Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 127/1547/14-ц
провадження № 61-12997св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Староміський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)
стягувач - Акціонерне товариство "ОТП Банк",
боржник - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року в складі судді
Жмудя О. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2021 року в складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність Староміського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Староміський ВДВС м. Вінниці), заінтересовані особи: Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), ОСОБА_2 .
Вимоги скарги мотивовані тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "ОТП Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним 20 січня 2006 року між АТ "ОТП Банк" (кредитодавець) та
ОСОБА_2 (позичальник). На підставі вказаного рішення видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання Староміському відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіально управління юстиції
у Вінницькій області (далі - Староміський ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області).
Між ОСОБА_2 і АТ "ОТП Банк" досягнута домовленість про прощення банком боргу, яка викладена у договорі про внесення змін та доповнень від
13 червня 2019 року № 6 до кредитного договору від 20 січня 2006 року
№ CNL-B00/003/2006. У зв`язку з викладеним усі зобов`язання за кредитним договором та договором поруки вважаються припиненими, оскільки
ОСОБА_2 виконала їх належним чином відповідно до змінених умов.
17 лютого 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області задовольнив заяву ОСОБА_2 та визнав виконавчі листи, які видані на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року у справі
№ 127/1547/14-ц, такими, що не підлягають виконанню.
11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Староміського ВДВС м. Вінниціз заявою про закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень, у якій просив орган державної виконавчої служби винести постанову про закінчення всіх виконавчих проваджень, відкритих у зв`язку з виконанням рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року в справі
№ 127/1547/14-ц, зняти всі арешти, накладені на його майно при виконанні вказаного судового рішення, виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші заходи, які вжиті виконавцем для виконання судового рішення, а також провести всі необхідні дії у зв`язку закінченням виконавчого провадження.
28 серпня 2020 року та 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звертався до Староміського ВДВС м. Вінниці з запитами про надання інформації щодо результатів розгляду заяви про закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень. Проте у відповіді на його заяви йому було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з майна.
ОСОБА_1 просив:
визнати неправомірною бездіяльність Староміського ВДВС м. Вінниці щодо не зняття арешту, накладеного на все його майно відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від
02 вересня 2015 року № 48598398;
зобов`язати Староміський ВДВС м. Вінниці зняти арешт, накладений на все його майно відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 вересня 2015 року № 48598398.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01 липня
2021 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив
з того, що на примусовому виконанні перебувало два виконавчих провадження, а саме: АСВП № 48598398 з примусового виконання виконавчого листа
№ 127/1547/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області
31 серпня 2015 року, яке згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" завершено 26 серпня 2016 року;
АСВП № 52519536 з примусового виконання виконавчого листа
№ 127/1547/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 31 серпня 2015 року, яке згідно з пунктом 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" завершено 27 червня 2018 року.
За змістом пункту частини першої статті 47, статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV повернення виконавчого листа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Таким чином, доводи заявника про те, що державний виконавець, повертаючи виконавчі листи стягувачу, безпідставно не зняв арешт з майна не заслуговують на увагу.
Виконавчі провадження у відділі державної виконавчої служби відсутні та наразі органами державної виконавчої служби повторно не проводяться виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 127/1547/14-ц.
ОСОБА_1, звертаючись до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчих проваджень та зняття арешту з майна, не надав доказів, які б свідчили про наявність підстав для зняття арешту з майна, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.Стягувач також не надав підтверджуючих документів про повне виконання боржником заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року. Таким чином, дії Староміського ВДВС м. Вінниці узгоджуються з нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV та Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. При цьому, постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу учасниками справи не оскаржені та не скасовані, тому у відділу державної виконавчої служби відсутні правові підстави для поновлення виконавчих проваджень та задоволення заяви ОСОБА_1 .
Стягувач та боржник вправі звернутися до державного виконавця із заявою про зняття арешту та надати докази виконання судового рішення або ж оскаржити постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Аргументи учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги про бездіяльність органу державної виконавчої служби задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (пункт 5 частини першої статті 39, частини першої статті 40, частини першої статті 56, частини п`ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та частини другої статті 129 Конституції України) та порушили норми процесуального права, що мало наслідком прийняття судами рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості;
оскільки зобов`язання скаржника припинено, а він втратив статус боржника як щодо виконання рішення Вінницького міського суду від 17 квітня 2015 року, так і щодо сплати виконавчого збору, правових підстав для обтяження майна ОСОБА_1 арештом від 02 вересня 2015 року після визнання судом виконавчого листа про стягнення з нього заборгованості таким, що не підлягає виконанню, немає. Існування безпідставного обтяження порушує його конституційні права на вільне розпорядження власністю;
орган державний виконавчої служби відмовився знімати накладений ним арешт на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, тому єдиним можливим способом зняття арешту є звернення зі скаргою до суду;
з метою зняття накладеного арешту до заяви про зняття арешту, на думку скаржника, необхідно надати не виключно докази виконання судового рішення, а лише документ, який підтверджує наявність передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для закінчення виконавчого провадження, зокрема, ухвалу суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Тому висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності подання до заяви про зняття арешту доказів виконання судового рішення є помилковими, оскільки заявник надав докази наявності іншого факту,
з яким законодавець пов`язує можливість закінчення виконавчого провадження, а саме визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
оскарження постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувану, про що зазначили суди попередніх інстанцій, не є ефективним засобом захисту, адже ОСОБА_1 оскаржував бездіяльність державної виконавчої служби щодо не зняття арешту саме після того, як він отримав відомості про те, що виконавчий лист, для забезпечення виконання якого і був накладений арешт, визнаний судом таким, що не підлягає виконанню;
обтяження майна ОСОБА_1 арештом наразі не має мети, яка передбачена нормами законодавства.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року касаційне провадження
у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22).
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 серпня 2021 року зазначено, що наведені
у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини справи
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року у справі № 127/1547/14-ц позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 20 січня 2006 року
№ CNL-B00/003/2006 у розмірі 14 685,24 дол. США, що еквівалентно
314 998,40 грн. Крім того, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" судовий збір у розмірі 3 149,99 грн.
На виконання вказаного судового рішення Вінницький міський суд Вінницької області 31 серпня 2015 року видав стягувачу виконавчі листи № 127/1547/14-ц,
які надалі направлені для примусового виконання до Староміського ВДВС Вінницького МУЮ. На підставі вказаних виконавчих листів відкрито виконавчі провадження.