комунальні послуги і іншого житла не має. ОСОБА_3, який був товаришем його сина, та ОСОБА_2, яка представилася племінницею його дружини, разом із приватним нотаріусом ввели його в оману, скориставшись вкрай важким станом його здоров`я, який погіршився після смерті сина та дружини. Вказані особи шахрайським способом, переконуючи своєю турботою, заволоділи його квартирою, яку він не мав наміру продавати. Позивач не заперечував, що він дійсно підписав якийсь документ у нотаріуса, який йому надав помічник нотаріуса, переконавши, що це довіреність, але стверджував, що особисто він цього документа не читав і його зміст нотаріус не роз`яснювала.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 18 липня 2016 року між ним
та ОСОБА_3 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І., та витяги про реєстрацію права власності за кожним із відповідачів на 1/2 частину вказаної квартири.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його ввели в оману під час підписання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, а також невідповідності оспорюваного договору вимогам закону. Суд відхилив посилання позивача на те, що він не міг повністю розуміти юридичних тонкощів та істотних умов укладеного договору купівлі-продажу квартири, невідповідність змісту правочину волевиявленню продавця, а також на те, що нотаріус не зачитала договір купівлі-продажу квартири, не роз`яснила зміст договору.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши додатково, що підписавши оспорюваний договір, сторони підтвердили факт здійснення повного розрахунку між ними за придбане нерухоме майно, а такий договір було посвідчено нотаріусом у присутності сторін із роз`ясненням значення, умов вчиненого правочину та його правових наслідків, при відповідності цього договору дійсним намірам сторін, про що зазначено в самому договорі, чого позивачем не спростовано.
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду
від 27 січня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи судове рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив із наявності підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України, для обов`язкового скасування судового рішення з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив належним чином позивача про розгляд справи й розглянув справу без його участі.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним з огляду на те, що при підписанні договору сторони підтвердили факт здійснення повного розрахунку між ними за придбане нерухоме майно, договір було посвідчено нотаріусом у присутності сторін із роз`ясненням значення, умов вчиненого правочину та його правових наслідків, встановлено відповідність цього договору дійсним намірам сторін, про що зазначено в самому договорі, а позивач не довів невідповідність оспорюваного договору вимогам закону та/або укладення його позивачем під впливом помилки чи внаслідок обману зі сторони відповідачів.
Узагальнені доводи касаційної скарги
02 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Додатково посилається на розгляд справи в суді апеляційної інстанції без його участі та участі його представника, а також необґрунтоване відхилення судом клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на зміст заявлених ним позовних вимог, оскільки при зверненні до суду з позовом у цій справі він зазначав про те, що спірний договір купівлі-продажу вчинявся ним під впливом обману, посилаючись на положення статті 230 Цивільного кодексу України.
Зосереджує увагу на тому, що він має поганий зір, а тому не міг так чітко і каліграфічно написати прізвище, ім`я та по батькові, а також два рази проставити свій підпис у такому договорі. Крім того, оспорюваний договір посвідчувала стороння особа, а не сам нотаріус, про що повідомляли свідки, однак суди попередніх інстанцій не надали оцінки їх поясненням.
Посилається заявник і на позбавлення його права на участь у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, не зважаючи на те, що він належним чином повідомив суд про неможливість його явки (хвороба), а також явки його представника (медична консультація за межами України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Франківського районного суду
м. Львова від 18 червня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі
№ 465/4571/17, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
19 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 липня 2016 року між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (покупцями) укладено договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 43,0 кв. м, житловою площею 28,5 кв. м, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І. та зареєстрований у реєстрі за № 625.
Згідно з пунктом 3 договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 198 600,00 грн, які покупці передали готівкою продавцю під час нотаріального оформлення договору, і підписи на цьому договорі свідчать про повний розрахунок між сторонами та відсутність фінансових, матеріальних та моральних претензій продавця до покупців.
Відповідно до пункту 8 договору вимоги законодавства щодо змісту, значення й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз`яснено, сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину, тобто не є таким, що передбачено статтями 234, 235 ЦК України.
Допитана судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_4, яка проживає разом з відповідачем, вказала, що позивач проживає у спірній квартирі, платить за комунальні послуги.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
У відповідності до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.