ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2023 року
м. Київ
справа № 442/2909/15-к
провадження № 51-1512км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
законного представника
неповнолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року щодо
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, пунктами 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Уличне Дрогобицького району Львівської області, жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Стебника Львівської області, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2019 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК; пунктами 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК; ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк: за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК - 5 років, за пунктами 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК - 15 років із конфіскацією майна, ч. 4 ст. 187 КК - 12 років із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна.
Також указаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна; за пунктами 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 ККйого засуджено до довічного позбавлення волі із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно з цим вироком також засуджено ОСОБА_12, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; відшкодування процесуальних витрат; речових доказів; цивільного позову у кримінальному провадженні.
За вироком міськрайонного судуОСОБА_10, будучи неповнолітнім, ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 17:00, керуючись умислом на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, у будинку АДРЕСА_3, піднявся по сходах, підійшов до вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 з метою їх відчинити для проникнення, однак був викритий ОСОБА_13, тому покинув місце злочину, не довівши свого умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі.
ОСОБА_10, боячись бути викритим у вчиненні злочину, цього ж дня о 17:25 зателефонував до ОСОБА_12 і ОСОБА_6 й домовився про зустріч поблизу промислового ринку, що на вул. Грушевського в тому ж місті. Зустрівшись в обумовленому місці, неповнолітній ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_12 та ОСОБА_6, що під час вчинення ним злочину його викрила ОСОБА_13 . З метою приховати раніше вчинений злочин, керуючись умислом на вчинення умисного вбивства двох осіб, а саме ОСОБА_13 та її неповнолітнього сина ОСОБА_14, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_10 схилив до скоєння цього злочину ОСОБА_6 і ОСОБА_12, які погодилися на це. За попередньою змовою у групі осіб із ОСОБА_6 та ОСОБА_12, виконуючи роль організатора, ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_6 скоїти умисне вбивство неповнолітнього ОСОБА_14 в безлюдному місці, а ОСОБА_12 - спільно з ним скоїти умисне вбивство ОСОБА_13 з метою приховати вчинений ним злочин та одночасно переслідуючи корисливий мотив: після вчинення умисних вбивств заволодіти майном і грошима потерпілих. Для реалізації спільного злочину неповнолітній ОСОБА_10, ОСОБА_12 разом із ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 о 18:30 придбали в магазині "Мандарин" на вул. Грушевського, 1 у м. Стебнику три пари матерчатих робочих рукавиць, які розділили між собою для вчинення злочину. Перебуваючи разом, неповнолітній ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 здійснили телефонні дзвінки о 18:40 та о 18:52 і викликали неповнолітнього ОСОБА_14 на зустріч. З метою реалізації спільного умислу ОСОБА_6, залишивши співучасників, зустрівся з ОСОБА_14 та, вводячи останнього в оману, відвів його у безлюдне місце, а саме в закинуте складське приміщення недіючої бази "УВТК", що на вул. Дрогобицькій, 61-А в м. Стебнику. Так, ОСОБА_6, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного вбивства, за допомогою ножа, який мав при собі, завдав численні удари в різні анатомічні ділянки тіла неповнолітнього ОСОБА_14, у результаті чого спричинив колото-різані рани, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, були небезпечними для життя в момент заподіяння та призвели до гострої зовнішньої і внутрішньої кровотечі та смерті ОСОБА_14 .
У цей час неповнолітній ОСОБА_10 і ОСОБА_12 з метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 підійшли до квартири АДРЕСА_5, де у прибудові ОСОБА_10 узяв знаряддя вчинення злочину - розвідний ключ, та почали чекати ОСОБА_13 . Приблизно о 19:00 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 і ОСОБА_12, діючи за спільним умислом, реалізовуючи умисел на вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та приховання раніше вчиненого злочину, скориставшись темною порою доби, наблизилися збоку до потерпілої ОСОБА_13, яка підійшла до вхідних дверей своєї квартири і здійснили на неї напад. Під час нападу ОСОБА_10 за допомогою розвідного ключа завдав кілька ударів у ділянку голови потерпілої, в результаті чого спричинили черепно-мозкову травму у вигляді багатоуламкового перелому кісток основи і склепіння черепа з крововиливами під тверду і м`яку мозкові оболонки та в речовину головного мозку, яка належить до тяжкого тілесного ушкодження, що є небезпечним для життя в момент спричинення, та заподіяв смерть потерпілої ОСОБА_13 .
Учинивши умисні вбивства ОСОБА_14 та ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_6 зустрілися біля торгового кіоску "У Гусака" на вул. Мельника в м. Стебник, та, пересвідчившись у виконанні умислу на вчинення умисного вбивства двох осіб, з метою приховати раніше вчинений злочин, спільно, закінчуючи реалізацію корисливого умислу, пішли до квартири АДРЕСА_5 у тому ж місті. ОСОБА_12 залишився на вулиці для подачі сигналу тривоги в разі викриття їхніх злочинних дій, а ОСОБА_10 та ОСОБА_6 підійшли до тіла ОСОБА_13, узяли в неї ключі, відчинили двері, проникли у квартиру й заволоділи грошима і майном на загальну суму 1345 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 13 квітня 2022 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 залишив без задоволення. Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та заступника прокурора Львівської області задовольнив частково. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2019 року у частині засудження ОСОБА_10 скасував. Кримінальне провадження щодо останнього, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185; пунктами 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК, закрив на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з його смертю. У решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 в інтересах особи, кримінальне провадження щодо якої закрито - ОСОБА_10, просять скасувати вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року щодо ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Сторона захисту вважає судові рішення необ`єктивними, незаконними, необґрунтованими й такими, що ґрунтуються на висновках судів, які не відповідають фактичним обставинам справи. На думку захисту, суд апеляційної інстанції, крім того, формально розглянув кримінальне провадження, порушивши гарантоване право на об`єктивний і неупереджений розгляд справи, не перевірив усіх доводів, викладених в апеляційних скаргах та доповненні, і безпідставно відмовив у дослідженні доказів. Разом з цим скаржники акцентують увагу на тому, що у грудні 2021 року засуджений ОСОБА_6 направив до суду доповнення до апеляційної скарги, наявність яких підтвердив головуючий суддя під час засідання 13 квітня 2022 року, однак суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі взагалі не вказав доводів, викладених у доповненнях, щодо недопустимостіта неналежності доказів.
Свої доводи адвокат ОСОБА_7 обґрунтовує також і тим, що Львівський апеляційний суд не розглянув клопотання сторони захисту від 11 травня 2019 року про дослідження окремих доказів та призначення почеркознавчої експертизи.
На переконання захисників, обвинувачення ґрунтується лише на упередженій інтерпретації показань обвинуваченого ОСОБА_12 та неповнолітнього свідка ОСОБА_17, які вони надали під тиском працівників поліції, а також на припущеннях, які суд першої інстанції взяв за основу вироку.
Адвокати ставлять під сумнів підписи понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у протоколі огляду місця події від 09 листопада 2014 року, у зв`язку з чим вважають його неналежним доказом. Крім того, зазначають про заявлене в суді першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого, на їх думку, було безпідставно відмовлено.
Крім того, акцентують увагу на тому, що не було дотримано процедури допиту свідка ОСОБА_17 у порядку ст. 225 КПК.
Вказують про неналежність та недопустимість доказів, вилучених під час огляду місця події від 09 листопада 2014 року у квартирі АДРЕСА_5, через те, що в матеріалах провадження відсутні клопотання слідчих до слідчого судді про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Також уважають протокол обшуку від 10 листопада 2014 року у квартирі АДРЕСА_6 неналежним та недопустимим доказом, оскільки ланцюжок, вилучений під час обшуку, підкинули працівники міліції.
Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уважають докази, зібрані слідчими ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22, та всі похідні від них докази недопустимими, оскільки в матеріалах провадження відсутні процесуальні рішення, які б підтверджували повноваження вказаних слідчих.
Стверджують про недопустимість та неналежність усіх доказів, зібраних слідчими СУ ГУ МВСУ у Львівській області, у зв`язку з тим, що в матеріалах провадження відсутня постанова прокурора про визначення підслідності від Дрогобицького МВ ГУ МВС за СУ ГУ МВСУ у Львівській області.
Адвокати, аналізуючи висновки експертів, вказують про їх трактування судом першої інстанції виключно із обвинувальним ухилом, що було проігноровано судом апеляційної інстанції.
Свої доводи скаржники обґрунтовують також і тим, що прокурор ОСОБА_23 під час розгляду справи не мав належних повноважень на участь у провадженні стосовно неповнолітніх.
Крім того, захисник ОСОБА_7, аналізуючи докази, вказує про ряд порушень в ході їх збирання стороною обвинувачення, унаслідок чого вважає неналежними та недопустимими такі докази: відеозапис огляду місця події з виявлення трупа ОСОБА_13 ; протокол огляду місця події від 10 листопада 2014 року за участю ОСОБА_12 ; заяву ОСОБА_24 про добровільну видачу речей та протокол обшуку від 10 листопада 2014 року; протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 від 10 листопада 2014 року та диск з відеозаписом; протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_17 із відеозаписом від 22 січня 2015 року; протокол впізнання речей від 07 квітня 2015 року та фототаблиці до нього за участю свідка ОСОБА_17 .
На переконання адвоката ОСОБА_7, суди залишили поза увагою доводи сторони захисту про те, що прокуратура не довела винуватості ОСОБА_10 та інших поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Також адвокат ОСОБА_7 відзначає невідповідність змісту проголошеного тексту вироку його письмовому викладу.
Адвокат ОСОБА_8, вказує про порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК, оскільки у кримінальному провадженні не було призначено експертизи для визначення вартості викраденого майна.
Позиції учасників судового провадження