Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 752/24739/19
провадження № 61-20936 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попередніми договорами купівлі-продажу.
Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2014 року між нею та ОСОБА_2 укладено два нотаріально посвідчені попередні договори купівлі-продажу частини житлового будинку у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Сторони домовилися про укладання основних договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки у термін одного року та не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем документів про право власності на вказане нерухоме майно. В момент підписання попередніх договорів вона передала ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 145 000 грн за кожним договором (пункт 5 договорів).
14 грудня 2014 року між сторонами укладено нотаріально посвідчені договори про внесення змін та доповнень до попередніх договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки та обумовлено укладання основних договорів не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем документів про право власності на вказане нерухоме майно, а також визначено остаточну вартість цього майна - 145 000 грн, що еквівалентно 18 125 дол. США, за кожним договором. Також сторони обумовили, що у випадку неукладення основних договорів з вини відповідача, остання має повернути їй сплачені кошти у подвійному розмірі, тобто виходячи з вартості 36250 дол. США на момент розрахунку за кожним із договорів.
Вказувала, що 20 листопада 2019 року вона дізналася про дарування відповідачем 31 липня 2019 року частини житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_5 .
Незважаючи на її неодноразові намагання врегулювати спір і повернути сплачені грошові кошти, відповідачзустрічей уникає, гроші не повернула.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_6 на свою користь сплачені за попередніми договорами купівлі-продажу від 21 січня 2014 року грошові кошти у подвійному розмірі у сумі 1 753 050 грн, що еквівалентно 36 250 дол. США, а також судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт неукладання основних договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки внаслідок винних дій відповідача, що давало б підстави для стягнення грошових коштів за попередніми договорами в подвійному розмірі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 876 525 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення частини третьої статті 635 ЦК України, згідно якої зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Відповідно, фактично отримані за попереднім договором грошові кошти є авансом і підлягають поверненню особі, яка їх сплатила.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що аванс не має забезпечувальної функції; якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові. Встановивши, що основні договори купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2, не укладено в обумовлений сторонами строк, апеляційний суд дійшов висновку, що передані позивачем за двома попередніми договорами грошові кошти є авансом та підлягають поверненню власникові у одинарному розмірі у сумі, що еквівалентна 18 125 дол. США на час звернення позивача до суду з цим позовом, та становить 438 262,50 грн, за кожним із договорів, що разом становить суму 876 525 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року й передати справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 752/24739/19 із Голосіївського районного суду м. Києва.
Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що ОСОБА_2 не було належно повідомлено про розгляд справи судом, що позбавило права на належний захист та можливості подання клопотання про застосування строків позовної давності.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 21 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено два нотаріально посвідчені попередні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, згідно яких сторони зобов`язалися у майбутньому укласти договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: частини житлового будинку у вигляді квартири АДРЕСА_1 .
За умовами попередніх договорів, які є ідентичними, сторони домовилися про укладання основних договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки у термін одного року та не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2 документів про право власності на вказане нерухоме майно.
Згідно пунктів 5 попередніх договорів в момент їх підписання ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 145 000 грн за кожним договором.
14 грудня 2015 року між сторонами укладено два нотаріально посвідчені договори про внесення змін і доповнень до попередніх договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 21 січня 2014 року. Зокрема, сторони обумовили укладання основних договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2 документів щодо права власності на нерухоме майно та уточнили індивідуальні ознаки нерухомого майна, визначивши частку будинку, яка відчужується, у розмірі 1/4 та її площу, а також площу земельної ділянки (пункт 1 попередніх договорів). Окрім того, сторони визначили, що сплачена ОСОБА_1 за кожним із попередніх договорів сума 145000 грн еквівалентна 18 125 дол. США на час розрахунку. Додатково обумовили, що у випадку неукладання основного договору з вини ОСОБА_6, остання має повернути ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у подвійному розмірі, тобто сплатити суму, еквівалентну 36 250 дол. США на час розрахунку, за кожним із договорів.
Встановлено, що в обумовлений сторонами строк договори купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді 1/4 частини будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_3 укладені не були.
31 липня 2019 року ОСОБА_2 відчужила 26/100 частин будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 ОСОБА_5 на підставі договору дарування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.