Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 759/119/18
провадження № 61-11947св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
Історія справи
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.
У травні 2018 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що існує реальний ризик, що допоки в суді буде розглядатися справа, його діти можуть остаточно втратити емоційний зв`язок з ним. А після ухвалення судом рішення, яким буде визначено місце проживання дітей, він буду позбавлений реальної можливості виконати рішення суду, оскільки діти остаточно будуть налаштовані відповідачкою проти нього - рідного батька, то існує необхідність у забезпеченні його позову про визначення місця проживання дітей.
Вказував, що неприйняття запропонованих ним заходів може стати наслідком втрати бажання дитини проживати разом із батьком, призведе до погіршення фізичного та психічного здоров`я малолітнього, його розвитку, є також ймовірність виникнення вкрай негативних наслідків у вигляді відчуження дитини від батька через втрату емоційної та психологічної прихильності, що може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, призвести до ситуації, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для захисту прав дитини.
ОСОБА_1 просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:
зобов`язання ОСОБА_4 до ухвалення судового рішення передавати дітей ОСОБА_1 на території Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді щовівторка та щочетверга о 14 год. 00 хв та до 16 год. 00 хв у присутності фахівця із соціальної роботи та вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання будь-яких інших осіб, які триматимуть дитину у себе на підставі закону чи рішення суду,
передачі батьку ОСОБА_1 його малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ухвалення остаточного рішення у справі № 759/119/18.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва в складі судді: П`ятничук І. В., від 16 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що забезпечення даного позову в обраний позивачем спосіб є вирішенням справи по суті, а тому не свідчить про наявність правових підстав для повного чи часткового задоволення заяви про забезпечення позову в цій справі. Застосування судом таких заходів забезпечення позову, які за змістом є вирішенням спору по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпечивши позов в такий спосіб суд по суті вийде за межі підстав забезпечення позову, передбачених ЦПК України, що є неприпустимим. Суд вважав, що заява позивача за первісним позовом про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Оніщука М. І., від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі передавати малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьку ОСОБА_1 на території Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ( АДРЕСА_1 ), щовівторка та щочетверга з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у присутності фахівця із соціальної роботи.
У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова мотивована тим, що предметом позову ОСОБА_1 є, зокрема, визначення місця проживання дітей, а тому його забезпечення шляхом зобов`язання відповідачки надати можливість безперешкодного спілкування та побачень батька з дітьми протягом певного проміжку часу не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком. Колегія суддів зазначила, що, враховуючи специфіку сімейних відносин, тривалий розгляд даної категорії справ судом, а також напружені відносини, які склались між сторонами, може негативно вплинути на психологічне здоров`я дітей, а тому наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом визначення часу та місця для побачень дітей з батьком, що сприятиме відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з дітьми та відповідатиме найкращим їх інтересам. За висновком апеляційного суду відновлення відносин та емоційного контакту дітей з батьком повинно переважати над бажанням матері обмежити дітей від зустрічей з батьком, призначення яких є співмірним заходом забезпечення позову. Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання будь-яких інших осіб, які тримають дитину у себе на підставі закону чи рішення, передати ОСОБА_1 його малолітніх дітей, то апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для задоволення заяви в цій частині, оскільки судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не беруть участь у цій справі.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в складі колегії суддів: касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Бірюліним Л. Ю., задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі передавати малолітніх дітей батьку на території Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді щовівторка та щочетверга з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у присутності фахівця із соціальної роботи скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі передавати малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьку ОСОБА_1 на території Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ( АДРЕСА_1 ), щовівторка та щочетверга о 14 год 00 хв та до 16 год 00 хв, у присутності фахівця із соціальної роботи.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
предметом даного позову є визначення місця проживання дітей, а тому вид забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача надати можливість безперешкодного спілкування та побачення батька з дітьми протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком. З урахуванням специфіки сімейних відносин, тривалий розгляд цієї категорії справи судом, а також напружені відносини, які склались між сторонами, що може негативно вплинути на психологічне здоров`я дітей, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом визначення часу та місця для побачень дітей з батьком;
у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року, справа № 127/31828/19 зазначено, що зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю. Верховний суд у вказаній справі дійшов висновку, що зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Заперечення викладені у відзиві представника відповідачки ОСОБА_2 стосовно того, що позивачем не обґрунтовано заходи забезпечення позову та заходи забезпечення позову не узгоджуються з пріоритетом захисту інтересів дитини, колегією суддів відхилено, оскільки за час тривалого розгляду справи у суді існує реальний ризик того, що діти можуть втратити емоційний зв`язок з батьком, що може призвести до погіршення психічного здоров`я дітей та ймовірність виникнення вкрай негативних наслідків у вигляді відчуження дитини від батька через втрату емоційної та психологічної прихильності;
обставини викладені в заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову та докази, надані на їх підтвердження, свідчать про наявність фактичних обставин, з яким закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову. З урахуванням предмету позову, обраний позивачем вид його забезпечення щодо зобов`язання відповідача надати йому можливість безперешкодного спілкування та побачення з дітьми на певній території, протягом певного проміжку часу, в присутності фахівця з соціальної роботи, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком, і є співмірними з пред`явленими позовними вимогами. Зустрічі батька з дітьми будуть сприяти відновленню довірливих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька так і дітей, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року (справа №344/16653/16-ц);
встановивши, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, ОСОБА_1 викладено обґрунтування щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України, колегія суддів вважала, що доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню;
у заяві про забезпечення позову вказано як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено статтею 151 ЦПК України. Встановлення судом зобов`язання матері, з якою проживають діти, надавати батьку дітей можливість для спілкування з ними в певні дні і години, не вирішує по суті спір про визначення місця проживання дітей з батьком, оскільки стосується тимчасових зустрічей позивача з дітьми до закінчення вирішення спору між сторонами і не є тотожним задоволенню зазначених позовних вимог;
обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітніми дітьми, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з дітьми перешкоджає нормальному їх розвитку, матеріали справи не містять та судом апеляційної інстанції не встановлено. Висновки викладені Пярнуським Повітовим судом (Естонська Республіка) у рішенні за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 березня 2021 року про повернення дітей в Україну не можуть бути підставою для відмови ОСОБА_1 у забезпеченні позову у цій справі, провадження в якій відкрито ще у 2018 році. Спір українським судом на даний час не вирішений;
тому судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини, тому ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.
Аргументи учасників справи
28 листопада 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, в якій просила: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
Пярнуським Повітовим судом (Естонська Республіка) ухвалено рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 березня 2021 року про повернення в Україну неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вказаним рішенням залишено без задоволення заяву ОСОБА_9 від 29 березня 2021 року про повернення в Україну неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Орган опіки та піклування Пярнуської міської Управи у письмовій думці від 09 квітня 2021 року знаходить, що, виходячи з найкращих інтересів дітей, слід залишити клопотання ОСОБА_1 без задоволення. Письмова думка складена за наслідками візиту спеціаліста із захисту прав дітей Органу опіки та піклування Пярнуської міської Управи до місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8, спілкування з ними, їх матір`ю та її чоловіком, оцінки добробуту дітей у сім`ї. Неповнолітній ОСОБА_10 на слуханнях, що відбулись 23 квітня 2021 року у суді при посередництві перекладача пояснив зокрема, що боїться свого біологічного батька та хоче проживати в Естонії. Неповнолітня ОСОБА_11 на слуханнях, що відбулись 23 квітня 2021 року у суді при посередництві перекладача пояснила зокрема, що боїться батька та не хоче повертатися до України. Адвокат дітей А. Нимміку та представник міста Пярну І. Вахер пояснили суду, що діти добре пристосувались до повсякденного життя у Естонії і воно є для них сприятливим та комфортним. Зазначили про наявність особливих підстав не розлучати дітей з матір`ю та не повертати дітей в Україну. Вказані обставини вказують на те, що вид забезпечення позову, який просив у суду ОСОБА_1, суперечив інтересам дітей;
існує законодавчо визначений правовий механізм повернення незаконно вивезеної дитини за територію України, проте таке питання не може вирішуватися у порядку забезпечення позову про визначення місця проживання малолітньої дитини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20);
апеляційний суд розглянув справу без урахування висновків Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Права батьків відносно дитини є похідними від прав дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, перш за все повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а тільки потім - права батьків. З огляду на воєнний стан на всій території України та постійну загрозу ракетних обстрілів постанова суду про забезпечення позову, якою зобов`язано періодично привозити дітей на територію України, суперечить інтересам дітей, ставить під загрозу їхнє життя, фізичне та психічне здоров`я. Судом проігноровано обставини, викладені в рішенні Пярнуського повітового суду, зокрема те, що діти наразі не проживають в Україні і відповідно наданих ними пояснень суду в Естонії, вони бояться батька та не хочуть повертатися до України. Адвокат дітей в Естонії та представник міста Пярну також пояснили суду, що діти добре пристосувались до повсякденного життя у Естонії і воно є для них сприятливим та комфортним. Зазначили про наявність особливих підстав не розлучати дітей з матір`ю та не повергати дітей в Україну;
з огляду на договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікований Законом України № 450/95-ВР від 22 листопада 1995 року, рішення Пярнуського Повітового суду від 21 березня 2021 року, скріплене печаткою та засвідчене підписом компетентної особи, має силу офіційного документа на території України без будь-якого іншого засвідчення;
співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову;
позовними вимогами ОСОБА_1 є визначення місця проживання дітей з батьком. Натомість заходи, які просив застосувати скаржник, не узгоджуються з принципом захисту інтересів дитини, якого мають дотримуватись суди у подібних спорах, згідно практики ЄСПЛ та відповідних правових висновків Верховного Суду. Апеляційним судом проігнорована відсутність доказів на підтвердження наявності підстав забезпечення позову у даній справі, а саме - відсутність доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу не зважаючи на те, що вжиті ним заходи забезпечення позову не є спроможними забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
ОСОБА_12 та ОСОБА_13 наразі проживають в м. Пярну (Естонія), де навчаються та мають відвідувати школу, зокрема по вівторкам та четвергам. Однак апеляційний суд вказані обставини проігнорував, незважаючи на наявність відповідних доказів в матеріалах справи та не врахувавши, що в будь-якому випадку вік дітей передбачає їх навчання за місцем проживання;
у абзаці 1 частини десятої статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Аналіз вказаних вимог закону свідчить про те, що є грубим порушенням положень частини десятої статті 150 ЦПК України забезпечення позову шляхом задоволення тотожних позову вимог. Ураховуючи викладене, суди у порушення зазначених вище вимог закону не врахували, що зустрічна позовна заява не може забезпечуватися шляхом зобов`язання повернути малолітню дитину на територію України, зобов`язання передати малолітню дитину позивачу за місцем його проживання, оскільки таке забезпечення є тотожнім позовним вимогам позивача, тобто судами фактично вирішено питання щодо зустрічного позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті (постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року відмовлено.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду та 20 січня 2023 року передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 грудня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини
Суди встановили, що предметом позову є визначення місця проживання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову мотивована тим, що існує реальний ризик, що допоки в суді буде розглядатися справа, його діти можуть остаточно втратити емоційний зв`язок з ним. А після ухвалення судом рішення, яким буде визначено місце проживання дітей, він буду позбавлений реальної можливості виконати рішення суду, оскільки діти остаточно будуть налаштовані відповідачкою проти нього - рідного батька, то існує необхідність у забезпеченні його позову про визначення місця проживання дітей.
ОСОБА_1 зазначав, що неприйняття запропонованих ним заходів може стати наслідком втрати бажання дитини проживати разом із батьком, призведе до погіршення фізичного та психічного здоров`я малолітнього, його розвитку, є також ймовірність виникнення вкрай негативних наслідків у вигляді відчуження дитини від батька через втрату емоційної та психологічної прихильності, що може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, призвести до ситуації, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для захисту прав дитини.
Позиція Верховного Суду
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).