Постанова
Іменем України
19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 2-2431/11
провадження № 61-9441св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (далі - ТОВ "УФА "Верус"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 22 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 155 000,00 дол. США на придбання житла на строк до 22 лютого 2017 року. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 22 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання нести солідарно майнову відповідальність (по погашенню кредиту, відсотків, пені, штрафів) у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань. 12 січня 2009 року між банком та ТОВ "УФА "Верус" укладений договір поруки, згідно з яким ТОВ "УФА "Верус" взяло на себе зобов`язання нести відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором у загальному розмірі 200 грн. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у результаті чого станом на 14 травня 2009 року утворилася заборгованість у розмірі 167 971,90 дол. США.
Позивач просив:
стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 167 971,90 дол. США за кредитним договором № 2008-028 від 22 лютого 2008 року та судові витрати;
стягнути солідарно з ТОВ "УФА "Верус", ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь банку 200 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа переглядалась судами неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "УФА "Верус", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" суму заборгованості по кредитному договору № 2008-028 від 22 лютого 2008 року станом на 14 травня 2009 року у розмірі 1 341 541,17 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 219 грн.
В задоволені іншої частини позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителя ОСОБА_2, як солідарних боржників у розмірі 1 341 541,17 грн, що еквіваленто 167 971,90 дол. США.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки договір поруки № 467 від 12 січня 2009 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "УФА "Верус", яким передбачено стягнення солідарно з відповідачів та ТОВ "УФА "Верус" суми 200 грн, не є багатостороннім договором, у задоволені цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року в резолютивній частині мотивованого рішення та у резолютивній частині вступної та резолютивної частини рішення суду від 29 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "УФА "Верус", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, виправлено описку, викладено абзац другий в наступній редакції:
"Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" суму заборгованості по кредитному договору № 2008-028 від 22 лютого 2008 року станом на 14 травня 2009 року у розмірі 1 341 541,17 грн, з яких: 1 205 955, 36 грн - заборгованість за кредитом; 126 275,56 грн - заборгованість по процентам; 9 310,25 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань".
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано.
У задоволенні позовних ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року скасовано. Справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції у рішенні не встановив, якими доказами спростовується заявлений в позовній заяві розмір заборгованості, який позичальником не оспорюється, у рішенні не навів, у чому саме полягає неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права або порушення процесуального закону, що свідчить про фактичне ухилення від вирішення спору по суті. Крім того, як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, поручитель ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції лише в частині солідарної з позичальником відповідальності. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову і до позичальника ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не врахував, що останній з апеляційною скаргою не звертався, на вчинення такої дії ОСОБА_2 не уповноважив, рішення місцевого суду в цій частині не було предметом апеляційного оскарження.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року в оскарженій частині щодо стягнення з ОСОБА_2 скасовано.
В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 540,91 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в частині вимог до поручителя ОСОБА_2, не врахував, що пред`явлення позову до поручителя є пред`явлення йому вимоги про погашення боргу, спір по суті не вирішив, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні вказаних вимог.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року в оскарженій частині щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції вказав, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Заперечуючи проти розміру заборгованості, ОСОБА_2 не надав у підтвердження своїх заперечень належних доказів, не звертався до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи.
Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рябчука С. В. про те, що порука є припиненою з підстав частини четвертої статті 559 ЦК України, які були надані 09 лютого 2022 року під час апеляційного розгляду справи та після ухвалення Верховним Судом рішення про скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_3, в якій просить: рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором скасувати; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 553, 554, 1048, 1050, 1054 ЦК України у подібних правовідносинах без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц. Зазначає, що судом залишено поза увагою, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано розрахунок заборгованості; в матеріалах справи містяться чотири довідки, при цьому відомості в них різні, підписані представником банку, якій не приймав участі у справі; подані банком розрахунок заборгованості разом із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду від 29 червня 2017 року, виписка по рахунку, заява на видачу готівки не можливо прочитати, зазначені документи не засвідчені належним чином; розрахунок заборгованості не підтверджує суму заборгованості, яка стягнута судом першої інстанції; позивачем не був наданий меморіальний касовий ордер на видачу позичальнику кредитних коштів. Крім того, вказує, що ухвалою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року цивільну справу було знято з апеляційного розгляду і направлено до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення, проте, замість додаткового рішення, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року в оскарженому рішенні виправлено описку.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2022 року АТ КБ "Приватбанк" подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником Істамовою І. В., в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив обґрунтований тим, що безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надано суду меморіально-касовий ордер про отримання позичальником грошових коштів від банку, а також матеріали справи не містять розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки, як убачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування позовних вимог було надано до суду розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, заяву на видачу готівки. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти розміру заборгованості, не надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень, не звертався до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-2431/11, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року задоволено заяву ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року. Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року у задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк", яке підписане представником Істамовою І. В., про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу відмовлено. Продовжено АТ КБ "ПриватБанк" строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).