1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 756/12598/17

провадження № 61-10287св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Орган опіки і піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, Київський психоневрологічний інтернат, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, заінтересовані особи: Орган опіки і піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, Київський психоневрологічний інтернат, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 .

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2006 року ОСОБА_3 визнано недієздатним.

09 серпня 2012 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3 .

Вказує, що протягом п`яти років, які він виконував обов`язки опікуна, ОСОБА_3 не виявляв ознак слабоумства, був розсудливим, розмірковував логічно та послідовно. На день звернення до суду із заявою недієздатний перебуває у Київському психоневрологічному інтернаті та медичні працівники інтернату відмічають стабільність недієздатного та вказують на його спокійну поведінку.

Заявник вважає, що психічний стан недієздатного ОСОБА_3 значно поліпшився, у нього відновилась здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи викладене, просив поновити дієздатність ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо поновлення дієздатності ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що останній одужав чи його психічний стан покращився настільки, що він може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 17 листопада 2022 року заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове рішення у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 грудня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до довідки серії КИЕ-1 № 032064, виданої Спеціалізованою психіатричною медико-соціальною експертною комісією № 2 (МСЕК) від 09 листопада 2001 року ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи безстроково.

Актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 754 від 21 червня 2005 року встановлено, що ОСОБА_3 страждає на параноїдну шизофренію, безперевно-прогредієнтний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром, явища апатико-дисоціативного дефекту (F-20.00). За своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 64 від 21 лютого 2006 року ОСОБА_3 виявляє ознаки шизофренії, параноїдної форми, безперевно-прогредієнтний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром /згідно МКБ-10: F-20.0/ та за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З акту повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 108 від 21 червня 2007 року убачається що в ОСОБА_3 наявний хронічний стійкий психічний розлад: шизофренія, безперервний тип перебігу, параноїдна форма, параноїдний синдром (параноїдна шизофренія, безперервний перебіг - в редакції Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду). Внаслідок хронічного стійкого психічного розладу ОСОБА_3 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2006 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року за № 2610/15389/2012 над недієздатним ОСОБА_3 встановлено опіку та призначено його опікуном ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року за № 761/15788/14-ц опікуном над недієздатним ОСОБА_3 також призначено ОСОБА_2 .

З виписки медичної карти № 2112 пацієнта стаціонару, ОСОБА_3 у період з 03 квітня 2014 року до 04 липня 2014 року був госпіталізований до ТМО "Психіатрія" у м. Києві з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, параноїдний синдром, виражений апатико-дисоціативний дефект /F-20.00/. Госпіталізований у зв`язку з агресивними тенденціями до оточуючих.

Згідно виписки з медичної карти № 5654 пацієнта стаціонару ОСОБА_3 у період з 23 серпня 2015 року до 15 грудня 2015 року останній був госпіталізований до ТМО "Психіатрія" у м. Києві з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, параноїдний синдром, виражений апатико-дисоціативний дефект /F-20.00/. Госпіталізований у зв`язку з агресією до сестри, погрожував їй ножем та завдав тілесних ушкоджень.

Відповідно до довідки № 06-36, виданої 12 січня 2018 року, з 16 грудня 2015 року встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться на повному державному забезпеченні у Київському психоневрологічному диспансері та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Страждає на психічне захворювання з 1986 року. Багаторазово проходив лікування у психіатричних лікарнях. Має ІІ групу інвалідності безстроково. За період перебування у закладі значних змін у психічному стані підопічного не спостерігалось.

Згідно висновку № 1 від 04 січня 2021 проведеної експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи стаціонарної судово-психіатричної експертизи, у теперішній час ОСОБА_3 виявляє ознаки шизофренії параноїдної, змішаний тип дефекту (згідно з МКХ-10, шифр F20.5). За своїм психічним станом останній не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.


................
Перейти до повного тексту