ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа №120/16632/21-а
адміністративне провадження №К/990/19575/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів - Радишевської О.Р.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року
у справі №120/16632/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Вінницької обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
у с т а н о в и в:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької обласної прокуратури ( далі - Вінницька обласна прокуратура, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування з 27.03.2020 по 22.10.2021 (день звільнення) заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу прокурора місцевої (окружної) прокуратури, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII ( далі - Закон № 1697-VII);
- зобов`язати відповідача нарахувати позивачеві заробітну плату (включаючи оплату часу відпустки) за період з 26.03.2020 по 22.10.2021 (день звільнення), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону № 1697-VII, з урахуванням усіх установлених йому у цей період надбавок і премій, та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за період з 27.03.2020 по 22.10.2021 відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки у вказаний період ОСОБА_1 перебував на посаді прокурора місцевої прокуратури та не був переведений до окружної прокуратури, а тому заробітна плата за цей період йому виплачувалася відповідно до чинного законодавства, яке встановлювало оплату праці працівників місцевих органів прокуратури, а не окружних.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасовано.
Ухвалено нове рішення.
Визнано протиправною бездіяльність Вінницької обласної прокуратури щодо ненарахування з 27.03.2020 по 22.10.2021 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу прокурора місцевої (окружної) прокуратури, розрахованого відповідно до положень ст.81 Закону № 1697-VII.
Зобов`язано відповідача нарахувати позивачеві заробітну плату (включаючи оплату часу відпустки) за період з 26.03.2020 по 22.10.2021, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст.81 Закону № 1697-VII, з урахуванням усіх установлених йому у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 26.03.2020 позивач мав право на отримання заробітної плати без урахування положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України ( далі - БК України), тобто виходячи з розміру посадового окладу прокурора місцевої (окружної) прокуратури, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону № 1697-VII.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
27 липня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції від представника Вінницької обласної прокуратури ( далі - Вінницька обласна прокуратура, скаржник) надійшла касаційна скарга, в якій скаржник, посилаючись на неправомірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просив скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року про задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 120/16632/21-а, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції застосовано ст. 81 Закону № 1697-VII без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 540/1268/21.
Вказав, що на день розгляду справи судом апеляційної інстанції був відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу третього пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ у зіставленні з рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-з/2020. Разом з цим відповідач зазначив, що такий висновок вже сформульовано Верховним Судом у постанові від 14 липня 2022 року у справі №600/3960/21-а.
Зауважив, що позивач у спірний період з 27.03.2020 по 22.10.2021 перебував на посаді прокурора місцевої прокуратури та не був переведений до окружної прокуратури, а тому заробітна плата за цей період йому виплачувалася відповідного до чинного законодавства, яке встановлювало оплату праці працівників місцевих, а не окружних прокуратур.
Вказав, що ст.81 Закону № 1697-VII, у редакції, що діяла в період з 26.03.2020, не містить в собі положень, які б визначали розмір посадового окладу працівників місцевих прокуратур. Нормою закону, яка регулює питання оплати працівників, зокрема, місцевих прокуратур, є абз.3 п.3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX ( далі - Закон №№ 113-IX), який є чинним, неконституційним не визнавася, а тому підлягає застосуванню у спірних відносинах, як і постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 № 505 ( далі - Постанова КМУ № 505).
Зазначив, що норма абз. 3 п.3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ щодо оплати праці працівників органів прокуратури (до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) за обсягом викладу є бланкетною і відсилає в окресленій частині до урядової постанови, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Закон № 113-ІХ (у Розділі "Прикінцеві перехідні положення") встановив, що оплата праці працівників органів прокуратури (Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур) під час "перехідного" періоду (який для цих правовідносин означений процесом атестування прокурорів і триває до її юридичного завершення "звільненням" чи "переведенням" прокурора) має здійснюватися відповідно до Постанови КМУ №505 (яка, зважаючи на предмет її регулювання, і є тією постановою, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури у значенні абзацу третього пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ.
Просив справу розглянути за участю представника органів прокуратури.
08 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі №120/16632/21-а.
08 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду клопотання Вінницької обласної прокуратури задоволено. Зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №120/16632/21-а в частині виплати ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до ст. 81 Закону № 1697-VII, до закінчення розгляду справи в касаційному порядку.
23 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ\
24.09.2019 наказом керівника Вінницької обласної прокуратури №1219к ОСОБА_1. з 24.09.2019 призначено на посаду прокурора Тростянецького відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області.
19.11.2020 щодо позивача Другою кадровою комісією з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення у формі протоколу № 14, яким визнано недійсними результати іспиту 05.11.2020 та виключено зі списку осіб, які під час здачі іспиту 05.11.2020 у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрали менше 93 балів.
15.03.2021 наказом керівника Вінницької обласної прокуратури № 354к прокурору Тростянецького відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1., посаду якого ліквідовано наказом Генерального прокурора "Про затвердження структури та штатної чисельності Вінницької обласної прокуратури" від 17.02.2021 № 2ш, тимчасово визначено робоче місце у Гайсинській окружній прокуратурі Вінницької області. Оплата праці позивача здійснювалась відповідачем на підставі постанови КМУ №505.
13.09.2021 П`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення №320 про неуспішне проходження прокурором атестації, згідно з яким прокурор Тростянецького відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
20.10.2021 на підставі такого рішення наказом керівника Вінницької обласної прокуратури №1367к позивача звільнено з посади прокурора та з органів прокуратури.
Не погодившись із нарахуванням заробітної плати у період з 27.03.2020 по 22.10.2021, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначені Законом №1697-VII.
За приписами ч. 1 ст. 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Частиною 3 ст.81 Закону №1697-VII визначено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з приписами ч. 7 ст. 81 Закону №1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону №1697-VII).
Частиною 1 ст. 89 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
Статтею 90 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до статей 8, 13 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.