Постанова
Іменем України
20 січня 2023 року
м. Київ
справа № 161/2136/21
провадження № 61-1339 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 08 травня 2014 року року між ним та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого він надав ОСОБА_2 позику у розмірі 92 тис. доларів США., які останній зобов`язався повернути йому у строк до 08 травня 2016 року. Факт отримання грошових коштів підтверджується відповідною розпискою. Разом з тим, в обумовлений строк ОСОБА_2 кошти не повернув та впродовж 2014 - 2019 років повернув йому лише 20 тис. доларів США, зокрема - востаннє здійснив передачу коштів 18 грудня 2019 року в сумі 1 000 доларів США.
Таким чином, відповідач у добровільному порядку кошти, отримані ним згідно з договором позики від 08 травня 2014 року, йому не повернув
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 72 000 доларів США, розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за весь період спливу строк дії договору позики по дату звернення до суду, інфляційні втрати за весь період прострочення платежу, а також понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08 травня 2014 року у розмірі 45 тис. доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить суму у розмірі 1 186 200 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у встановлений у договорі строк борг не повернув, а тому вимоги позивача про стягнення суми боргу є обґрунтованими. Підстав для застосування строку позовної давності немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2021 року у цій справі скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 повинен був повернути грошові кошти згідно з договором позики до 08 травня 2016 року. Трирічний строк позовної давності у даному випадку сплив 08 травня 2019 року. Передача коштів позивачу згідно з копією розписки від 18 грудня 2019 року, про що стверджує позивач і заперечує відповідач, відбулася після спливу позовної давності і не свідчить про перевивання перебігу позовної давності. Визнання боргу за межами позовної давності не перериває її перебігу.
Ураховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за договором позики необхідно відмовити у зв`язку з спливом строку позовної давності, про що було заявлено стороною відповідача в суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 161/2136/21із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом, на думку заявника, безпідставно не було враховано факт часткової сплати 18 грудня 2019 року відповідачем суми боргу, оскільки такі дії відповідача свідчать про визнання ним боргу та переривання позовної давності
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 травня 2014 року між ОСОБА_1, як позикодавцем, та ОСОБА_2, як позичальником, було укладено письмовий договір позики, за умовами якого відповідач отримав від позивача в борг 92 000 доларів США та зобов`язався повернути їх позивачу до 08 травня 2016 року.
Дозвіл на отримання своїм чоловіком вищевказаної суми коштів у борг був наданий дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
За період з 09 травня 2014 року по 31 серпня 2015 року ОСОБА_2 на виконання умов договору позики від 08 травня 2014 року повернув ОСОБА_1 46 000 доларів США, що підтверджується оригіналами розписок, які містяться у матеріалах справи (а.с. 62, 68-69).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.