У Х В А Л А
19 січня 2023року
м. Київ
Справа № 9901/439/21
Провадження № 11-155заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.
перевірила матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 02 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, треті особи: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування указу Президента України в частині,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21 квітня 2021 року № 169/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме пункту 7 додатка 1, відповідно до якого застосовано обмежувальні заходи до позивача.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.
На це судове рішення позивач подав апеляційну скаргу.
Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
ОСОБА_1 судового збору не сплатив, при цьому заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.
На обґрунтування клопотання позивач зазначив про неможливість оплатити судовий збір та надав банківську квитанцію від 23 грудня 2022 року, на якій міститься відмітка директора та касира відділення банку про те, що платіжна інструкція на переказ готівки від 23 грудня 2022 року № 3310755 повертається без виконання 23 грудня 2022 року відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про санкції» та Указу Президента України від 21 квітня 2021 року № 169/2021.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
Як убачається з копії додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», наявного у матеріалах справи (а. с. 19-21), до позивача застосовано низку санкцій, зокрема й блокування активів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» блокування активів - це тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Частиною першою статті 133 КАС передбачено, що суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справах «Гоффманн проти Німеччини», «Кудла проти Польщі»).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою п