ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа №380/2553/20
адміністративне провадження № К/9901/47552/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, про визнання протиправними і скасування відмов, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я, Кушнерика М.П., від 11.11.2021,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі також позивачі) звернулися з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі також ГУ Держгеокадастру, відповідач), у якому просили:
- визнати протиправною і скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області (далі також Домажирська сільрада), орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.03.2020 №13-3486/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- визнати протиправною і скасувати відмову відповідача у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,3500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену наказом відповідача від 17.01.2020 №13-921/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- визнати протиправною і скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену наказом ГУ Держгеокадастру від 17.01.2020 №13-928/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- визнати протиправною і скасувати відмову відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену наказом відповідача від 16.01.2020 №13-767/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- зобов`язати відповідача розглянути клопотання ОСОБА_2 від 11.02.2020 (вх. №В-2000/0/36-20-СГ) та прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;
- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 19.12.2019 (вх. №С-13265/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,3500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 19.12.2019 (вх. №Д-13270/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;
- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.12.2019 (вх. №К-13858/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
2. У позовній заяві висловлюється незгода із вищевказаними наказами відповідача (далі також спірні накази), оскільки такі, на думку позивачів, є необґрунтованими, а викладені у них підстави для відмови не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
3. Крім того, позивачі зазначали, що вказані у наказах підстави суперечать вимогам законодавства, так як будь - які відомості щодо користування земельними ділянками відсутні в Державному земельному кадастрі та спростовуються наявними відповідними доказами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 позов задоволено повністю.
5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно долучених представником позивача до матеріалів справи викопіювань із публічної кадастрової карти зазначені земельні ділянки є вільними та не перебувають у користуванні третіх осіб, що свідчить про відсутність обов`язку одержувати погодження землекористувача.
6. Суд першої інстанції відзначав, що представник відповідача жодних доказів, які б підтверджувати перебування спірних земельних ділянок у користуванні інших осіб, не надав. Факту відсутності в Державному земельному кадастрі інформації щодо реєстрації права користування спірними земельними ділянками не спростував.
7. У зв`язку з вищенаведеним суд першої інстанції констатував відсутність належних доказів, які б підтверджування перебування земельних ділянок, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо яких було предметом розгляду клопотань позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у користуванні інших осіб, що зобов`язувало б позивачів отримувати погодження землекористувачів.
8. Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на невиконання позивачами при зверненні за дозволами вимог статті 79-1 та пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки такі норми взагалі не стосуються надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
9. Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить про необґрунтованість підстав для відмови позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка викладена в оскаржуваних наказах, виданих відповідачем стосовно цих осіб.
10. Щодо підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 суд першої інстанції встановив, що такі зумовлені невідповідністю бажаної земельної ділянки затвердженому генеральному плану села Кожичі.
11. Оцінюючи правомірність вищевказаних підстав, суд першої інстанції навів мотиви про те, що відповідно до листа Домажирської сільської ради від 28.02.2020 №94 бажана земельна ділянка не відповідає затвердженому генеральному плану села Кожичі.
12. Суд врахував, що відповідно до наявних у справі матеріалів, а саме - викопіювання з кадастрової карти, земельна ділянка площею 0,20 га розташована за межами села Кожичі на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області.
13. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги те, що з плану використання території (опорний план генплану) та даних Державного земельного кадастру вбачається, що така земельна ділянка та заплановані генеральним планом території є землями запасу сільськогосподарського призначення.
14. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що цільове призначення земельної ділянки відповідає призначенню, вказаному у відповідному зверненні позивача.
15. Таким чином, суд першої інстанції констатував, що підстава для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , викладена в оскаржуваному наказі №13-3486/16-20-СГ від 12.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» спростовується наявними у справі доказами, а відповідач доказів протилежного суду не надав.
16. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 цього Кодексу.
17. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі - Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області (далі також апелянт), оскаржила його в апеляційному порядку.
18. В обґрунтуванні доводів про наявність у вищевказаного органу місцевого самоврядування права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухваленого у цій справі, наводились мотиви про те, що суд вирішив питання про її права та інтереси, а оскаржуване рішення, на думку апелянта, є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
19. Зокрема, у апеляційній скарзі вказувалось, що земельні ділянки, на які претендують позивачі, станом на час виникнення спірних правовідносин, перебували в користуванні та розпорядженні Домажирської сільради, правонаступником якої є апелянт.
20. Проаналізувавши додатково подані та наявні у справі докази, а також положення Закону України від 05.02.2015 №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад», Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області». Відповідно до якого Домажирська сільська рада Яворівського району Львівської області (в тому числі і с. Кожичі) увійшла до складу Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області є фактичним правонаступником Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області.
21. У оскаржуваній постанові апеляційного суду також констатовано, що факт правонаступництва належним чином підтверджений наявними у справі документами і не спростований учасниками спору.
22. Апеляційний суд установив і те, що станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, права на земельні ділянки, щодо яких позивачі виявили бажання отримати їх у власність, належали Домажирській сільраді й згодом ці землі були включені до земель об`єднаної територіальної громади, представницькі функції щодо якої перейшли до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвалене судом першої інстанції судове рішення стосується прав та інтересів апелянта, вирішило питання про його права та інтереси щодо спірних земельних ділянок. Отже, на переконання апеляційного суду, Івано-Франківська селищна рада, як правонаступник Домажирської сільради має право на апеляційне оскарження судового рішення.
23. Крім того, апеляційний суд врахував, що наданими апеляційному суду документами, які є містобудівною та землевпорядною документацією, підтверджується, що з вересня 2017 року Домажирською сільрадою приймалися рішення щодо території, на якій розташовані зокрема і спірні земельні ділянки, з метою включення їх до меж с. Кожичі (рішення про розробку землеустрою щодо змін меж села Кожичі, виготовлення проекту землеустрою, його погодження, , проведено державну експертизу землевпорядної документації).
24. Ці рішення Домажирської сільради є нескасованими, але вони не були, внаслідок незалучення апелянта до участі у справі, надані суду першої інстанції і позбавили суд належним чином встановити обставини справи, що призвело до порушення прав апелянта щодо спірних земельних ділянок.
25. Оцінюючи підстави для відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , викладені в оскаржуваних наказах від 17.01.2020 №13-921/16-20-СГ, від 17.01.2020 №13-928/16-20-СГ та №13-767/16-20-СГ, апеляційний суд зазначав, що така відмова обумовлена перебуванням бажаних до отримання у власність ділянок у користуванні третіх осіб, а погодження землекористувача відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України до клопотань позивачів додані не були.
26. Апеляційним судом із матеріалів справи встановлено, що земельні ділянки, на які претендували ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , знаходились на землях сільськогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають користуванні третіх осіб.
27. Такі дані були встановлені апеляційним судом на підставі відомостей, наявних у Державному земельному кадастрі, які за законом є офіційними, у зв`язку з чим суд визнав неналежними подані позивачами докази, що нібито підтверджують перебування у користуванні бажаних до отримання у воластість земельних ділянок саме за ними. На підтвердження цих обставин позивачі надали довідки Рясне-Руської сільради, однак суд надав перевагу саме відомостям, які містяться у Державному зомельному кадастрі та наявні у публічній кадастровій карті, оскільки такі відомості є офіційними, на відміну від інформації, яка міститься у довідках органу місцевого самоврядування, які такого статусу не мають.
28. Таким чином у оскаржуваній постанові апеляційного суду констатовано, що відповідач правомірно, посилаючись на частину шосту статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з ненаданням погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, тобто на передбачену законом підставу, відмовив вищевказаним позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
29. Надаючи оцінку підставам для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , викладеним у наказі від 12.03.2020 №13-3486/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», суд апеляційної інстанції установив, що бажана земельна ділянка не відповідає затвердженому генеральному плану села Кожичі.
30. З цього приводу апеляційний суд зазначив, що на запит відповідача Домажирська сільрада дала відповідь від 28.02.2020 №94, в якій зазначила, що розташування земельної ділянки із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на яку ОСОБА_2 має намір оформити право власності, не відповідає затвердженому генеральному плану села Кожичі та іншій містобудівній документації, оскільки знаходиться на території зони виробничої забудови.
31. Окрім цього, наданими на вимогу суду апеляційної інстанції рішенням Домажирської сільської ради від 11.09.2017 «Про затвердження Проекту внесення змін до Генеральних планів с. Домажир, с. Кожичі, с. Жорниська та с. Зелів Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області» та доданим до нього проектом внесення змін, який був затверджений, підтверджується, що земельна ділянка, стосовно якої було подано заяву ОСОБА_2 , перебуває на території виробничої забудови. Ці документи не були витребувані та перевірені судом першої інстанції.
32. З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи норму закону, яка прямо передбачає підстави для відмови у такому випадку, відповідач діяв правомірно.
33. Апеляційний суд визнав безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що фактично спірна земельна ділянка перебувала за межами с. Кожичі, а тому відповідач не міг відмовити ОСОБА_2 у його клопотанні.
34. Зокрема, у оскаржуваній постанові апеляційного суду вказано, що у розумінні пунктів 2, 7 статті 1 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» затверджений в належному порядку генеральний план населеного пункту є містобудівною та землевпорядною документацією, а в матеріалах справи відсутні відомості про скасування рішення про внесення змін до Генерального плану с. Кожичі.
35. До того ж, суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі документів установив, що рішенням Домажирської сільської ради від 11.09.2017 №1172 «Про розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі Яворівського району Львівської області» вирішено розробити та погодити згідно норм чинного законодавства України проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі відповідно до проекту внесення змін до генеральних планів.
36. На виконання вказаного судового рішення у встановленому законом порядку було виготовлено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, який було погоджено рішенням Домажирської сільської ради від 21.12.2017 №1328 «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Кожичі Яворівського району Львівської області».
37. Вищевказаний проєкт землеустрою було погоджено й головою Яворівської районної державної адміністрації відповідно до розпорядження від 29.01.2018 №52/02-06 «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж с. Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області».
38. Цей же проєкт землеустрою отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 12.02.2018 №122, яким його також погоджено.
39. Окрім цього, як встановлено судовим розглядом справи, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі села Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області було затверджено рішенням Яворівської районної ради від 14.05.2021 №76 та змінено межі с. Кожичі.
40. Відповідно до обставин справи, відображених у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, за вищевказаною землевпорядною документацією та згідно з наведеними вище рішеннями органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, у межі с. Кожичі внесено, зокрема, земельну ділянку площею 65,3350 га кадастровий план якої розміщено на сторінці 89 Проекту. Спірний масив (включно із досліджуваними земельними ділянками) розміщений в межах опису угідь під номером 41 та відповідно включені у проектовані межі с. Кожичі.
41. З огляду на вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що починаючи з 11.09.2017 органом місцевого самоврядування вчинялися усі необхідні дії з метою збільшення меж населеного пункту на його території, набуття у комунальну власність земельних ділянок, зокрема, державної власності, які були включені у межі с. Кожичі.
42. Наведене, на переконання апеляційного суду, додатково переконує апеляційний суд у порушенні спірним судовим рішенням прав та інтересів апелянта, який безпідставно не був залучений до участі у справі та був позбавлений можливості надати суду необхідні докази на спростування доводів позивачів.
43. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, відповідач правомірно виніс оскаржуваний наказ №13-3486/16-20-СГ від 12.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» щодо ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
44. Не погоджуючись із вищевказаною постановою, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із такими заявами:
ОСОБА_2 із клопотанням від 11.02.2019 (вх. №В-2000/0/36-20-СГ від 11.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,20 га для ведення особистого селянського господарства;
ОСОБА_4 із заявою від 12.02.2019 (вх. №С-13265/0/36-19-СГ від 19.12.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,35 га для ведення особистого селянського господарства;
ОСОБА_3 із заявою від 12.12.2019 (вх. №Д-13270/0/36-19-СГ від 19.12.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,20 га для ведення особистого селянського господарства;
ОСОБА_1 із заявою від 23.12.2019 (вх. №К-13858/0/36-19-СГ від 24.12.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.
46. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 12.03.2020 №13-3486/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
47. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 17.01.2020 №13-921/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,3500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
48. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 17.01.2020 №13-928/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
49. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 16.01.2020 №13-767/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
50. Вважаючи вказані накази протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивачі звернулися з позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
51. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
52. Вказану підставу мотивує тим, що судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми матеріального права без урахування висновків, викладених у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №160/11823/20, від 03.03.2020 у справі №826/14572/18, від 19.02.2021 у справі №823/1970/16, від 23.02.2021 у справі №640/17/19, від 20.05.2021 у справі №120/3569/19-а, від 26.01.2021 у справі №826/23493/15, від 16.02.2021 у справі №1540/4731/18, від 25.02.2021 у справі №160/2727/19, від 30.06.2021 у справі №465/79/18, від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 16.04.2021 у справі №160/8626/19 в частині встановлення порушених прав, обов`язків або інтересів осіб, які не були учасниками справи. Скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про порушення законних інтересів селищної ради є помилковими.
53. На думку скаржника, Восьмий апеляційний адміністративний суд порушив норми пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повинен був закрити апеляційне провадження у справі після його відкриття.
54. Також скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.09.2017 у справі №391/1055/14-ц, від 24.11.2020 у справі №809/563/15.
55. У відзиві на касаційну скаргу Івано-Франківська селищна рада наводить доводи про те, що саме собою дослідження правовідносин землекористування (які виникли між сільськими радами), надання правової оцінки цим правовідносинам, встановлення статусу землекористувачів та врахування долучених позивачами довідок безпосередньо стосується прав, обов`язків та законних інтересів Івано- Франківської селищної ради як правонаступника Домажирської сільської ради.
56. Згідно з наведеними у відзиві на касаційну скаргу аргументами зазначені спірні правовідносини щодо землекористування земельними ділянками, які позивачі бажали отримати у власність, тривають протягом тривалого часу, а статус землекористувачів, який підтверджується довідками, являється підставою для породження нових спорів, які розглядаються судами.
57. Враховуючи зазначене та розглядаючи висновки Верховного Суду, викладені у вказаних скаржником постановах, слід також розглянути правовідносини як такі, що стосуються Івано-Франківської селищної ради, а саме - щодо зміни меж с. Кожичі, внесення змін до генерального плану населеного пункту, розробленням, погодженням і затвердженням у зв`язку з цим відповідної землевпорядної документації.
58. Зазначене, на думку Івано-Франківської селищної ради, слід враховувати як ще один елемент досліджуваних судом першої інстанції правовідносин землекористування - законний інтерес Домажирської сільської ради, правонаступником якої є Івано-Франківська селищна рада, і яка набула повноваження щодо розпорядження земельними ділянками в межах територіальної громади до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.
59. Таким чином, на думку особи, яка подала відзив, встановлюючи зазначені обставини землекористування, посилаючись на них у мотивувальній частині рішення як на одну із підстав задоволення позовних вимог, враховуючи подані довідки при винесенні рішення, суд першої інстанції, враховуючи закріплений у процесуальному законі принцип офіційного з`ясування обставин справи і обов`язок суду повно і всебічно дослідувати обставини, які стосуються предмету спору, повинен був повністю дослідити такі довідки з урахуванням усіх обставин справи або ж не взяти до уваги долучені довідки як неналежний доказ у даній справі.
60. Враховуючи вищезазначене, Івано-Франківська селищна рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у зв`язку із безпідставністю такої (враховуючи межі перегляду), а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №380/2553/20 - залишити без змін.
61. Відповідно до наявних у справі повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія ухвали Верховного Суду про відкриття апеляційного провадження у справі, що розглядається, була завчасно надіслана усім учасникам справи разом з касаційною скаргою та додатками до неї. Обставин, які б перешкоджали поданню відзиву на касаційну скаргу в строки, встановлені в ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, не встановлено і про таке право було роз`яснено Верховним Судом у вищевказаній ухвалі.
62. Проте, відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшло, що однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, це не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
63. Так, у відповідності до частин першої - третьої, п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі у тексті у редакції, чинній станом на дату видання відповідачем спірних наказів) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
64. За приписами частин першої, другої, четвертої, шостої, сьомої, дев`ятої - одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до скл