ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 400/2514/19
касаційне провадження № К/9901/20796/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя - Лебедєва Г.В.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року (головуючий суддя - Шеметенко Л.П.; судді - Стас Л.В., Турецька І.О.)
у справі № 400/2514/19
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське"
до Головного управління ДПС у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Козирське" (далі - ПСП "Козирське", позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2019 року № 00039581406.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновок відповідача про перевищення підприємством встановленого ліміту залишку готівки в касі є необґрунтованим, оскільки у всіх встановлених випадках перевищення ліміту, наступного робочого дня готівка була видана з каси під звіт директору підприємства на придбання сільськогосподарської продукції, що підтверджується видатковими та прибутковими касовими ордерами про отримання готівки з банку в касу підприємства. Наголосив, що позивач діяв у межах приписів пункту 54 розділу 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення №148).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 24 травня 2019 року № 00039581406 в частині застосування до ПСП "Козирське" штрафу в розмірі 14 588 421,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що платником не було допущено перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, оскільки наступного дня готівка видавалася службовій особі підприємства для використання у власній господарській діяльності для закупівлі сільськогосподарської продукції з урахуванням вимог пункту 54 розділу 5 Положення № 148. При цьому, платником не було спростовано порушення пункту 19 розділу ІІ Положення № 148, що свідчить про правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій в цій частині.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на правомірності застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 588 421,40 грн, оскільки всі випадки видачі готівки з каси ПСП "Козирське" за період з 01 березня 2018 року по 10 квітня 2019 року не підтверджені у видаткових касових ордерах підписами одержувачів, що призвело до перевищення встановленого ліміту готівки в касі на загальну суму 7 294 210,70 грн.
Верховний Суд ухвалою від 05 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Миколаївській області.
02 листопада 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 10 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року проведено фактичну перевірку ПСП "Козирське" щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів за період з 01 березня 2018 року по 19 квітня 2019 року, за результатами якої складено акт від 22 квітня 2019 року № 0110/14/29/14/36119547.
Перевіркою встановлено, що у період з 01 березня 2018 року по 19 квітня 2019 року підприємством було видано готівкові кошти ОСОБА_1 без звітування, у встановленому порядку, за раніше отримані під звіт суми, а також виявлено факти видачі готівки з каси підприємства, не підтверджені у видаткових касових ордерах підписами одержувачів, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, що є порушенням пункту 15, пункту 27 розділу ІІІ Положення № 148.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2019 року № 00039581406, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 590 264,27 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Положення № 148 установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
За приписами пункту 16 розділу ІІ Положення № 148 суб`єкти господарювання здають готівкову виручку (готівку) для переказу на банківські рахунки суб`єктів господарювання до операторів поштового зв`язку, національних операторів та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку.
Готівкова виручка (готівка) здається суб`єктами господарювання самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів, або через підприємства, які отримали ліцензію Національного банку України на надання банкам послуг з інкасації.
Готівкова виручка (готівка) здається для зарахування на будь-який банківський рахунок суб`єкта господарювання на його вибір.
За правилами пункту 17 розділу ІІ Положення № 148 суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).
Суб`єкти господарювання не мають права накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих виплат.