ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 826/5282/18
адміністративне провадження № К/9901/6564/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2018 (колегія у складі суддів Бояринцевої М.А., Аверкової В.В., Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 (колегія у складі суддів Лічевецького І.О., Земляної Г.В., Мельничука В.П.)
у справі № 826/5282/18
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Відповідач 2), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
- визнати таким, що є протиправним та нечинним нормативно-правовий акт - Постанову Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" в частині виплати у 2018 році учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1265 грн, яка:
1) не відповідає частині третій статті 22, частині третій статті 46, статті 58 та пункту 6 статті 92 Конституції України, як правовому акту найвищої юридичної сили та прямої дії (стаття 8 Конституції України);
2) не відповідає частині третій статті 2 та частині п`ятій статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV), як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили;
3) є недійсним згідно з частиною третьою статті 2 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХІІ.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
6. Частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
7. 14.03.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Пунктом 1 цієї постанови, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №452 від 06.06.2018, передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня здійснюється у розмірі 1265 гривень.
8. Позивач вважає протиправними зазначені положення постанови Кабінету Міністрів України (зі змінами), тому звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 суперечить Конституції України та рішенню Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, оскільки передбачає виплату разової грошової допомоги до 5 травня, у меншому розмірі, ніж це визначено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
10. Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань за бюджетною програмою 2501150 "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною".
Тобто, законодавчим актом, який набув чинності пізніше, ніж положення частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", були врегульовані відносини щодо обсягів фінансування вказаних витрат, визначені на законодавчому рівні. Вони були реалізовані Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття постанови від 14.03.2018 № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Встановивши розміри виплат у межах бюджетних призначень, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Кабінет Міністрів України діяв правомірно.
11. Відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликаючись на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, Закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" зазначив, що перерахована ОСОБА_1 разова грошова допомога до 5 травня у сумі 1265 грн, відповідає вимогам чинного законодавства.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що з моменту набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Разом з тим, як зазначено у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Положення Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" Конституційним Судом України неконституційними не визнані, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2018 році.
З огляду на це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що, приймаючи Постанову від 14.03.2018 № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" та встановлюючи розміри разової грошової допомоги до 5 травня, Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відтак правові підстави для скасування положень цієї постанови відсутні.
Зазначена правова позиція ґрунтується також на висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2018 у справі № 713/62/17, від 07.03.2018 у справі № 348/2100/16 та від 17.10.2018 у справі № 285/3264/16-а.
Крім того, суд взяв до увагу практику Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Серебрянський проти України" (заява №54704/10), в якій цей Суд дійшов висновку (п. 36), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня Перемоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком не становила "законні сподівання" у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі позивач покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
14. Скаржник зазначає, що:
(а) суди не розглянули клопотання щодо звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ, яким внесено зміни до Бюджетного Кодексу України у розділі VІ "Прикінцеві та перехідні положення", пунктом 26 якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 стосовно щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році учасникам бойових дій в розмірі 1265 гривень;
(б) Закон від 28.12.2014 № 79-VІІІ та Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, які звужують його права порівняно з ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, не можуть до нього застосовуватись у зворотній дії в часі, оскільки право на допомогу до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком він має з 22 травня 2008 року, згідно ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV.
Закон від 28.12.2014 № 79-VІІІ та Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 поширюються на осіб, яким статус учасника бойових дій призначено після 28.12.2014.
(в) допомога до 5 травня у розмірі менше прожиткового мінімуму не відповідає ч. 3 ст. 46 Конституції України;