ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/4812/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"
на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 у справі
за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва"
про стягнення 15 897 349,04 грн,
(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Мицько Н. М., відповідача - Стець М. Л.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст вимог та судових рішень
1.1. Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (далі - ДП "Укрхімтрансаміак") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" (далі - ТОВ "НВС "Концептуального будівництва") про стягнення з останнього на свою користь відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15 282 738,44 грн, інфляційних втрат у розмірі 614 610,60 грн.
1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 у справі № 922/4812/21 (суддя Кухар Н. М.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 (Хачатрян В. С. - головуючий суддя, судді Россолов В. В., Склярук О. І.), позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" інфляційні втрати в розмірі 614 610,60 грн. В частині стягнення відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15 282 738,44 грн у позові відмовлено. Стягнуто з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 528 273,84 грн.
1.3. Рішення судів аргументовані тим, що обов`язок повернути суми отриманого авансу виник у відповідача 08.12.2020 (дата направлення замовником повідомлення про відмову від договору), а прострочення виконання цього обов`язку почалося з 18.12.2020. Позовні вимоги в частині стягнення 25 % річних за період з 29.08.2014 по 17.12.2020 в сумі 13 656 084,79 грн, а також 22 % річних за період з 18.12.2020 по 15.01.2021 в сумі 151 375,99 грн є такими, що не відповідають вимогам закону, а тому не підлягають задоволенню. Застосування п. 10.5 договору після його розірвання неможливо, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 25 % річних за період з 16.01.2021 по 23.09.2021 в сумі 1 475 277,66 грн є безпідставними.
Крім того, задоволено клопотання відповідача про покладення на позивача, в задоволенні яких судом відмовлено, а саме в розмірі 1 528 273,84 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 % від розміру позовних вимог, суди вказали на те, що з договору про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2021 № 16/12, укладеного між відповідачем - ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" та адвокатом Стецем М. Л., вбачається, що послуги адвоката по захисту прав і свобод клієнта здійснюється згідно з окремим додатком, який є невід`ємною частиною цього договору, та який сторони зобов`язуються не розголошувати іншим особам, надавши йому статус комерційної конфіденційної інформації (стаття 4 договору).
Додатковою угодою № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2021 № 16/12 сторони, зокрема, встановили:
1. В якості ставок адвокатського гонорару сторони погодили застосувати рекомендовані ставки, прийняті рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7.
2. Оплата послуг адвоката здійснюється наступного банківського дня після набрання чинності судовим рішенням по справі, вказаній в статті 1 договору про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2021 № 16/12.
3. Сторони за цим договором домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги становить 10 % (десять відсотків) від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено.
В орієнтовному розрахунку судових витрат, який був викладений у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу складають 10 % від суми позовних вимог, в задоволенні яких буде судом відмовлено та які будуть сплачені адвокату після набрання чинності відповідним судовим рішенням.
У судовому засіданні, яке відбулося 10.02.2022, представник відповідача просив покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу саме у вищевказаному розмірі.
Отже, сума гонорару в укладеному між відповідачем та адвокатом договорі визначена в твердому розмірі під відкладальною умовою та є розумною і співмірною із ціною позову та складністю справи.
Заперечуючи проти розміру заявлених відповідачем до стягнення судових витрат на правничу допомогу, позивач посилається на те, що відповідачем не надано: розрахунку суми судових витрат; жодного доказу витрат, що підлягають компенсації; детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом; жодного документу, що свідчив би про високу кваліфікацію адвоката, чи фахівця в галузі права, що слугувало б підставою для встановлення більш високих тарифів для оплати роботи адвоката.
Суди зазначили, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним.
Посилання позивача на те, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із виконаними адвокатом роботами, не підтверджені доказами, і є по суті загальними фразами. При цьому, відповідне клопотання про зменшення суми судових витрат позивачем ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не заявлялося.
2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та інших учасників судового процесу
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ДП "Укрхімтрансаміак" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 у справі № 922/4812/21 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 528 273,84 грн.
Скаржник зазначає, що ним дотримані вимоги частини п`ятої статті 126 ГПК України, у відповіді на відзив заявлено клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, або відмови у їх задоволенні у повному обсязі. В судовому засідання 10.02.2022 представник позивача повністю підтримав позовну заяву, доводи викладені у відповіді на відзив та заперечував проти задоволення у повному обсязі витрат на професійну правничу що понесені/ будуть понесені відповідачем. Однак вказане клопотання судом першої інстанції не розглянуто.
Заявник стверджує, що відповідачем у справі заявлено тільки вимоги попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат і більше не здійснено дій, які передбачені статтею 126 ГПК України. Отже, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки факту, що, відповідач не подав до суду: (1) заяву (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
Договір про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2021 № 16/12 не містить умов щодо оплати "гонорару успіху", а розмір послуг адвоката здійснюється згідно з окремим додатком та який сторони зобов`язуються не розголошувати іншим особам надавши йому статус комерційної конфіденційної інформації. У постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 873/137/21 викладено висновок щодо необхідності визначення в договорі між клієнтом і адвокатом розміру "гонорару успіху" Підписання сторонами договору від 16.12.2021 № 16/12 додаткової угоди № 1, в якій не зазначена дата її укладання, є спробою відповідача встановити умови, які не передбачені договором з метою безпідставного збагачення за рахунок державного підприємства, тим паче, що оплата послуг адвоката вказана з відкладальною умовою.
Апеляційним господарським судом не враховано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2021 у справі № 903/13/21 щодо критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Суд також не застосував відсоткове співвідношення задоволеної суми правничих витрат "гонорару успіху" до розміру задоволених позовних вимог.
4. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій. Стверджує, що позивачем фактично не було подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що також вірно встановлено судами попередніх інстанцій. У свою чергу, такі витрати є розумними та необхідними.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Розгляд зазначеної справи зупинявся до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1964/21, висновки якої, викладені у постанові від 16.11.2022, колегія суддів вважає за необхідне врахувати. Так, у вказаній постанові зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справ