ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа № 723/4583/21
провадження № 51-2846км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016260150000515, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358, ч.ч. 1, 3 ст. 362, ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України.
Вступ
ОСОБА_6 23 жовтня 2015 року, виконуючи обов`язки контролера-касира операційного відділу ТВБВ № 10025/0163 філії Чернівецького обласного управління AT «Ощадбанк», склала завідомо підроблені офіційні документи- заяви на отримання коштів з банківських рахунків клієнтів банку та маючи доступ до інформації, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах, вчинила несанкціоновані дії з такою інформацією, отримала кошти з рахунків клієнтів банків, заволодівши чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Вона ж, у період часу з 28 жовтня 2015 року по 31 травня 2016 року склала завідомо підробленні офіційні документи, що надають певні права, вчинене повторно та також вчинила несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, вчинене повторно. Окрім того, заволоділа чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Вироком Сторожинецького районного суду від 08 квітня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено до покарання у виді:
- за ч. 1 ст. 358 КК України - обмеження волі строком на 2 роки;
- за ч. 3 ст. 358 КК України - обмеження волі строком на 4 роки;
- за ч. 1 ст. 362 КК України - штрафу у розмірі 2 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн;
- за ч. 3 ст. 362 КК України - позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права займати посади в банківських установах строком на 3 роки;
- за ч.1 ст.190 КК України - обмеження волі строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст.190 КК України - обмеження волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в банківських установах строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2022 року вирок районного суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України скасовано та кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку із відсутністю в її діях складу вказаних кримінальних правопорушень.
Ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженою до покарання у виді:
- за ч. 1 ст. 358 КК України - обмеження волі строком на 2 роки;
- за ч. 3 ст. 358 КК України - обмеження волі строком на 4 роки;
- за ч. 1 ст. 362 КК України (у редакції Закону України №2289-IV) - штрафу у розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
- за ч. 3 ст. 362 КК України позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в банківських установах строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в банківських установах строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Встановлені судом першої інстанції обставини щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих правопорушень.
Так, ОСОБА_6 03 жовтня 2015 року, виконуючи на підставі наказу Чернівецького обласного управління AT «Ощадбанк» № 83-к від 31 травня 2010 року обов`язки контролера-касира операційного відділу ТВБВ № 10025/0163 філії Чернівецького обласного управління AT «Ощадбанк» та згідно посадової інструкції від 15 березня 2013 року, будучи наділеною правом підпису касових документів, знаходячись на своєму робочому місці, розташованому в с. Нижні Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області, діючи умисно, з метою заволодіння коштами ОСОБА_7 , які перебували на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я останньої, в порушення п. 1.4. розділу IV постанови Правління Національного банку України «Про затвердження інструкції про ведення касових операцій банками України» № 174 від 01 червня 2011 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 790/19528 від 25 червня 2011 року, за допомогою технічних засобів - персонального комп`ютера та принтера склала касовий документ - заяву на видачу готівки за № 5030424 від імені ОСОБА_7 , внесла до нього персональні дані останньої та виконавши власноручно підпис в графі «підпис отримувача» замість вказаного клієнта банку.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, тобто складання завідомо підроблених офіційних документів, що надають певні права.
Аналогічно, ОСОБА_6 в період часу з 28 жовтня 2015 року по 31 травня 2016 року склала 26 касових документів - заяв на видачу готівки від імені клієнтів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та внесла до них персональні дані останніх та виконала власноручно підпис в графі «підпис отримувача» замість вказаних клієнтів банку.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, складання працівником юридичної особи, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, що надають певні права, вчинене повторно.
Крім цього, 23 жовтня 2015 року ОСОБА_6 , виконуючи на підставі наказу Чернівецького обласного управління AT «Ощадбанк» № 83-к від 31 травня 2010 року обов`язки контролера-касира, та згідно посадової інструкції, маючи в силу своїх повноважень доступ до програмного комплексу «Барс-millennium», знаходячись на своєму робочому місці, діючи умисно, з метою заволодіння коштами ОСОБА_7 , які перебували на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я останньої, в порушення вимог п. 1.4. розділу IV постанови Правління Національного банку України «Про затвердження інструкції про ведення касових операцій банками України» №174 від 01 червня 2011 року, здійснила несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в автоматизованих системах, а саме внесла зміни, чим безпідставно сформувала касовий документ - заяву про видачу готівки за № 5030424 від імені ОСОБА_7 , та внесла до нього персональні дані останньої.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 362 КК України - несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою яка має право доступу до неї.
Аналогічно, ОСОБА_6 в період часу з 28 жовтня 2015 року по 31 травня 2016 року, 26 разів повторно здійснила несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в автоматизованих системах, а саме - внесла зміни, чим безпідставно сформувала касові документи - заяви про видачу готівки від імені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та внесла до них персональні дані останніх.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 362 КК України - несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, вчинене повторно.
Крім цього, 28 жовтня 2015 року ОСОБА_6 , виконуючи обов`язки контролера-касира операційного відділу Чернівецького обласного управління AT «Ощадбанк» та згідно своєї посадової інструкції, знаходячись на своєму робочому місці, діючи умисно, з метою заволодіння коштами ОСОБА_8 , які перебували на банківському рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я останньої, будучи наділеною правом видачі грошових коштів в касі банку, зловживаючи довірою, здійснила зняття грошових коштів з банківського рахунку № НОМЕР_2 та заволоділа грошовими коштами в сумі 1780 гривень, що належали ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Аналогічно, ОСОБА_6 в період часу з 28 жовтня 2015 року по 31 травня 2016 року, 26 разів здійснила зняття грошових коштів у різних сумах з рахунків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та повторно заволоділа ними.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд, переглядаючи матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження в цій частині, в іншій частині залишив вирок районного суду без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженої через м`якість.
Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 в частинні засудження останньої за ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України. При цьому, не врахував, що кримінальне провадження в суді першої інстанції розглядалось відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України та засуджена повністю себе визнала винною у пред`явленому їй обвинуваченні. Окрім того вважає, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 404 КПК України, в неповній мірі дослідив всі докази на підтвердження винуватості засудженої за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, які були зібрані органами обвинувачення.
Крім того, стверджує, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 61 КК України, оскільки обвинувачена є особою пенсійного віку.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації її дій за ч.ч. 1, 3 ст. 358, ч.ч. 1, 3 ст. 362 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви суду
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтями 22, 26 КПК України закріплено засади змагальності сторін і диспозитивності. За змістом вказаних засад сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК). При цьому суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 2 ст. 26 КПК).
Відповідно до ст. 404 КПК України, яка встановлює межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної ск