ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2023 року
м. Київ
справа №560/4290/18
адміністративне провадження № К/9901/20156/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Капустинського М.М. (головуючий), суддів: Моніча Б.С., Охрімчук І.Г. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернулася до суду з позовом у якому просила:
1.1 - визнати протиправними та скасувати припис Управління Держпраці у Хмельницькій області від 21 листопада 2018 року №22/02/3415-ІВ-869 та постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області №22/261 від 4 грудня 2018 року, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 223380,00 грн.
2. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2019 року, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив.
Визнав протиправними та скасував припис Управління Держпраці у Хмельницькій області від 21 листопада 2018 року №22/02/3415-ІВ-869 та постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 4 грудня 2018 року №22/261.
3.1 Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області не доведено допустимими та достатніми доказами те, що громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3 були допущені до роботи саме ФОП ОСОБА_1 без укладання з ними відповідних договорів, та, що за здійснену ними роботу вони отримали відповідну оплату, гарантовану роботодавцем та Державою, як гарантом трудових прав.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено:
4.1 7 листопада 2018 року посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області (ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ), згідно пункту 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 (відвідування зареєстровано за №ХМ-3396), яка здійснює підприємницьку діяльність у приміщенні кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 .
4.2 7 листопада 2018 року, під час інспекційного відвідування, проведеного у ФОП ОСОБА_1 в осіб ОСОБА_3, ОСОБА_2 посадовою особою Управління Держпраці у Хмельницькій області, відібрані письмові пояснення.
4.3 За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування за №22-02/3415-ІВ від 12 листопада 2018 року, яким зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог трудового законодавства.
4.4 На підставі акта перевірки відповідачем винесено припис від 21 листопада 2018 року за №22-02/3415-ІВ-869 з вимогою усунути порушення статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (далі -Порядок №413), які зафіксовані у вказаному акті перевірки.
4.5 4 грудня 2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області Логвин О.О. за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акта перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №22/621, за порушення позивачем вимог частини першої, третьої статті 24 КЗпП України, Порядку №413, відповідальність за які передбачено абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223380,00 грн.
4.6 Уважаючи вказані припис та постанову протиправними, позивач оскаржила їх до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.
5.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги той факт, що тривалість інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складала 2 робочі дні і це відповідає вимогам пункту 10 Порядку №295.
Також уважає, що позивач фактично допустила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, що підтверджується матеріалами інспекційного відвідування.
6. Позивач подала відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
9. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
10. Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язані виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, що передбачено законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
11. Згідно із пунктом 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
12. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).