ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 161/19622/19
провадження № 51-2290км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду
від 05 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030130001016, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9
76 930 грн на відшкодування матеріальної та 300 000 грн моральної шкоди, а також 10 000 грн - витрат на правову допомогу.
Вироком установлено, що 08 вересня 2019 року близько 23:50 ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на березі річки Стир у с. Боратин, під час конфлікту з ОСОБА_10 , з неприязні умисно завдав останньому один удар ліктем правої руки в ділянку обличчя, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (закриту черепно-мозкову травму), що спричинили смерть
ОСОБА_10 09 вересня 2019 року близько 06:00.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 травня 2022 року апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисники порушують питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилаються на те, що вина ОСОБА_6 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер, не доведена належними та допустимими доказами, досудове розслідування проведено з порушенням норм КПК, а матеріали кримінального провадження сфальсифіковано. Зазначають, що на початковому етапі досудового розслідування, під час затримання та допиту ОСОБА_6 як підозрюваного, мало місце порушення права на захист, його було допитано, як свідка, а потім ці показання використані при складанні протоколу допиту як підозрюваного, протокол огляду трупа від 09 вересня 2019 року та висновок експерта № 420 є неналежними та недопустимими доказами. При цьому стверджують, що: огляд проведено до внесення відомостей до ЄРДР; сам протокол не підписаний судово-медичним експертом, який брав участь у цій слідчій дії; дослідження трупа ОСОБА_10 проводилось без відповідної ухвали слідчого судді до внесення відомостей до ЄРДР на підставі незаконної постанови слідчого
від 09 вересня 2019 року, а результати цих незаконних досліджень були використані під час складання висновку експерта № 420. За версією сторони захисту, ОСОБА_6 під час конфлікту з потерпілим не мав умислу на заподіяння тому тяжких тілесних ушкоджень, а намагався ухилитися від його удару і, як наслідок, удар ліктем в обличчя ОСОБА_10 міг заподіяти потерпілому виключно легкі тілесні ушкодження. Вказують, що суд залишив поза увагою надані в порядку ст. 71 КПК пояснення в судовому засіданні спеціаліста в галузі судової медицини ОСОБА_11 , зокрема про те, що не виключається можливість виникнення черепно-мозкової травми в потерпілого внаслідок струсів голови при знаходженні його в автомобілі під час переривчатого руху по пересічній місцевості, водночас можливість заподіяння такої травми внаслідок удару (ударів) по обличчю, виключається. У зв`язку із цим, не погоджуючись з висновком експерта № 420, вважають проведені експертом ОСОБА_12 дослідження неповними, а висновки - хибними, висловлюють сумніви стосовно неупередженості цього експерта. На думку сторони захисту, консультації спеціаліста ОСОБА_11 ставлять під сумнів висновки судових інстанцій стосовно отримання ОСОБА_10 черепно-мозкової травми саме внаслідок дій ОСОБА_6 . Також зазначають, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, апеляційний розгляд здійснив з порушенням ст. 404 КПК, не дослідив повторно доказів, безпідставно відмовивши в задоволенні клопотання сторони захисту із цього приводу. Вважають судові рішення незаконними, необґрунтованими та невмотивованими.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисники підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор вважала, що касаційна скарга захисників задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_6 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правиламич. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу
(ч. 1 ст. 433 КПК).
Таким чином, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
У кримінальній справі, в якій заперечується рішення судових інстанцій, установлено, що в зазначені у вироку день та час ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту з ОСОБА_10 завдав тому один удар ліктем правої руки в ділянку обличчя, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (закриту черепно-мозкову травму), що спричинили його смерть.
Місцевий суд за наслідками судового розгляду дійшов висновку стосовно умисних дій ОСОБА_6 та кваліфікував їх за ч. 2 ст. 121 КК.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки його обґрунтовано наведеними у вироку належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
Доводи захисників у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_6 під час конфлікту з потерпілим не мав умислу на заподіяння тому тяжких тілесних ушкоджень, а намагався ухилитися від його удару і, як наслідок, удар ліктем в обличчя
ОСОБА_10 міг заподіяти потерпілому виключно легкі тілесні ушкодження, а також стосовно можливого отримання ОСОБА_10 черепно-мозкової травми внаслідок неохайного транспортування автомобілем, є безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими місцевим судом доказами.
Зокрема, з показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 видно, що під час відпочинку на березі річки Стир у с. Боратин між ОСОБА_6 та
ОСОБА_10 виник конфлікт, в ході якого вони відійшли в сторону. В подальшому бачили, що потерпілий лежить на траві, та не встає. Згодом, зібралися їхати, потерпілого поклали в середину автомобіля (буса) та повезли додому. По дорозі ОСОБА_10 постійно лежав та мовчав. Подумавши, що той п`яний і спить, потерпілого залишили в автомобілі. Наступного дня ОСОБА_14 поїхав до ОСОБА_10 забрати бус та виявив, що той помер.
Як убачається з показань свідка, слідчої ОСОБА_16 , приїхавши на місце події, вона побачила у дворі автомобіль, в якому знаходився труп чоловіка. Було проведено огляд місця події та трупа, який здійснювався за участі понятих та експерта.
Згідно з висновком експерта № 420 у ОСОБА_10 були виявлені тілесні ушкодження: синці нижньої частини носа, перехідної кайми та слизової оболонки верхньої та нижньої губи, дві забійні ранки слизової верхньої губи, садно перехідної кайми нижньої губи; закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів під тверду мозкову оболонку в лівій скронево-тім`яній ділянці (об. 200 мл) та на основі лобних та скроневих долей, крововиливів під м`яку мозкову оболонку лівої лобної долі головного мозку, точкові та смугасті крововиливи в речовину моста головного мозку. Патоморфологічні особливості даної травми, в тому числі відсутність зони протиудару, наявність зони єдиного первинного контакту в ділянці губ та кінчика носа вказують, що дана травма могла утворитися в результаті концентрованого удару тупим твердим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, який не залишив специфічних відбитків травмуючої поверхні, в межах
12 годин до настання смерті потерпілого. Цілком можливе утворення даної травми в часі та за обставин, вказаних в ухвалі про призначення експертизи, тобто ударом ліктем правої руки в ділянку обличчя близько 23:50 08 вересня 2019 року. Ознак травмуючої дії інших тупих твердих предметів на тілі потерпілого не виявлено. Дана черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинила смерть потерпілого. Синці, садно та забійні ранки відносяться до легких тілесних ушкоджень. Виключається можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 при падінні з висоти власного зросту.
За даними додаткового висновку експерта № 420/1зазначений ОСОБА_6 під час слідчого експерименту механізм (спосіб) нанесення удару, суперечить локалізації тілесних ушкоджень (контакту) по центру обличчя і дещо зліва. Також при зазначеному ОСОБА_6 способі удару, буде недостатня його сила для утворення виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 . Малоймовірне їх утворення в спосіб, вказаний ОСОБА_6 під час слідчого експерименту.
В судовому засіданні місцевого суду експерт ОСОБА_12 повністю підтримав свої висновки та показав, зокрема, про те, що під час конфлікту з ОСОБА_