Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 556/2566/21
провадження № 61-12757св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
відповідачі: Вараська міська рада Рівненської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області у складі судді Котик Л. О.від 20 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В., від 17 листопада 2022 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки.
Свої вимоги позивачки мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати - ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,81 га, яка розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 609111, виданим 12 травня 2006 року: ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,46 га; ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,03 га; ділянка № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га.
Рішенням державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру в Рівненській області № РВ-56006099572019 від 28 травня 2019 року відмовлено в частині внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га, з підстав перетину земельних ділянок з ділянкою 5620888900:01:002:0078, яка належить відповідачу ОСОБА_4 . Як з`ясувалося, 25 серпня 2010 року рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 692 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4, загальною площею 0,3494 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд 0,25 га, та 0,0994 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля.
Відповідно до висновку № 16 судової земельно-технічної експертизи існує накладення земельних ділянок відповідачів та земельної ділянки № НОМЕР_3, площею 0,32 га, кадастровий номер: 5620889300:04:006:0032, що належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 609111.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року № 137 та рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року № 136, на підставі яких було оформлено за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на земельні ділянки, а також державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯМ № 736323 від 20 квітня 2012 року, серії ЯМ № 231282 від 20 листопада 2012 року є незаконними та порушують їхні права.
Із урахуванням зазначеного, позивачки просили позов задовольнити, визнати недійсними та скасувати вищевказані рішення Собіщицької сільської ради та державні акти на право власності на земельні ділянки, видані відповідачам, а також скасувати записи в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельних ділянок.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачками не надано доказів порушення органом місцевого самоврядування норм земельного законодавства України, чинних на час прийняття оскаржуваних ними рішень про передачу земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Позивачками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що накладення земельних ділянок сталося внаслідок передачі у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних ділянок на підставі рішень Собіщицької сільської ради за № 136, № 137 від 13 липня 2011 року. Порушення прав судом не встановлено.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 липня
2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при набутті відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на земельні ділянки не було порушено встановленого земельним законодавством порядку надання земельних ділянок громадянам України, отже відсутні підстави для скасування відповідних актів органу місцевого самоврядування. Також апеляційний суд вказав, що ані позивачки, ані їхня мати ОСОБА_7 не користувалися спірною земельною ділянкою кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі
№ 6-164цс12, постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року
у справі № 635/3593/17-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19, від 13 квітня 2022 року
у справі № 610/1117/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), та не дослідили належним чином зібрані
у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що висновки судів про те, що межі належної ОСОБА_7 спірної земельної ділянки не були винесені в натурі, а позивачки не користувалися земельною ділянкою не відповідають дійсності. Суди фактично позбавили позивачку права на спадкування земельної ділянки. Вказує, що 12 травня 2006 року ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 609111 для ведення особистого селянського господарства, площею 2, 81 га:ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,46 га; ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,03 га; ділянка № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га. У відповідності до проведеної у справі земельно-технічної експертизи існує накладення належних відповідачам земельних ділянок на земельну ділянку № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га, що позбавляє ОСОБА_2 можливості оформити право власності за зазначену ділянку в порядку спадкування.
Також заявник звертає увагу на те, що на момент прийняття Собіщицькою сільською радою рішень за № 136, № 137 від 13 липня 2011 року про передачу у власність відповідачем земельних ділянок (площа яких накладається на спірну земельну ділянку), у власності її матері уже перебувала земельна ділянка, частина якої (площами 0,0381 га та 0,1314 га) була передана ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Ці частини земельної ділянки не належали до комунальної власності, а тому їх передача у зазначеному розмірі була незаконною, проведеною з порушенням вимог частини першої статті 122, статей 140, 153 ЗК України (у редакції станом на 13 липня 2011 року). Заявник стверджує, що стороною позивачів було надано усі належні докази, які підтверджують зазначені обставини, а саме з моменту передачі у колективну власність (паювання) земельної ділянки ОСОБА_7 до передачі її у власність останній.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
Також заявник звертає увагу, що рішення Собіщицької сільської ради за № 136, № 137 від 13 липня 2011 року були прийняті у порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 556/2566/21.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу Вараська міська рада Рівненської області посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що позивачками не було доведено, що рішення Собіщицької сільської ради за № 136, № 137
від 13 липня 2011 року порушують їхні права та інтереси і не відповідають актам цивільного законодавства. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що мати позивачів за життя не отримала державного акта на право власності на земельну ділянку та належний їй пай було виділено в натурі.
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4,
ОСОБА_5 - ОСОБА_6 посилається на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга такою, що підлягає залишенню без задоволення у зв`язку із її необґрунтованістю. Вважає, що судами було правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Матері позивачок ОСОБА_7 належало право на земельну частку (пай) із земель КСП "Хлібороб" Володимирецького району Рівненської області, загальною площею 2,81 га, що включала три земельні ділянки:
масив 23 ділянка НОМЕР_4 площею 1,4572 га; масив 40 ділянка НОМЕР_6 площею
1,0306 га; масив 40 ділянка НОМЕР_7 площею 0,3231 га на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується актом розподілу власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) по земельних масивах на схемі поділу земель по КСП "Хлібороб" с. Вараш Володимирецького району
від 30 жовтня 2000 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть останньої серії НОМЕР_8 від 15 вересня
2016 року.
У 2006 році ТОВ фірмою "ВЧ" розроблено технічну документацію по виділенню земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства власникам сертифікатів із земель колективної власності
КСП "Хлібороб" на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району.
Розпорядженням голови Володимирецької районної державної адміністрації від 27 березня 2006 року № 107 "Про видачу державних актів на право власності на землю громадянам на території Старорафалівської та Сопачівської сільських рад" ОСОБА_7 12 травня 2006 року видано державний акт на право власності на землю взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства.
Позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_7, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 55495509 від 16 березня 2019 року.
В квітні-травні 2019 року ПП "Нордвест" було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, які перебували у власності ОСОБА_7, на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області.
На підставі вказаної документації були отримані витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5606003472019, кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,4572 га, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку
№ НВ-5606815942019, кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,0306 га.
Рішенням державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № РВ-56006099572019 від 28 травня 2019 року відмовлено в частині внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га, з підстав перетину ділянок з ділянкою 5620888900:01:002:0078.
Рішенням виконавчого комітету Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 30 від 20 грудня 2001 року "Про виділення присадибної земельної ділянки під індивідуальне будівництво" вирішено виділити присадибну ділянку під будівництво жилого будинку ОСОБА_4 у розмірі 0,25 га в с. Собіщиці із земель запасу сільської ради. Цим же рішенням виділено присадибну земельну ділянку ОСОБА_5 під будівництво жилого будинку. Пунктом другим цього рішення вирішено просити головного архітектора дозволити
ОСОБА_4, ОСОБА_5 будівництво жилого будинку і господарських споруд на виділених земельних ділянках.
В подальшому, на підставі вищезгаданого рішення ОСОБА_4,
ОСОБА_5 виготовили паспорти на забудову № 100, № 103 від 03 липня 2002 року.