ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 280/7476/21
адміністративне провадження № К/990/8172/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (судді: Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби в Запорізькій області, в якому просив:
визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01 квітня 2020 по 14 березня 2021 року включно відповідно до приписів статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру провести нарахування та виплату позивачу заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу в 2020 році в сумі 25 224,00 грн. та посадового окладу в 2021 році в сумі 27 240, 00 грн. за період з 01 квітня 2020 року по 14 березня 2021 року, що складає 287 532, 50 з урахуванням раніше проведених виплат та сплати податків і зборів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що працює в системі органів прокуратури України. За період роботи з 01 квітня 2020 року по 14 березня 2021 року заробітна плата нараховувалась та виплачувалась позивачеві в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 81 Закону України «Про прокуратуру». Такі нарахування та виплата заробітної плати в меншому розмірі провадилися відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505. Позивач вважав дії відповідача неправомірними, оскільки нарахування заробітної плати із застосуванням положень постанови КМУ № 505 суперечить частині 1 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено, що заробітна плата регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Також зазначав про те, що неправомірність виплати заробітної плати на підставі положень постанови КМУ №505 підтверджена і Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), яким визнано неконституційним окремі положення Бюджетного кодексу України, в частині оплати праці прокурорів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приписи частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» на позивача не поширюються, оскільки ОСОБА_1 у спірний період з 01 квітня 2020 року по 14 березня 2021 року не займав посаду прокурора обласної або окружної прокуратури.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову.
Визнано неправомірними дії Запорізької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати у період з 01 квітня 2020 року по 14 березня 2021 року виходячи із розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505.
Зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період з 01 квітня 2020 року по 14 березня 2021 року, виходячи із розміру заробітної плати, встановленої статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».
Апеляційний суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що право прокурора на отримання заробітної плати відповідно до розмірів, встановлених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», виникає саме з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) з 26 березня 2020 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Касаційна скарга Київської обласної прокуратури подана на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обласна прокуратура зазначає, що судом апеляційної інстанції в цій справі не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 320/1874/19, від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі № 807/1171/16 щодо питання застосування частини 2 статті 8, статті 13 Закону України «Про оплату праці», частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, статті 90 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII у подібних правовідносинах. У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року щодо визнання неконституційним положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач з лютого 2004 року працює в органах обласної прокуратури по теперішній час. З 15 грудня 2015 року по 15 березня 2021 року позивач обіймав посаду прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області.
15 березня 2021 року позивача призначено на посаду прокурора Бердянської окружної прокуратури Запорізької області, що підтверджується записом у трудовій книжці.
На своє звернення позивач отримав відповідь від Запорізької обласної прокуратури (№21-505вих-21 від 30 квітня 2021 року) з якої вбачається, що розмір заробітної плати за період роботи з 01 квітня 2020 року по 14 березня 2021 року визначався виходячи із посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо нарахування та виплати заробітної плати на підставі положень постанови КМУ № 505, а не у розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах