Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 347/1783/21
провадження № 61-9411св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Косівського районного суду від 25 травня 2022 року у складі судді Драч Д. С. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Девляшевського В. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (1995 року народження) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (1952 року народження) про визнання недійсним договору дарування.
Позов мотивований тим, що 06 жовтня 2020 року на підставі договору дарування житлового будинку позивач набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 2623684001:03:001:0327).
На початку 2021 року позивач довідався про те, що відповідачем подано позов про визнання за ним права власності на вищевказаний житловий будинок та долучено до справи копію договору дарування від 19 квітня 1972 року.
Під час розгляду цивільної справи № 347/532/19 за позовом відповідача ОСОБА_1, 1952 року народження, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оспорюваного договору дарування не було. У листі від 11 березня 2019 року Космацька сільська рада зазначила про відсутність документів про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Оспорюваний договір дарування від 19 квітня 1972 року не відповідає вимогам законодавства. Так, у відповідності до статті 243 ЦК УРСР (в редакції станом на 1972 рік), договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
До договору дарування нерухомого майна застосовуються правила статей 227, 244 ЦК УРСР (в редакції станом на 1972 рік). Спірний договір дарування житлового будинку підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради.
В силу вимог статті 48 ЦК УРСР (в редакції станом на 1972 рік) оспорюваний договір дарування є недійсним, адже прабабуся позивача ОСОБА_3 не могла відчужити житловий будинок чи його частину у зв`язку із відсутністю документів, що посвідчують її право власності на спірний будинок.
Позивач зазначив, що у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України він є заінтересованою особою (власником спірного житлового будинку) та заперечує дійсність правочину (за приписами ЦК України 1963 року - угоди) на підставі наведеного законодавства, чинного станом на 19 квітня 1972 року.
Позивач просив визнати недійсним договір дарування від 19 квітня 1972 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (1952 року народження), посвідчений виконавчим комітетом Космацької сільської ради депутатів трудящих Косівського району Івано-Франківської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Косівського районного суду від 25 травня 2022 року, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування залишено без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваний договір дарування відповідає усім вимогам закону, чинного на час його вчинення, стороною позивача не доведено зворотного, а факт відсутності наразі оригіналу оспорюваного договору, матеріалів нотаріальної справи по його посвідченню і книги для реєстрації нотаріальних дій не є підставою для визнання договору дарування недійсним. При цьому, копію договору дарування було надано Космацькою сільською радою 27 вересня 2021 року на адвокатський запит та повідомлено про наявність оригіналу цього договору в виконкомі Космацької сільської ради.
Суд першої інстанції зробив висновки, з якими погодився суд апеляційної інстанції, що оспорюваний договір дарування не суперечить вимогам цивільного законодавства. На час укладення договору дарування право власності дарувальника ОСОБА_3 на предмет дарування (житловий будинок) засвідчувалося відомостями з погосподарських книг і такий запис мав місце за № 290, про що зазначено у тексті самого оспорюваного договору та підтверджується довідками Космацької сільської ради № 74/04-07.356.02.2-17 від 21 квітня 2021 року та № 36/04-07 від 11 березня 2019 року. Отже, оспорюваний договір дарування не суперечить нормам ЦК УРСР, адже він вчинений у письмовій формі, посвідчений у виконкомі Космацької сільської ради, другий його примірник отримав відповідач, тому підстав для визнання його недійсним з підстав, заявлених позивачем у позові не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (1995 року народження) подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, у якій просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій грубо порушили вимоги процесуального закону, а саме, частину п`яту статті 12, частину шосту статті 81 ЦПК України та не забезпечили справедливий розгляд судової справи, що є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Позивач не зміг реалізувати своє право на підтвердження перед судом недійсності оспорюваного договору дарування шляхом призначення відповідних судових експертиз, оскільки оригінал договору не був витребуваний. Суди першої та апеляційної інстанцій повинні були застосувати вимоги частини десятої статті 84, частини шостої статті 95, частини першої статті 109 ЦПК України.
З урахуванням, що ані відповідач, ані орган місцевого самоврядування не надали суду для подальшого проведення судових експертиз оригіналу оспорюваного договору дарування, орган місцевого самоврядування не надав суду для огляду книгу для запису вчинених нотаріальних дій за квітень місяць 1972 року, не надав матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення оспорюваного договору дарування, суди першої та апеляційної інстанції повинні були встановити факт того, що договір дарування не укладався в квітні місяці 1972 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій при безпосередньому дослідженні листа ОТГ Космацької сільської ради від 11 березня 2019 року з`ясували, що в Космацькій сільській раді немає інформації про документи щодо права власності на будинок по АДРЕСА_1 . Судами з`ясовано й те, що в сільській раді є тільки інформація із погосподарських книг, хто зареєстрований в даному будинку. Інших відомостей на той час не було. У відповіді на адвокатський запит адвоката Шургат О., сільська рада повідомила про те, що відсутня книга для запису нотаріальних дій Космацької сільської ради за квітень місяць 1972 року. Крім цього, у Космацькій сільській раді відсутня нотаріальна справа по оспорюваному договору дарування. Судами першої та апеляційної інстанції не аргументовано підстав відхилення таких доказів. Судами не аргументовано підстав відхилення аргументів позивача стосовно того, що у разі нотаріального посвідчення угоди перевіряються документи щодо власності, заводиться спадкова справа, де підшиваються такі документи, а також здійснюється реєстр договору в книзі реєстрації нотаріальних дій. Саме запис в книзі здійснення нотаріальних дій підтверджує факт наявності такого правочину. Відсутність запису вказує на те, що такий договір не посвідчувався.
Суди невірно застосували Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5 та не застосували до даних правовідносин Постанову Ради Міністрів Української РСР від 31 серпня 1964 року № 941 "Про затвердження Положення про державний нотаріат Української РСР та Переліку документів, на підставі яких вчиняються нотаріальні виконавчі написи на стягнення грошей і майна". Також суди першої та апеляційної інстанцій застосували у даному спорі правовий акт, який не підлягав до застосування, а саме - Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року. Суди невірно застосували вимоги частини другої статті 227, частини другої статті 243 ЦК України (в редакції станом на квітень 1972 року).
ОСОБА_3 не вправі була укладати угоду щодо дарування житлового будинку чи його частини, а виконавчий комітет не мав права посвідчувати договори дарування за відсутності документів, що підтверджували право власності - свідоцтва на право особистої власності.
На цей час не існує жодного висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 227 та 243 ЦК УРСР (в редакції станом на квітень місяць 1972 року) у правовідносинах щодо можливості укладення договору дарування частини будинку при відсутності правовстановлюючих документів, що підтверджували право особистої приватної власності. Не існує на даний час також жодного висновку Верховного Суду щодо застосування статті 86 ЦК УРСР (в редакції станом на квітень місяць 1972 року) у правовідносинах приватної особистої власності в частині права розпорядження (відчуження) житлового будинку чи його частини на підставі запису в погосподарській книзі в період 1972 року, тобто чи є правовстановлюючим документом, що підтверджує право особистої приватної власності для укладення договору дарування частини житлового будинку та його нотаріального посвідчення, запис у погосподарській книзі про належність майна дарувальнику.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи касаційної скарги стосовно того, що відомостей про оспорюваний договір дарування від 19 квітня 1972 року не було до 2020 року, саме на час розгляду справи № 347/532/19, є безпідставними, адже предметом розгляду у ній було визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини і спірний договір не стосувався вказаного предмету спору. Згідно виписки з погосподарських книг сільської ради про склад господарства за 1969-1990 роки вбачається, що за період 1974-1976 роки ОСОБА_3 була головою господарства, а згідно додаткових відомостей половина будинку належить ОСОБА_1, 1952 року народження. Отже, подані докази свідчать про те, що станом на 19 квітня 1972 року мало місце укладення оспорюваного договору дарування. ОСОБА_3 була власником даного майна та мала право на його відчуження за договором дарування. Що стосується доводів касатора про відсутності у ОСОБА_1 оригіналу оспорюваного договору, то ця обставина не є підставою для визнання його недійсним, тим паче, що другий оригінальний примірник зберігався у Космацькій сільській раді, що також підтверджується відповіддю сільської ради. Щодо тверджень позивача про порушення судами першої інстанції та апеляції частини десятої статті 84 та частини першої статті 109 ЦПК України, то за клопотанням сторони позивача судом було витребувано з Космацької сільської ради оригінал договору дарування, матеріали нотаріальної справи по посвідченню вказаного договору та книгу для запису нотаріальних дій, в якій міститься запис про цей договір. Натомість, Космацька сільська рада 10 лютого 2022 року надала відповідь, за змістом якої вбачається, що вказаних документів у неї немає та по факту їх зникнення відкрите кримінальне провадження. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням норм процесуального права, на підставі наявних у ній доказів.