Постанова
Іменем України
19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 824/43/22
провадження № 61-9402ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Коваль А. В.
учасники справи:
заявник- IEC Industrie Export GmbH (Німеччина),
боржник- Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна),
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду (просп. Повітрофлотський, 28,
м. Київ) апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі судді Приходька К. П. у справі за заявою IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року в справі №197/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2022 року IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) звернулося до суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (далі - МКАС) при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року у справі № 197/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення 137 607,83 євро, в тому числі: 132 840,00 євро - основного боргу за поставлену продукцію, 4 767,83 євро - 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а також, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 євро.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року в справі № 197/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) вимоги про стягнення 137 607,83 євро, в тому числі: 132 840,00 євро основного боргу за поставлену продукцію, 4 767,83 євро - 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 132 840,00 євро основного боргу за поставлену продукцію, 4 757,00 євро - 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, 5 439,77 євро - відшкодування витрат з арбітражного збору та 1 300,00 євро - витрат на правову допомогу, а разом 144 336,77 євро.
Посилаючись на те, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" добровільно рішення не виконує, заявник просив заяву задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року заяву IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року в справі № 197/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення 137 607,83 євро, в тому числі: 132 840,00 євро основного боргу за поставлену продукцію, 4 767,83 євро - 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а також, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 євро задоволено.
Видано виконавчий лист про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь IEC Industrie Export GmbH суму в розмірі 144 336,77 євро.
Стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь IEC Industrie Export GmbH суму сплаченого судового збору в розмірі 1 240,50 грн.
Ухвала суду мотивована відсутністю, визначених статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею 478 ЦПК України, підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Арбітражна угода не визнана недійсною, боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд, рішення не суперечить арбітражній угоді, склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами, рішення вже стало обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом. Суд першої інстанції відхилив посилання боржника на те, що спір, з огляду на його предмет, не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання його рішення суперечить публічному порядку України.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу,
27 вересня 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви IEC Industrie Export GmbH (Німеччина).
Судове рішення, прийняте 30 серпня 2022 року Київським апеляційним судом як судом першої інстанції у цій справі з вказівкою про видачу виконавчого листа, призведе до негативних наслідків як для держави Україна в цілому, так і безпосередньо для боржника, який є відокремленим підрозділом державного підприємства в Об`єднаній енергетичній системі України та від сталої роботи якої залежить забезпечення благополуччя, стабільності й безпеки як громадян так і держави в цілому.
Апеляційний суд як суд першої інстанції не перевірив дотримання публічного порядку, не застосував норми підпункту "b" частини 2 статті 5 Нью-Йоркської конвенції та неправильно застосував норми маркеру 2 пункту 2 частини 1 статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"; не зважив на те, що положення Нью-Йоркської конвенції та Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" не пов`язують відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКАС із моментом чи періодом укладення арбітражної угоди та доповнень до неї, оскільки положення вищевказаних Конвенції та Закону передбачають однією із підстав відмови саме "порушення публічного порядку"; не врахував, що станом на 30 серпня 2022 року (зокрема), і станом на теперішній час (взагалі), відсутні відповідні нормативно-правові акти України або рішення Національного банку України, за якими дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій (в тому числі і проведення фінансової операції з купівлі валюти) за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва рф з території рф та оплату продукції, країною походження якої є рф.
Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 2187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" установлений мораторій (заборона) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань.
Як станом на 30 серпня 2022 року (дату прийняття судом першої інстанції судового рішення), так і станом на теперішній час, зважаючи на воєнний стан, в Україні діяли і діють норми чинного законодавства, направлені на запобігання порушенню інтересів суспільства та держави, завданню майнових втрат, у тому числі незаконними і безпідставними виплатами, що можуть призвести до виведення заявником свого капіталу за межі України, що буде несумісним із застосованими до нього санкцією, якою є зупинення видаткових фінансових операцій за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва російської федерації, та які є складовою публічного порядку України.
Відповідно, питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 30 грудня 2021 року у справі №197/2021 (у тому числі щодо оплати продукції, країною походження якої є рф) може бути вирішене після прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором та скасування мораторію (заборони), установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації".
Апеляційний суд видав виконавчий лист про стягнення загальної суми, більшої ніж було заявлено, в розмірі 144 336,77 євро на користь заявника, не з боржника, а з особи, яке не було ні суб`єктом правовідносин (покупцем) за договором поставки продукції, ні учасником арбітражного процесу, ні учасником судового процесу.
Доводи інших учасників справи
25 жовтня 2022 року представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) - адвокат Муляр Є. Г. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух апеляційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/43/22 за заявою IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року в справі №197/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення заборгованості.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 листопада 2022 року об 11 год. 00 хв. за адресою: просп. Повітрофлотський, 28, м. Київ, із повідомленням учасників справи.
Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи
Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" в судове засідання не з`явився, просив визнати поважними причини неявки боржника (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС") в судове засідання у справі № 824/43/22, призначене на 19 січня 2023 року, та провести за його відсутності; підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у скарзі; просив повністю не враховувати заперечення заявника (ІЕС Industrie Export GmbH).
Окрім того, представник ДП "НАЕК "Енергоатом" просив розподілити судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, стягнувши їх з заявника на користь ДП "НАЕК "Енергоатом".
Представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) - Муляр Є. Г. заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 14 лютого 2020 року між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) (постачальник) укладено контракт № 52(2)20ГЕ (від 03 березня 2020 року № 53-121-01-20-09113), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію (прокладка нікелева) виробництва ТОВ "Танаіс", м. Волгодонськ, росія, загальною вартістю 132 842,00 євро.
02 квітня 2020 року та 09 червня 2020 року постачальник здійснив поставку двох партій продукції на суму 132 842,00 євро.
Поставлена продукція була прийнята відповідачем за якістю та кількістю, а також успішно пройшла процедури вхідного контролю на АЕС. Будь-яких зауважень на адресу позивача не надходило.
Згідно з умовами пункту 3.3 договору відповідач повинен був оплатити першу партію продукції у строк до 17 травня 2020 року та до 23 липня 2020 року - другу партію. Проте відповідач поставлену продукцію не оплатив.
У пункті 10.3 договору поставки продукції від 14 лютого 2020 року (№ 53-121-01-20-09113 від 03 березня 2020 року) передбачено, що якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України за затвердженим регламентом, кількість суддів - 1, при розгляді спору буде застосовуватися матеріальне право України, мова судочинства - українська.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року у справі № 197/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення 137 607,83 євро, в тому числі: 132 840,00 євро основного боргу за поставлену продукцію, 4 767,83 євро - 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а також, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 євро визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вказане рішення в добровільному порядку боржником не виконане.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінку правильності цього рішення по суті вирішення спору, а перевіряє лише дотримання строків звернення із заявою, дотримання вимог процесуального закону щодо її форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ, та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача. З урахуванням цих положень повинні застосовуватися положення статті 478 ЦПК України.
Згідно зі статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.