У х в а л а
19 січня 2023 року
м. Київ
Справа № 448/362/22
Провадження № 14-113цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» (далі - товариство), Яворівської районної державної адміністрації (далі - райдержадміністрація) про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 3 травня 2022 року і постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року та
в с т а н о в и л а :
19 квітня 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати припиненими з 13 квітня 2022 року його трудові відносини з товариством за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також відносини представництва між ним як представником і товариством;
- зобов`язати райдержадміністрацію (в особі уповноваженого державного реєстратора) вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР): виключити з ЄДР відомості про позивача як директора товариства, додавши слова «трудові відносини припинено за рішенням Мостиського районного суду Львівської області», та як особи, яка може вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Мотивував вимоги так:
- єдиним учасником товариства є компанія «Петрон Лімітед» (Petron Limited), зареєстроване у Республіці Кіпрі;
- 27 січня 2014 року загальні збори товариства ухвалили рішення, оформлене протоколом № 27-01-2014, про призначення позивача на посаду директора товариства;
- 6 лютого 2014 року позивач видав наказ про початок виконання обов`язків директора за сумісництвом з оплатою праці згідно зі штатним розписом пропорційно відпрацьованому часу;
- з моменту призначення позивача керівником єдиний учасник не займається товариством; останнє господарської діяльності не веде, найманих працівників не має;
- неодноразово він заявляв представникам компанії «Петрон Лімітед» про своє бажання припинити трудові відносини з товариством;
- улітку 2015 року після чергових спроб припинити трудові відносини та відповідних обіцянок з боку представників компанії «Петрон Лімітед» позивач залишив в офісі товариства заяву про звільнення з роботи. Він був упевнений, що його прохання задовольнять. Однак, як йому стало відомо, досі залишається директором товариства;
- 30 березня 2022 року позивач направив товариству та компанії «Петрон Лімітед» заяви про звільнення з роботи. Проте відповіді не отримав. Згідно з відомостями з ЄДР залишається директором товариства та його представником;
- загальні збори товариства, уповноважені на звільнення позивача, не розглянули його заяву про звільнення та не виконали покладені на них статутом обов`язки «зі створення нового виконавчого органу»;
- відсутність розгляду заяви позивача та невжиття заходів для прийняття рішення про його звільнення з посади директора порушує трудові права, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.
3 травня 2022 року Мостиський районний суд Львівської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті провадження у справі з огляду на припис пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Мотивував ухвалу так:
- спір треба розглядати не як трудовий, а як корпоративний, що виник між товариством і його виконавчим органом - особою, яка має повноваження управляти цим товариством. Тому, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, позовні вимоги треба розглядати за правилами господарського судочинства;
- вимога позивача про зобов`язання райдержадміністрації вжити заходів щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей ЄДР про юридичну особу в частині виключення відомостей про позивача як директора товариства, є похідною від вимоги про припинення повноважень позивача як директора товариства. Тому до вирішення первісної вимоги не можна розглянути похідну;
- припинення повноважень члена виконавчого органу відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто від розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу є не у КЗпП України, а у статті 99 ЦК України. Частина третя статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися у площині трудового права. Тому спір щодо правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства слід розглядати за правилами господарського судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15 і від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, а також висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21).
25 липня 2022 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції від 3 травня 2022 року.Мотивував постанову так:
- припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства врегульоване не трудовим законодавством, а статутом товариства та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України);
- у позивача з товариством виникли відносини, пов`язані з управлінням останнім. Ці відносини, «зважаючи на відсутність укладеного між ними трудового договору», не є трудовими;
- реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15);
- у сторін спору виникли корпоративні відносини. Тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі за правилами цивільного судочинства.
26 серпня 2022 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Стверджує про неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення цих судів, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотивував касаційну скаргу так:
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 21 КЗпП України, частину третю статті 99 ЦК України, статтю 10, частину першу статті 23, частину першу статті 50, статті 58-59 Закону України «Про господарські товариства», який втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю на підставі Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Ці суди не застосували частину першу та пункт 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України і безпідставно застосували пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- позивач не має корпоративних відносин із товариством, оскільки ніколи не володів часткою у статутному капіталі останнього, ніколи не був учасником або засновником товариства. Тому не обґрунтовував вимоги існуванням корпоративних правовідносин. У прохальній частині позовної заяви просив суд визнати припиненими його трудові відносини з товариством за власним бажанням на підставі відповідної заяви згідно зі статтею 38 КЗпП України. Позов стосується захисту виключно трудових прав;
- суди безпідставно керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15 і від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21. Правовідносини у зазначених справах не є подібними з тими, що виникли у сторін спору у справі № 448/362/22.
1 вересня 2022 року Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження з огляду на оскарження судових рішень з підстави, визначеної абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права)».
28 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що позивач оскаржив рішення судів першої й апеляційної інстанцій порушенням ними правил юрисдикції. Звернув увагу, зокрема, на таке:
1) існує неоднакова практика застосування положень статті 38 КЗпП України Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Вважає, що слід відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21. У вказаній справі Верховний Суд, розглядаючи позов фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю, директором і учасником якого була ця особа, про визнання трудових відносин припиненими, виснував про можливість розгляду справи за правилами господарського судочинства.
Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 761/40378/18, від 8 червня 2021 року у справі № 569/20123/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 390/1449/19 вказав, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівник для захисту його прав може звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими за правилами цивільного судочинства;
2) на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства з огляду на таке:
- в абзаці першому частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
- господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між ю