Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 161/5814/13-ц
провадження № 61-7267св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_2,
розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яка підписана представником Місюрою Іриною Василівною, ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,Федонюк С. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивований тим, що 25 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк") та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 3643, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в сумі 400 000,00 грн під 16 % річних з терміном остаточного погашення не пізніше 24 грудня 2017 року. В забезпечення виконання зобов`язань за договором між банком та ОСОБА_4 25 грудня 2007 року укладений договір поруки № 4168, відповідно до якого поручитель зобов`язалась перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором. Оскільки відповідач ОСОБА_2 прострочив взяті на себе договірні зобов`язання за кредитним договором, не виконав їх належним чином, станом на 18 березня 2013 року у позичальника утворилась заборгованість перед банком у загальному розмірі 857 007,89 грн.
Позивач просив:
стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 3643 від 25 грудня 2007 року у розмірі 857 007,89 грн, з яких: 400 000,00 грн заборгованість по кредиту; 291 492,96 грн заборгованість по відсотках; 165 514,93 грн заборгованість по пені;
стягнути з відповідачів на користь ПАТ "Ощадбанк" витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа переглядалась судами неодноразово
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 серпня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором № 3643 від 25 грудня 2007 року в розмірі 839 688,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Ощадбанк" по 1 720,05 грн судового збору з кожного.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 18 березня 2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 400 000,00 грн та по відсотках у розмірі 291 492,96 грн, яка, з урахуванням частини першої статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів пені, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту 7.8 кредитного договору, пеня підлягає стягненню в межах трирічного строку позовної давності, розмір якої станом на 18 березня 2013 року становить 148 196,06 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 08 серпня 2013 року в цивільній справі за позовом ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 серпня 2013 року у даній справі в частині позовних вимог ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості скасовано.
Закрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 серпня 2013 року в даній справі скасовано.
В позові ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" залишено без задоволення. Постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості залишено без змін.
Суд касаційної інстанції зазначив, що у справі суди встановили, що 30 грудня 2008 року приватним нотаріусом Базалицькою О. Р. вчинений виконавчий напис, у якому зазначено, що строк платежу за зобов`язаннями настав 31 липня 2008 року та звернено стягнення на предмет іпотеки, щосвідчить про те, що кредитор скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що потягло зміну строку виконання основного зобов`язання. Отже, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що банк шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно змінив строк виконання основного зобов`язання, а до суду із зазначеним позовом звернувся лише 02 квітня 2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, що свідчить про припинення поруки.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року скасовано. Передано справу № 161/5814/13 в частині позовних вимог ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач ОСОБА_2 ; за відомостями першої Луцької державної нотаріальної контори від 23 жовтня 2020 року спадкову справу № 253/2019 щодо майна ОСОБА_2 заведено 20 травня 2019 року на підставі заяви АТ "Ощадбанк" від 20 травня 2019 року, як кредитора з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_2, в якій просять завести спадкову справу за даною вимогою до спадкоємців, повідомити спадкоємців при їх зверненні за оформленням спадщини про дані вимоги АТ "Ощадбанк", а також повідомити банк чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину; у матеріалах спадкової справи наявна також заява ОСОБА_2 від 13 лютого 2020 року, в якій зазначено, що на момент смерті ОСОБА_2 останній без реєстрації проживав разом з ним, тому має намір реалізувати своє право на прийняття спадщини, та просить повідомити про можливість на даний час подачі, як спадкоємцем, заяви на прийняття спадщини. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що за аналогічних обставин у справі № 0308/2429/2012, ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_2, як правонаступника після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача - ОСОБА_2 . За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 .
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 травня 2022 року залучено до участі у розгляді справи в якості правонаступника після смерті ОСОБА_2 його спадкоємця за законом - ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 серпня 2013 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позов ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_2, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ощадбанк" кредитну заборгованість у розмірі 432 517,30 грн з яких: 400 000,00 грн - сума непогашеного кредиту, 25 033,82 грн - відсотки за користування кредитом, 683,48 грн - пеня, у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ощадбанк" 5 246,15 грн судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги.
Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 2 538,43 грн за подання апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що кредитор-банк спадкодавця пред`явив свої вимоги до спадкоємців померлого шляхом подання відповідної заяви до Першої Луцької державної нотаріальної контори, а син померлого позичальника ОСОБА_2 вчинив дії, які свідчать про прийняття ним спадщини, то саме він зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину, як це передбачено статтею 1282 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції вказав, що 30 грудня 2008 року приватним нотаріусом Базалицькою О. Р. вчинений виконавчий напис, у якому зазначено, що строк платежу за зобов`язаннями настав 31 липня 2008 року та звернуто стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про те, що кредитор скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, відсотків та інших платежів, та потягло зміну строку виконання основного зобов`язання. Отже, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. За таких обставин, змінивши строк виконання зобов`язання, банк мав право ставити вимоги до позичальника про стягнення кредитної заборгованості, яка існувала саме на цей строк і становила 432517,30 грн, з яких з яких 400 000,00 грн - сума непогашеного кредиту, 25 033,82 грн - відсотки за користування кредитом, 683,48 грн - пеня.
З розрахунку заборгованості вбачається, що заявлені відсотки в розмірі 292 492,96 грн та пеня в розмірі 165 514,93 нараховані після припинення дії договору, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України та такі не підлягають до стягнення.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги заяву представника залученого правонаступника про застосування позовної давності, оскільки відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи на 08 серпня 2013 року, жодних дій протягом 5 років з моменту ухвалення заочного рішення до моменту смерті, боржник не вчинив, не подавав заяву про перегляд заочного рішення, не оскаржив рішення в апеляційному порядку, не подавав заяву про застосування строків позовної давності. Враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14, суд апеляційної інстанції вважав, що може за заявою відповідача застосувати строки позовної давності лише у випадку його не повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, оскільки зазначена заява містить мотивацію виключно щодо поручителя ОСОБА_1 та не містить жодного обґрунтування щодо боржника ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У серпні 2022 року АТ "Ощадбанк" подало касаційну скаргу, яка підписана представником Місюрою І. В., в якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року; ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_2, на користь АТ "Ощадбанк" кредитну заборгованість у розмірі 839 688,96 грн у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, в якій просить: скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості у розмірі 432 517,30 грн у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подають касаційні скарги
Касаційна скарга АТ "Ощадбанк" обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6- р(ІІ)/2022 у справі № 3-188/2020(455/20) відповідно до якого припис "якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу") визнано таким, що не обмежує права банку на отримання процентів, як плати за користування кредитом. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, відповідно до яких умови договору про нарахування процентів за користування кредитом до моменту фактичного повернення кредиту мають правомірно враховуватись. Позивач зазначає, що беручи до уваги висновки, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц та аналізуючи мотиви відступу від установленої практики, можна дійти висновку, що існує необхідність відступу від висновку Верховного Суду, визначеного у постанові у справі № 444/9519/12, на яку послався суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, відповідно до якого у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другої статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував висновки Верховного Суду, а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази. Суд апеляційної інстанції не встановив коло спадкоємців, оскільки у померлого боржника є двоє дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; не встановив дійсний період нарахування процентів (строк платежу за зобов`язаннями настав 31 липня 2008 року, згідно розрахунку заборгованості станом на 10 листопада 2008 року заборгованість за відсотками становить 9 279,80 грн, тому проценти у розмірі 25 033,82 грн стягнуті неправомірно); суд не визначив обсяг відповідальності можливого спадкоємця ОСОБА_2, який на даний час через знаходження поза межами України, не мав можливості власноручно подати заяву про вступ у спадщину, а тому фактично її не прийняв; судом в оскаржуваній постанові зазначено недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_2 подана заява про вступ у спадщину, оскільки єдиним документом, з яким ОСОБА_2 звертався до нотаріальної контори є заява - запит про подачу заяви на вступ у спадщину, що не є тотожним подачі самої заяви; суд, пославшись в оскарженій постанові на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 у справі № 200/11343/14, необґрунтовано не застосував їх щодо поданої представником відповідача ОСОБА_2 заяви про застосування позовної давності. Судом не враховано, що ОСОБА_1 подавала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення першої інстанції в цілому, заява про застосування позовної давності ОСОБА_1 стосувалася не тільки її, як поручителя, а в цілому вимог позовної заяви.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" за підписом представника ОСОБА_3, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ "Ощадбанк".
В обґрунтування відзиву вказує, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що банк шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно змінив строк виконання основного зобов`язання, який настав 31 липня 2008 року. Відтак, суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові дійшов законного висновку, що наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, незалежно від виконання його боржником, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, і у такому разі положення частини другої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк", яка підписана представником Місюрою І. В., витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 161/5814/13-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 161/5814/13-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року задоволено заяву ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_7, про зупинення виконання постанови Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року. Зупинено виконання постанови Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга АТ "Державний ощадний банк України", яка підписана представником Місюрою І. В., містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду).
В ухвалі Верховного Суду від 20 вересня 2022 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20, від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 14 березня 2018 року у справі № 191/4771/16-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 461/10303/15-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 161/5814/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 25 грудня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк", та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 3643, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в сумі 400 000,00 грн під 16 % річних з терміном остаточного погашення не пізніше 24 грудня 2017 року.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 25 грудня 2007 року між ПАТ "Ощадбанк" та позичальником ОСОБА_2 укладений договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передане нерухоме майно, а саме: земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, загальною площею 0,14 га та розміщений на ній незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Ощадбанк" та відповідачем ОСОБА_1 25 грудня 2007 року укладений договір поруки № 4168, відповідно до якого поручитель зобов`язалась перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_2, порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним належним чином не виконував.
Станом на 18 березня 2013 року у ОСОБА_2 перед банком існує заборгованість в загальній сумі 857 007,89 грн, а саме: неповернений кредит 400 000,00 грн, строкова заборгованість 207 392,00 грн, прострочена заборгованість 192 608,00 грн, несплачені відсотки 291 492,96 грн, пеня 165 514,93 грн.
13 жовтня 2008 року та 11 листопада 2008 року банк звернувся до позичальника ОСОБА_2 з повідомленнями про наявну заборгованість по чергових платежах та проханням її погасити, які залишились без задоволення.
30 грудня 2008 року за заявою банку приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Базалицькою О. Р. вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на земельну ділянку та незавершений будівництвом житловий будинок, які є предметом іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна від 25 грудня 2007 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги банку в розмірі 432 517,30 грн, з яких 400 000,00 грн - сума непогашеного кредиту, 25 033,82 грн - відсотки за користування кредитом, 683,48 грн - пеня, 6 800,00 грн - витрати за вчинення виконавчого напису.