У Х В А Л А
19 січня 2023року
м. Київ
Справа № 640/22970/19
Провадження №11-152апп22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для прийняття до провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на військовій службі та посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби зовнішньої розвідки України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета та підстав позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасового виконувача обов`язків Голови Служби зовнішньої розвідки України про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу;
- поновити позивача на військовій службі за контрактом від 31 липня 2018 року в Службі зовнішньої розвідки України та відновити його у списках особового складу з дня звільнення - з 03 вересня 2019 року;
- поновити позивача на посаді першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України з 13 квітня 2019 року;
- стягнути зі Служби зовнішньої розвідки України на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 03 вересня 2019 року по день його поновлення на військовій службі.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 11 серпня 2021 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував спірний наказ щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 та виключення його зі списків особового складу з 03 вересня 2019 року. Поновив ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом від 31 липня 2018 року в Службі зовнішньої розвідки України та відновив його у списках особового складу з 03 вересня 2019 року. Поновив ОСОБА_1 у штаті Служби зовнішньої розвідки України на посаді першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України з 13 квітня 2019 року. Стягнув зі Служби зовнішньої розвідки України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 1 064 211,24 грн. Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі у штаті Служби зовнішньої розвідки України на посаді першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а саме 45 697,50 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Конституцією України не передбачені повноваження Президента України щодо можливості в індивідуальному порядку визначати строк дії контракту про проходження військової служби особами офіцерського складу в Службі зовнішньої розвідки України. Разом з тим строк дії першого контракту про проходження військової служби особами офіцерського складу в Службі зовнішньої розвідки України однозначно визначений Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженим Указом Президента України від 17 липня 2006 року № 619/2006 (далі - Положення), яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин. Так, відповідно до пункту 13 Положення перший контракт про проходження військової служби в Службі зовнішньої розвідки України укладається на 5 років. Строк контракту обчислюється повними роками. Таким чином, строк дії першого контракту про проходження позивачем військової служби в Службі зовнішньої розвідки України визначений Положенням та складає 5 років. Оскільки підставою для видання оскаржуваного наказу визначено саме закінчення строку дії контракту, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ виданий за відсутності зазначених у ньому підстав для звільнення позивача з військової служби та не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.
Крім того, суд дійшов висновку, що виданням оскаржуваного наказу відповідач порушив пряму заборону щодо звільнення військовослужбовців у запас або у відставку в період перебування їх на лікуванні, передбачену спеціальним нормативним актом, яким врегульовано порядок звільнення з військової служби військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, що також, на думку суду, підтверджує невідповідність такого наказу положенням чинного законодавства.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач визнає, що підставою для видання спірного наказу слугував Указ Президента України «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України». Водночас суд звернув увагу на те, що рішенням Верховного Суду від 13 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 березня 2021 року, у справі № 9901/277/19 визнано протиправним та скасовано Указ Президента України від 12 квітня 2019 року № 143/2019 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України».
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наявні всі передбачені законом підстави для захисту порушеного права позивача в передбачений законом спосіб шляхом визнання протиправним і скасування спірного наказу щодо звільнення позивача з військової служби в запас Служби зовнішньої розвідки України та виключення його зі списків особового складу та поновлення позивача на військовій службі за контрактом від 31 липня 2018 року в Службі зовнішньої розвідки України з відновленням його у списках особового складу Служби зовнішньої розвідки України.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до пункту 13 Положення перший контракт про проходження військової служби в Службі зовнішньої розвідки України укладається на 5 років. Строк контракту обчислюється повними роками. Разом з тим правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до частини другої статті 23 якого для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема для інших громадян - від 1 до 5 років. Отже, у Положенні, яке є підзаконним нормативним актом, що приймається на основі Закону та за своїм змістом не може йому суперечити, передбачена норма, яка безпідставно звужує зміст Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк дії контракту про проходження позивачем військової служби в Службі зовнішньої розвідки України, який визначений у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу», складає від 1 до 5 років, тобто строк контракту не може бути менше одного року.
При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що після звільнення позивача з посади (закінчення його повноважень як першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України відповідно до Указу Президента України від 12 квітня 2019 року № 143/2019) дія контракту продовжувалась, оскільки контракт не може діяти менше одного року та обчислюватися неповними роками, як зазначалося вище.
На момент звільнення позивача з посади (закінчення його повноважень як першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України відповідно до Указу Президента України від 12 квітня 2019 року № 143/2019) він виконував службові обв`язки, тобто відповідно до наведених положень законодавства проходив військову службу не на військових посадах. Так, при укладенні з позивачем контракту сторони погодили строк його дії, цей строк відповідає вимогам Конституції та законів України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Службу зовнішньої розвідки України». Підставою для прийняття оскаржуваного наказу визначено саме закінчення строку дії контракту. Крім того, суд встановив, що про час перебування на лікарняному в період видання оскаржуваного наказу про звільнення його з військової служби з 03 вересня
2019 року позивач не зробив доповіді (рапорту).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після закінчення одного року (мінімального строку), на який був укладений контракт (відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), після закінчення 2-місячного терміну перебування в розпорядженні Голови Служби зовнішн