ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа №500/6428/21
адміністративні провадження №К/990/19821/22, №К/990/23710/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" до Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, за касаційними скаргами Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у складі судді Мірінович У.А. від 06.01.2021, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2022 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022, які прийняті у складі колегії суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" (далі також ТОВ "Афродіта-М", Товариство, позивач) звернулося з позовом до Міністерства юстиції України (далі також Міністерство, Мін`юст, відповідач), третя особа - ОСОБА_1, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про відмову у задоволенні скарги" від 19.07.2021 №2424/7, прийнятий на підставі висновку Південно-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.07.2021 (далі також спірний, оскаржуваний наказ);
- зобов`язати Південно-Західну регіональну Колегію Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.07.2021 повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" від 19.02.2021 №11/86, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №6482-33-21 від 22.02.2021.
2. У позовній заяві Товариство наголошувало на тому, що видавши оскаржуваний наказ, відповідач за відсутності передбачених законом підстав фактично відмовив у розгляді поданої позивачем скарги на дії та рішення державного реєстратора, які порушували права заявника як співвласника нерухомого майна у багатоквартирному житловому будинку, не врахував цих обставин і прийняв необґрунтоване рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2022, позов задоволено, а додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта-М" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 2000,00 грн (дві тисячі гривень).
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що за змістом абзацу другого частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
5. Проаналізувавши норми статей 368, 369, 382 Цивільного кодексу України та статей 4, 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що всі власники житлових та/або нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися приміщеннями загального користування, несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку, механічними, електричними, сантехнічними та іншими обладнаннями всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, при цьому жоден власник немає пріоритетного права перед іншими співвласниками на користування вказаним майном будинку.
6. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, врахували, що оскаржувані заявником реєстраційні дії державного реєстратора призвели до реєстрації "новоствореного" об`єкта нежитлової нерухомості (салону краси) за номером 1860799961101, внаслідок об`єднання двох об`єктів житлової нерухомості, що належать ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 якого ТзОВ "Афродіта-М" також належить квартира на праві приватної власності. Із змісту скарги суди попередніх інстанцій встановили, що державний реєстратор не врахував відсутності у ОСОБА_1 документів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та не врахував факт об`єднання нежитлового та житлового приміщення, які загрожують цілісності будинку з огляду на самовільне облаштування отвору у внутрішній несучій стіні.
7. Отже, на переконання судів попередніх інстанцій, об`єднання вказаних об`єктів нерухомості відбулось шляхом вчинення дій з майном багатоквартирного будинку №7, який в розумінні частини другої статті 382 Цивільного кодексу України є спільним майном багатоквартирного будинку, та яке, в свою чергу, є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, в тому числі позивача.
8. Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що рішення державного реєстратора, яке оскаржувалось Товариством до Мін`юсту, впливає на права ТзОВ "Афродіта М" як співвласника майна багатоквартирного будинку, яке є спільною сумісною власністю, що не спростували заявники апеляційних скарг.
9. Крім того, суди попередніх інстанцій відхилили доводи апеляційної скарги про те, що позивач не долучив до скарги доказів, які підтверджують що рішення державного реєстратора порушує його прав, апеляційний, оскільки це не носить обов`язкового характеру й такі докази додаються до скарги лише за їх наявності.
10. З урахуванням вищенаведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що твердження Міністерства юстиції України стосовно оформлення позивачем скарги без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є необґрунтованими, а оскаржуваний наказ - протиправним.
11. Приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд зауважив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений Товариством до відшкодування (5000 грн.), підлягає стягненню в загальному розмірі 2000,00 грн., оскільки така сума витрат на правничу допомогу є завищеною. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував складність справи, витрачений час адвоката на надання таких послуг та критерій співмірності, розумності та реальності їхнього розміру, а також те, що розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, ухваленими по суті спору та щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, Мін`юст подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, відмовити у задоволенні позову та заяви щодо стягнення зазначених витрат.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №241671750 від 25.01.2021 ТзОВ "Афродіта-М", на праві приватної власності, належить об`єкт житлової нерухомості квартира АДРЕСА_2 .
14. У цьому ж будинку та за цією ж адресою, третя особа - ОСОБА_1 придбала два об`єкти нерухомості, а саме:
- квартиру №1 загальною площею 31,7 кв. м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.06.2017, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. та зареєстровано в реєстрі за №734;
- квартиру №2 загальною площею 68,5 кв. м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.07.2015, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. та зареєстровано в реєстрі за №9162.
15. Із змісту рішення державного реєстратора Кременецької міської ради Тернопільської області Костиника М.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2019 №47540392 вбачається, що проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 а саме: приміщення 2 (салон краси) загальною площею 99,7 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860799961101, номер запису про право власності 32171892.
16. Зокрема, державний реєстратор Кременецької міської ради Тернопільської області Костиника М.О. здійснив реєстрацію "новоствореного" об`єкта нежитлової нерухомості (салону краси) за номером 1860799961101, що належить ОСОБА_1 .
17. 19.02.2021 ТзОВ "Афродіта-М", звернулося до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора Кременецької міської ради Тернопільської області Костиника М.О., яка зареєстрована 22.02.2021 за №№6482-33-21.
18. Із змісту скарги вбачається, що державний реєстратор не врахував, що у ОСОБА_1 відсутні документи, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та не врахував факт об`єднання нежитлового та житлового приміщення, які загрожують цілісності будинку з огляду на самовільне облаштування отвору у внутрішній несучій стіні.
19. Наказом Міністерства юстиції України від 19.07.2021 №2424/7 відмовлено у задоволенні скарги ТзОВ "Афродіта-М" від 19.02.2021 №11/86 у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", оскільки скаржник не підтвердив факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
20. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
21. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.11.2018 у справі №813/1362/16, від 28.11.2018 у справі №825/642/18, від 29.01.2019 у справі №803/1589/17, від 18.02.2021 у справі №826/16633/16, від 13.01.2021 у справі №280/2647/19, від 16.11.2021 у справі №910/694/21, від 07.10.2020 у справі №826/4214/18.
22. В ухвалі про відкриття касаційного провадження у цій справі колегія суддів визнала неприйнятними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.11.2018 у справі №813/1362/16, від 13.01.2021 у справі №280/2647/19, від 16.11.2021 у справі №910/694/21 та від 07.10.2020 у справі №826/4214/18, оскільки ці судові рішення прийняті за інших обставин у справах.
23. Стосовно ж до посилання скаржника на інші постанови Верховного Суду, а саме: від 28.11.2018 у справі №825/642/18, від 29.01.2019 у справі №803/1589/17, від 18.02.2021 у справі №826/16633/16, колегія суддів дійшла висновку, що такі аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження.
24. У відзиві на касаційну скаргу Товариство вказує на обґрунтованість викладених у оскаржуваних судових рішеннях висновків про те, що всі власники житлових та/або нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися приміщеннями загального користування, несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку, механічними, електричними, сантехнічними та іншими обладнаннями всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, при цьому жоден власник немає пріоритетного права перед іншими співвласниками на користування вказаним майном будинку.
25. Позивач наполягає на тому, що вказані у оскаржуваному наказі мотиви для його прийняття в частині не підтвердження позивачем на етапі зверненні зі скаргою на дії державного реєстратора факту порушення його прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення правильно визнані судами попередніх інстанцій безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване рішення державного реєстратора Кременецької міської ради Тернопільської області впливає на права позивача, як співвласника майна багатоквартирного будинку, яке є їх спільною сумісною власністю, на підтвердження чого позивачем було долучено до скарги відповідні витяги з державного реєстру прав на нерухоме майно.
26. У цьому контексті Товариство звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у пункті 35 постанови від 25.01.2019 у справі №826/2376/18, у якій зазначено, що вимоги до оформлення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України, що подається особою, яка вважає, що її права порушено, передбачені пунктами 1-6 частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тоді як абзац восьмий частин п`ятої цієї ж статті визначає, зокрема, вимоги до оформлення доданих до скарги копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором.
27. Тому позивач вважає, що суд першої інстанції правильно констатував помилковість висновку відповідача про те, що скаргу ТОВ "Афродіта-М" оформлено без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
28. Відзив на касаційну скаргу містить аргументи й про те. що відповідачем за результатами проведеної камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Кременецької міської ради Тернопільської області Костиника М.О. (з приводу вчинення реєстраційних дій які є предметом розгляду у межах даної справи) складено акт від 15.11.2021, та винесено наказ №4117/5 від 16.11.2021, згідно якого тимчасово блоковано вказаному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
29. На думку позивача, обставини цієї справи беззаперечно вказують на порушення відповідачем встановленого законом порядку розгляду скарги позивача, що у контексті вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про правомірність заявлених позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
30. Підставами касаційного оскарження прийнятої апеляційним судом додаткової постанови скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 22.12.2018 у справі №826/856/18, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
31. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, Суд визнав неприйнятними, оскільки такі висновки стосуються стягнення судових витрат, понесених позивачем в частині надання правової допомоги у суді першої інстанції особою, яка не є адвокатом.
32. Враховуючи, що додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 є невід`ємною часиною від основного судового рішення, ухваленого і переглянутого в апеляційному порядку у справі №500/6428/21, касаційне провадження у якій було відкрито ухвалою Верховного Суду від 11.08.2022, Верховний Суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження дійшов висновку, що наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження.
33. Відзиву на касаційну скаргу відповідача, подану на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, а також пояснень третьої особи щодо неї не надходило, що, однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду цього судового рішення.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
34. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав встановлено статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за приписами частини першої якої рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
36. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
37. За змістом частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
38. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про відмову у задоволенні скарги (пункт 1 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
39. За правилами частин восьмої - десятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
40. Відповідно до частини дев`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150) затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.
41. Пунктом 2 вищевказаного Порядку встановлено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.
42. За змістом пунктів 5, 6, 8, 9, 10, 13, 14, 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.
Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.
Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.