Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 592/1626/22
провадження № 61-9380св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого 04 березня 2015 року отримала від банку споживчий кредит у розмірі 350 000,00 грн.
Відповідач надав згоду на укладення цього кредитного договору та уклав з банком договір поруки, згідно з умовами якого виступив поручителем перед банком та зобов`язався солідарно відповідати з нею за кредитними зобов`язаннями.
Стверджує, що кредитні кошти були використані в інтересах сім`ї. Так, за ці кошти 29 травня 2015 року сторони придбали на її ім`я автомобіль марки Volkswagen Tiguan, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися у жовтні 2016 року, що встановлено судовим рішенням від 24 листопада 2021 року (справа № 592/4695/17). До жовтня 2016 року кредит сплачували за рахунок спільних коштів подружжя. У період з жовтня 2016 року до 30 листопада 2021 року вона самостійно у повному обсязі погасила заборгованість перед банком, а саме сплатила 591 490,80 грн (тіло кредиту в розмірі 344 345,61 грн та відсотки в сумі 247 145,19 грн).
Оскільки вона самостійно сплатила грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом, отриманим в інтересах сімʼї, на підставі статей 61, 65 СК України позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь в порядку регресу 295 745,40 грн, тобто половину самостійно сплаченого боргу перед банком за кредитним договором від 04 березня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 липня 2022 року в складі судді Корольової Г. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела факти придбання за кредитні кошти спірного автомобіля, повернення кредиту за рахунок спільних коштів подружжя до жовтня 2016 року, а також самостійне повернення боргу після припинення фактичних шлюбних відносин. При цьому суд узяв до уваги заперечення відповідача про те, що при вартості спірного автомобіля приблизно 149 000,00 грн позивач отримала кредит у сумі 350 000,00 грн. Крім того, місцевий суд вважав, що сам по собі факт укладення відповідачем договору поруки не є таким, що безумовно підтверджує використання отриманих позивачем коштів в інтересах сім`ї, оскільки порука є формою гарантії належного виконання обов`язків позичальника перед кредитором та не може бути доказом використання отриманих боржником коштів спільно з поручителем. Також суд вказав, що згода відповідача на укладення кредитного договору не є безумовним доказом використання кредитних коштів в інтересах подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року скасовано рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 липня 2022 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку регресу 295 745,40 грн, сплаченої 1/2 частини боргу за договором відновлюваної кредитної лінії від 04 березня 2015 року № 2771 за період з 01 жовтня 2016 року до 30 листопада 2021 року.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що договір споживчого кредитування укладено під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі в інтересах сім`ї, зокрема зі згоди відповідача, а відтак цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що договір споживчого кредитування було укладено в особистих інтересах позивача, тобто не довів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів не в інтересах сім`ї.
Відповідач не довів факт його участі у погашенні боргу перед банком, отже має повернути позивачу половину сплачених нею особисто коштів на виконання умов договору споживчого кредитування за період з 01 жовтня 2016 року до 30 листопада 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладеноих у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2020 року (справа № 638/17330/16-ц), від 05 жовтня 2021 року (справа № 755/16464/20), від 08 квітня 2020 року (справа № 361/7130/15-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 372/1558/16-ц), від 04 квітня 2018 року (справа № 1316/3987/12-ц).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при вирішенні спору у цій справі суд апеляційної інстанції не врахував положення частини третьої статті 61, частин третьої та четвертої статті 65 СК України, правовий аналіз яких свідчить про те, що не будь-яке боргове зобов`язання одного з подружжя може бути враховане при поділі майна подружжя та визнане спільним боргом сім`ї, а лише ті правовідносини за зобов`язанням одного з подружжя, що вчинені ним в інтересах сім`ї.
У спірних правовідносинах обовʼязок доказування, зокрема і факту використання кредитних коштів в інтересах сімʼї, покладається на позивача, яка такий факт не довела належними та допустимими доказами. Водночас суд апеляційної інстанції помилково застосував до правовідносин з боргових зобов`язань подружжя презумпцію спільної власності подружжя, переклавши обов`язок доказування на відповідача.
Автомобіль марки Volkswagen Tiguan сторони придбали за кошти, виручені від продажу автомобіля марки Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Отже, безпідставними є твердження позивача про те, що отримані кредитні кошти вона витратила в інтересах сім`ї на придбання автомобіля марки Volkswagen Tiguan.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 18 вересня 2010 року до 31 травня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися у жовтні 2016 року.
04 березня 2015 року між ОСОБА_1 і АТ "Ощадбанк" було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 2771, згідно з умовами якого позивач отримала споживчий кредит у сумі 350 000,00 грн зі строком повернення до 03 березня 2017 року. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальник передала банку в іпотеку належну їй квартиру.
Вказаний договір містить письмову згоду ОСОБА_2 на укладення його дружиною ОСОБА_1 цього договору та підтвердження, що з умовами цього договору він ознайомився і ніяких заперечень щодо його положень та укладення не має (а. с. 14).
04 березня 2015 року між ОСОБА_2 і АТ "Ощадбанк" було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання кредитних зобов`язань у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_1
29 травня 2015 року за ОСОБА_1 був зареєстрований автомобіль марки Volkswagen Tiguan, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який 04 березня 2016 року відчужено нею ж за 149 340,00 грн (а. с. 28, 55).
Відповідно до довідок АТ "Ощадбанк" від 21 квітня 2017 року та 31 січня 2022 року в період з 01 жовтня 2016 року до 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 сплатила 247 145,19 грн процентів за кредитом та 344 345,61 грн тіла кредиту, а всього сплатила АТ "Ощадбанк" 591 490,80 грн (а. с. 32). Станом на 21 квітня 2017 року залишок за тілом кредиту становить 328 140,13 грн (а. с. 25).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 листопада 2021 року в справі № 592/4695/17, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання її та ОСОБА_2 солідарними боржниками зі сплати кредитних зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії від 04 березня 2015 року № 2771 відмовлено.
Суд констатував, що сторони є солідарними боржниками за цим кредитним зобовʼязанням в силу вимог закону, оскільки ОСОБА_2 поручився за виконання ОСОБА_1 кредитних зобовʼязань.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.