ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа № 520/1277/21
адміністративне провадження № К/9901/41651/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/1277/21
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (суддя Єгупенко В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді: Калиновський В.А., Кононенко З.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач), за участю третіх осіб: Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - Міжрегіональне управління), Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у погодженні надання їй щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань;
- зобов`язати відповідача погодити надання їй щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань на підставі заяв від 15 червня 2020 року та 06 липня 2020 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті надбавки за знання іноземної мови (англійської) та стягнути з відповідача на її користь надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови - англійської мови у розмірі 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) з дати призначення на посаді до дня поновлення на роботі.
2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що реалізуючи своє право на невикористану щорічну відпустку звернулась до відповідача з відповідною заявою про її надання (попередні відпустки були погоджені), втім ураховуючи, що було розпочато процедуру зміни структури управління та скорочення її посади відповідач протиправно не погодив надання остатку невикористаної відпустки, мотивуючи - що право на відпустку втрачено, а при звільненні їй виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. У зв`язку з цим, відповідачем також до відпустки не виплачено допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань. Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у погодженні надання щорічної відпустки та грошових виплат до відпустки, відмови у виплаті надбавки за знання іноземної мови, позивач звернулась до суду і просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
4. Визнано протиправними дії Мін`юсту щодо відмови ОСОБА_1 у погодженні надання щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення. Зобов`язано відповідача погодити надання щорічної відпустки та грошової допомоги для оздоровлення на підставі заяв, зареєстрованих в Мін`юсті від 06 липня 2020 року №8044-32-20 та від 16 липня 2020 року №8585-32-20. Зобов`язано Мін`юст розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2020 року про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду. В решті позову відмовлено.
5. Другий апеляційний адміністративний суд погодився з наведеною позицією суду першої інстанції та постановою від 12 жовтня 2021 року залишив указане рішення без змін
6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач при звільненні позивача зобов`язаний надати йому невикористану щорічну основну відпустку та грошову допомогу для оздоровлення на підставі заяв зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 06 липня 2020 року №8044-32-20 та від 16 липня 2020 року №8585-32-20.
7. Ураховуючи, що відповідач не прийняв вмотивованого рішення про здійснення виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд першої інстанції зобов`язав відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2020 року про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.
8. Суди урахували, що положеннями Закону України "Про державну службу" не передбачено встановлення надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, а відтак не знайшли підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті надбавки за знання іноземної мови (англійської) протиправними та стягнення з відповідача на користь позивача надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови (англійської мови).
9. Суд першої інстанції зауважив, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду. Відтак, суд дійшов висновків, що дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
10. Своєю чергою, суд апеляційної інстанції зазначив, що в силу частини першої статті 382 КАС України зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення повноважний лише суд, який ухвалив це судове рішення. Отже, зауважив, що позбавлений процесуальних повноважень зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у цій справі.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
11. Не погодившись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, Мін`юст звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволені позовних вимог повністю.
12. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
13. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права за відсутності при цьому висновку Верховного Суду з питань застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
- застосування статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР);
- застосування частини другої статті 54 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
14. На думку скаржника, під час розгляду справи судами попередніх інстанції не досліджено питання можливості виплати грошової компенсації при звільненні за невикористані працівником дні відпустки, адже відповідно до статей 83 КЗпП України та 24 Закону № 504/96-ВР допускається виплата грошової компенсації замість відпустки у разі звільнення.
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Єресько Л. О., Загороднюка А.Г. ухвалою від 30 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. ОСОБА_1 надала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На обґрунтування поданих заперечень вказує про те, що за її бажанням відповідач мав надати її невикористану відпустку з наступним звільненням, а не грошову компенсацію, яка до того ж (у порівнянні) значно погіршила її становище.
17. Ухвалою від 23 січня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
18. Наказом Мін`юсту 05 квітня 2018 року №1346/к позивача призначено на посаду заступника начальника з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
19. 15 червня 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання щорічної відпустки, терміном 21 календарний день - з 06 липня 2020 року, а також подала заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із щорічною відпусткою. Вищевказані заяви були письмово погоджені начальником Міжрегіонального управління та направлені до Міністерства юстиції на погодження.
20. Листом №28405/7381-32-20/14.7 від 26 червня 2020 року Мін`юстом не погоджено надання відпустки заступнику начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту ОСОБА_1 з 06 липня 2020 року.
21. Наказом Мін`юсту "Про внесення змін до штату Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацій Міністерства юстиції" від 14 січня 2020 року №203/к внесено зміни до штату Міжрегіонального управління, затвердженого наказом Мін`юсту від 20 грудня 2018 року №4787/к.
22. Згідно вказаних змін, зокрема, посаду заступника начальника з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацій Міністерства юстиції - скорочено.
23. Дорученням в.о. Державного Секретаря Мін`юсту від 20 лютого 2020 року №172/13/48-20 начальнику Міжрегіонального управління доручено ознайомити заступника начальника з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту Північно-Східного міжрегіонального управління (позивача) з попередженням про звільнення під особистий підпис.
24. З метою виконання вказаного доручення та у зв`язку з перебуванням позивача у період з 20 січня по 26 лютого 2020 року у відпустці, у подальшому з 27 лютого по 03 квітня 2020 року на лікарняному, посадовими особами Міжрегіонального управління 27 лютого 2020 року підготовлено лист про доведення інформації до позивача щодо скорочення зазначеної посади з додатками (2 примірника попередження) №22/5.1/1-146-Рм-20.
25. Після попередження позивача письмово про скорочення 06 липня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявами (зареєстровані в Мін`юсті 06 липня 2020 року за №8044-32-20 та 16 липня 2020 року за №8585-32-20) щодо надання невикористаної частини щорічної оплачуваної відпустки та виплати грошової допомоги для оздоровлення.
26. Листом №32881/8585-32-20/14.7 від 24 липня 2020 року Мін`юст повідомило позивача, що відповідно до статті 57 Закону № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Враховуючи, що надані позивачу відпустки з 06 липня 2020 року Мін`юстом не погоджено, про що листом від 26 червня 2020 року №28405/7381-32-20/14.7 було проінформовано Міжрегіональне управління, підстав для виплати грошової допомоги немає.
27. Водночас відповідач проінформував, що наказом Мін`юсту від 13 липня 2020 року №2220/к позивача звільнено з посади заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту, 14 липня 2020 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII з припиненням державної служби.
28. Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у погодженні надання щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, відмови у виплаті надбавки за знання іноземної мови, звернулась до суду.
V. Нормативне регулювання
29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.