РІШЕННЯ
Іменем України
19 січня 2023 року
м. Київ
справа №990/38/22
адміністративне провадження № П/990/38/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Коваленко Н.В., Рибачук А.І., Чиркін С.М.,
секретар судового засідання - Іванова Н.П.
за участю представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень,-
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
08.02.2022 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 11.01.2022 №17/0/15-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України;
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя №6/0/18-22 від 17.01.2022 про залишення без розгляду заяв ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва та зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
В ході розгляду справи судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів обласних та Київського міського судів України" від 21.11.1992 №2815-XII ОСОБА_1 обрана членом Київського міського суду.
Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 26.12.2002 №413-IV ОСОБА_1 обрана безстроково на посаду судді Апеляційного суду міста Києва.
08.04.2014 прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі Закон 1188-VII).
Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Тимчасова спеціальна комісія), що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв`язку з їх участю у таких акціях.
13 жовтня та в подальшому 10 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії (далі - ТСК) звернулись експерт Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» ОСОБА_2 та заступник Генерального прокурора України ОСОБА_3 із заявами про проведення спеціальної перевірки суддів Апеляційного суду міста Києва, в т.ч. ОСОБА_1 , на підставі пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1188-VII.
24.11.2014 позивач подала до ВРЮ заяву про звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України. Відмітка про час реєстрації заяви відсутня.
На підставі висновку Вищої ради юстиції про обґрунтованість висновку ТСК з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 10.06.2015 №57/02-15, Вища рада юстиції 31.03.2016 прийняла рішення №709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги.
Зазначене рішення Вищої ради юстиції від 31.03.2016 оскаржено позивачем до суду.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 (справа №800/268/16) скасовано рішення Вищої ради юстиції від 31.03.2016 №709/0/15-16.
Постановою Верховного Суду України від 22.11.2016 рішення суду першої інстанції у справі №800/268/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Рішенням Верховного Суду від 14.05.2018 (справа №800/17/17 (800/268/16)) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, яке постановою від 07.02.2019 Велика Палата Верховного Суду залишила без змін.
06.06.2016 Вища рада юстиції внесла до Верховної Ради України подання "Про звільнення суддів з посад" у зв`язку з порушенням присяги суддів, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . У поданні зазначено, що таке прийнято на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31.03.2016 №709/0/15-16.
29.09.2016 Верховна Рада України прийняла постанову №1626-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку із порушенням присяги на підставі п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.12.2019, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 19.12.2019, позов ОСОБА_8 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 №1626-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
В подальшому, Верховна Рада України листом від 29.10.2021 №04-26/17-2021/334383 надіслала Вищій раді правосуддя подання Вищої ради юстиції від 06.06.2016 №53/0/12-16 про звільнення, зокрема, судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
17.11.2021 позивач подала до ВРП нову заяву про звільнення її у відставку з посади судді на підставі пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України.
11.01.2022 Вища рада правосуддя прийняла рішення №17/0/15-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
17.01.2022 Вища рада правосуддя прийняла ухвалу №6/0/18-22 про залишення без розгляду заяв ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку, у зв`язку з прийнятим 11.01.2022 рішення Вищої ради правосуддя.
Вважаючи рішення ВРП №17/0/15-22 від 11.01.2022 та ухвалу ВРП № 6/0/18-22 від 17.01.2022 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду.
ДОВОДИ СТОРІН
В обгрунтування позовних вимог покликається на протиправність рішення ВРП №17/0/15-22 від 11.02.2022, оскільки таке прийняте на підставі п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" за відсутності фактичних підстав до застосування даної норми, оскільки Верховною Радою України рішення за подання Вищої ради юстиції було прийняте.
Крім того, оскаржуване рішення не містить мотивів саме щодо встановлення та наявності з боку позивача факту вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Крім того, позивач покликається на порушення процедури прийняття рішення ВРП №17/0/15-22 від 11.01.2022 в частині дотримання строків притягнення судді до відповідальності та розгляду питання про звільнення у її відсутності.
Також покликається на те, що відповідачем здійснено її повторне переслідування з повторним застосуванням санкції, без наведення в оскаржуваному рішенні жодних мотивів.
Крім того, під час прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем було проігноровано її клопотання про відкладення розгляду питання про її звільнення на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України та без її участі, без права на надання пояснень, ухвалено оскаржуване рішення.
Що стосується ухвали ВРП №6/0/18-22 від 17.01.2022, позивач вважає її протиправною, оскільки вона є наслідком протиправної поведінки ВРП спочатку через бездіяльність та порушення строку розгляду заяви про відставку, а потім - протиправним рішенням ВРП №17/0/15-22 від 11.01.2022, яке стало єдиною підставою для прийняття оскаржуваної ухвали, що мало наслідком протиправне позбавлення позивача права на відставку.
Представник ВРП позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обгрунтування відзиву покликається на те, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухвалені.
При цьому, позивач була належним чином повідомлена про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення, а клопотання про відкладення засідання було розглянуте і в його задоволенні відмовлено.
У рішенні також містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. При цьому, доказів про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя Позивачем не наведено.
Покликається на те, що рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань.
В частині ухвали від 17.01.2022 №6/0/8-22, представник відповідача покликається на безпідставність доводів позивача, оскільки відповідно до п. 15.7 Регламенту ВРП якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член Ради - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.
ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до положень Конституції України (в редакції, яка діяла станом на час здійснення щодо позивача дисциплінарного провадження у 2016 році) призначення/обрання суддів та прийняття рішення про їх звільнення належали до повноважень Президента України та Верховної Ради України (статті 85, 126, 128).
Повноваження щодо внесення подання про призначення/обрання суддів на посади або про звільнення їх з посад належали до відання Вищої ради юстиції (стаття 131 Конституції України)
Порядок звільнення судді з посади на той час регулювався Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).
За правилами статті 100 цього Закону, суддя загальної юрисдикції міг бути звільнений з посади органом, який його призначив або обрав з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Статтею 105 Закону №2453-VI передбачалось, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді.
Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".
На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає Указ, а Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
30.09.2016 набрали чинності Закони України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Зокрема, Законом №1401-VIII внесено зміни до статті 131 Конституції України, якими ухвалення рішення про звільнення судді з посади віднесено до повноважень Вищої ради правосуддя.
Відповідно до статті 112 Закону №1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною 6 статті 126 Конституції України.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин, саме ВРП була уповноваженим законом конституційним органом державної влади, до відання якого належало ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
За правилами абзацу другого частини 3 цієї статті суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Під час розгляду справи встановлено, що про засідання 11.01.2022 позивач була повідомлена 31.12.2021, відповідачем в задоволенні клопотання про відкладення розгляду її питання відмовлено, матеріали про звільнення розглянуто відповідно до вимог абзацу другого частини 3 статті 56 Закону №1798-VIII.
Відповідно до статті 18 Закону №1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від її складу.
На підставі частини першої статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
Частиною другою статті 57 Закону №1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 11 січня 2022 року №1 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма членами, які брали участь у його ухваленні.
Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на предмет його відповідності пункту 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII Суд вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 31.03.2016 року №709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги.
Підставою для ухвалення вказаного рішення в частині позивача стали допущені порушення норм чинного законодавства України під час розгляду у лютому 2014 року 9 ухвал про залишення без змін ухвал слідчих суддів про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту.
У вказаному рішенні ВРЮ встановила, що, судді апеляційного суду, зокрема суддя ОСОБА_1 , не дотрималася присяги судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. Допущені суддями порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у їхній об`єктивності та неупередженості.
Вказане рішення ВРЮ було предметом судового розгляду. Рішенням Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №800/17/17 (800/268/16) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, яке постановою від 07.02.2019 Велика Палата Верховного Суду залишила без змін.
Постановляючи зазначені рішення Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду погодились з висновком ВРЮ про те, що грубі порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_1 , порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя і були правильно кваліфіковані як порушення присяги. Стягнення у вигляді внесення подання ВРЮ про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому та виправданим з огляду на негативні наслідки, зумовлені невиконанням суддею вимог процесуального закону.
Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду визнали обґрунтованим висновок ВРЮ про те, що ОСОБА_1 під час розгляду справ про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту не забезпечила всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин у цих справах і вирішення їх відповідно до закону та дійшли висновку щодо правомірності рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді за порушення присяги.
Крім того, у цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про дотримання ВРЮ строку для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повнов