ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2023 року
м. Київ
справа №580/2490/19
адміністративне провадження № К/990/31601/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у складі судді Рідзеля О.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Карпушової О.В., Губської Л.В., Епель О.В. у справі № 580/2490/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02 січня 2019 року № 0000064103 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 9 298 972, 5 грн, у тому числі, 6 199 315 грн основний платіж та 3 099 657, 5 грн штрафних (фінансових) санкцій, № 0000074103 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 907 455 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» задовольнив, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року скасував та прийняв нове рішення, яким адміністративний позов Товариства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 2 січня 2019 року №0000064103 та №0000074103.
Постановою Верховного Суду від 16 березня 2021 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі №580/2490/19 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи.
Під час нового розгляду, Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реально господарські відносини між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Агро-Зевс», ФГ «Бізнес Агро Холдинг», ТОВ «Азалія Агро», ТОВ «Броварський Молочний Альянс», ТОВ «Квадро», - з урахуванням часу, місця та необхідності затрат зазначених ресурсів не відбувалися, а їх оформлення було направлено на отримання податкової вигоди, а отже позивач не довів зміну власного майнового стану, пов`язану з вищевказаними правочинами.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Податковим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податків з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, за вересень 2018 року, за результатами якої складений акт від 20 грудня 2018 року №4212/28-10-41-01/32580463 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2018 року на загальну суму 8 106 760 грн, у результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на суму 1 907 445 грн та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за вересень 2018 року в розмірі 6 199 315 грн.
02 січня 2019 року керівник податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України прийняв податкові повідомлення-рішення: №0000064103, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2018 року на 6 199 315 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 099 657, 5 грн, №0000074103, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року на 1 907 445 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ «Катеринопільський елеватор» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 липня 2021 року у справі № 640/7737/19, від 05 жовтня 2022 року у справі № 803/1130/13-а, від 20 березня 2018 року у справі № 804/939/16, від 26 червня 2018 у справі № 826/3006/14, від 27 листопада 2018 року у справі 826/11629/16, від 06 листопада 2018 у справі № провадження К/9901/3443/18, від 25 лютого 2020 року у справі 826/4914/16, від 12 квітня 2019 року у справі №821/474/16, від 11 вересня 2018 року у справі 805/2316Є16-а, від 20 листопада 2018 року у справі № 26/4196/15, від 09 серпня 2022 року у справі № 400/2736/19, від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16, від 30 січня 2018 року у справі № 2а/1770/3360/12.
Так, скаржник наголосив, що у постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі №640/7737/19 зазначено, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій.
Крім того зазначив, що Верховним Судом у справі № 826/4914/16 зроблено висновок, що товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу.
Посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року № 826/3704/16, від 30 січня 2018 року № 2а/1770/3360/12, указав, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних убачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.
У відзиві на касаційну скаргу Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Указує, що судова практика зазначена позивачем у касаційній скарзі, не містить достатніх підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України)
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пункт 198.1. статті 198 ПК України
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3. статті 198 ПК України
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пункт 198.6. статті 198 ПК України
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пункт 200.4. статті 200 ПК України
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змі