Постанова
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 824/283/21
провадження № 61-9911ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
за участі секретаря судового засідання - Трубникової Ю. О.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K.,
представник заявника - Бідний Євген Михайлович,
боржник - Фонд державного майна України,
представники боржника: Кулибаба Вадим Олександрович, Тищенко Ганна Федорівна , Сабадаш Олександр Ігорович ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K., подану представником Бідним Євгеном Михайловичем , на ухвалу Київського апеляційного суду
від 05 вересня 2022 року у складі судді Болотова Є. В., у справі за заявою ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві від 26 лютого 2021 року у справі № SA 115/19 за позовом ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних на суму заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви та її обґрунтування
У грудні 2021 року представник ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. звернувся до суду з заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві від 26 лютого 2021 року у справі № SA 115/19.
Заява обґрунтована тим, що 31 липня 2017 року між компанією ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. та Фондом державного майна України укладено договір надання професійних послуг
№ 31.07-2017-221.
Відповідно до умов вказаного договору стягувач зобов`язався надати боржнику, а боржник зобов`язувався оплатити професійні послуги
з підготовки до приватизації та продажу об`єкта державного майна - 78,289 % акцій ПАТ «Центренерго». Обсяг послуг, строк їх надання та оплата узгоджені сторонами у Технічних завданнях, що становлять невід'ємну частину договору. Консультаційні послуги мали надаватися у розрізі п`яти етапів.
Пунктом А. 39 Додатку А договору надання професійних послуг сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають із цього договору або у зв`язку з ним, включаючи такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення дії або недійсності, підлягають вирішенню згідно з Арбітражним регламентом Арбітражного суду при Польській торговій палаті одним або декількома арбітрами, призначеними відповідно до зазначеного Регламенту, місце засідання - м. Варшава, мова засідання - польська.
У зв`язку із невиконанням боржником своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг відповідно до умов договору в добровільному порядку у серпні
2019 року стягувач звернувся до Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві із запитом про арбітраж. У подальшому, 22 жовтня
2020 року, стягувач подав до арбітражного суду позов про стягнення з боржника заборгованості разом із 3 % річних на відповідну суму боргу.
Рішенням Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві від 26 лютого 2021 року вирішено стягнути з Державного майнового фонду України vel Фонду державного майна України на користь
ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. суму в розмірі
1 602 205,49 дол. США разом із відсотками за прострочку платежу в розмірі
3 % річних за період із 22 жовтня 2020 року до дня оплати та суму в розмірі 309 360,34 польських злотих у якості відшкодування витрат на арбітражне провадження.
Арбітражне рішення було отримано представником стягувача 12 березня
2021 року, не було оскаржено боржником та, відповідно, є чинним.
Оскільки арбітражне рішення не виконане боржником у добровільному порядку, представник ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. просить визнати та надати дозвіл на виконання рішення Арбітражного суду та видати виконавчий лист.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду (як суду першої інстанції)
від 05 вересня 2022 року заяву представника ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. залишено без задоволення, відмовлено у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві від 26 лютого 2021 року у справі № SA 115/19 за позовом ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. до Фонду державного майна України щодо сплати 1 602 205,49 дол. США.
Ухвала апеляційного суду про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення мотивована тим, що арбітражна процедура не відповідала угоді між сторонами, а визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Сторони у договорі узгодили, що цей договір і будь-які інші відносини
та зобов`язання, що виникають у зв`язку із цим договором або послугами, регулюються українським правом. Разом із тим, вирішуючи спір у частині обґрунтованості позовних вимог, арбітражний суд не посилався на норми права України, що передбачено умовами укладеного між сторонами договору,
а застосовував норми права Польщі.
Так, зокрема, арбітражний суд послався у рішенні (п. 87) на норми права Польщі та ЄС, зазначивши, що заявник не має сплачувати ПДВ відповідно до права Польщі. Таким чином, на думку апеляційного суду, трибуналом було прийнято рішення, яке не може бути виконано через його невідповідність публічному порядку України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня
2022 року, представник ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві
від 26 лютого 2021 року у справі № SA 115/19 задовольнити, визнати та надати дозвіл на виконання зазначеного рішення, а також видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві від 26 лютого 2021 року у справі № SA 115/19 про стягнення з Фонду державного майна України на користь ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. 1 602 205,49 дол. США, а також відсотки за прострочку платежу в розмірі 3 % річних за період із 22 жовтня 2020 року до дня оплати, 309 360,34 польських злотих.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення питання наявності правових підстав для визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та вказують на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, статей 25, 26, 43, 47 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Так, арбітражний суд при вирішенні спору застосував матеріальне право України, про що чітко зазначено в змісті самого рішення, врахувавши умови укладеного між сторонами договору, а також положення статті 625 ЦК України.
Посилання суду першої інстанції на пункт 87 рішення Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві від 26 лютого 2021 року, у якому зроблено примітку на законодавство Республіки Польщі у частині оподаткування податком заявника, не свідчить про застосування арбітражним судом матеріального права не України. Суд першої інстанції
не зробив розмежування між матеріальним правом, яке підлягає застосуванню до правовідносин сторін за договірними правовідносинами
(у цьому випадку - право України), та матеріальним правом країни,
по відношенню до якої сторона за договором є податковим резидентом, яке за будь-яких обставин підлягає застосуванню до такої особи щодо певного кола правових питань (зокрема, у питаннях податкової право- і дієздатності).
Таким чином, оскільки стягувач є резидентом Польщі, питання, що стосуються, його податкової право- та дієздатності, чи є він платником ПДВ на території Польщі при наданні послуг особам, які резидентами не є, регулюються особистим законом стягувача, що підтверджується також положеннями Закону України «Про міжнародне право».
При цьому питання, чи включала вказана в договорі сума винагороди суму українського ПДВ, яку, як стверджував боржник, він повинен був сплатити відповідно до вимог законодавства України, є питанням тлумачення умов договору в частині домовленості сторін щодо розміру суми винагороди, яку боржник має сплатити безпосередньо стягувачу. Вказане питання (тлумачення змісту правочину) стосується суті спору та було розглянуте арбітражним судом, про що в пункті 86 рішення вказано, що розмір винагороди був передбачений у договорі та підтверджений Кабінетом Міністрів України. Таким чином, немає підстав вимагати його зниження на розмір будь-яких податків чи інших суспільно-правових виплат.
У свою чергу при вирішенні питання про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів суд не мав компетенції здійснювати оцінку законності та обґрунтованості такого арбітражного рішення по суті вирішення спору, правильності або помилковості сум, які арбітражний суд визнав такими, що підлягають стягненню, змінювати зміст рішення тощо.
Висновок суду першої інстанції про порушення публічного порядку України є помилковим та необґрунтованим. Рішення Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві від 26 лютого 2021 року жодним чином не може порушувати публічний порядок України, оскільки не спрямоване на зміну її політичного, соціального чи економічного функціонування. Арбітражний суд надав правову оцінку договірним правовідносинам сторін, проаналізувавши права та зобов`язання відповідно до умов правочину, оскільки право стягувача виникло у зв`язку з існуванням між сторонами приватно-правового спору та його вирішення юрисдикційним органом, що був добровільно обраний ними.
Спірні правовідносини ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним законодавством України, в тому числі з податковим.
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 824/230/19, від 13 вересня 2020 року у справі № 824/166/19.
Рішення арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про втручання у податкову систему України, порушення бюджетного законодавства, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 824/235/2018, від 23 вересня 2021 року у справі № 824/72/217.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі
№ 824/241/21 зроблено висновок про те, що суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору та переглядати справу по суті.
Вказане не було враховано судом першої інстанції при вирішенні питання про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення.
Доводи інших учасників справи
14 листопада 2022 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів апеляційної скарги, які не спростовують законність висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що арбітраж під час вирішення спору не застосував право України (зокрема, у частині обов`язкових норм податкового законодавства), що призвело до того, що держава не отримала суму ПДВ, сплата якої повинна була надійти до бюджету під час виконання договору, а у подальшому через порушення арбітражної процедури така сума стягнена на користь стягувача. У результаті рішення ухвалено не тільки
з порушенням домовленої між сторонами процедури, але і суперечить публічному порядку України, а його визнання призведе до подвійного незаконного стягнення коштів державного бюджету на користь заявника.
З тексту арбітражного рішення не вбачається жодного аналізу сплати ПДВ на території України, не проаналізовано положення Закону України «Про міжнародне приватне право», Податкового кодексу України, інших положень законодавства України.
Крім того, під час розгляду справи арбітражем було порушено право боржника на доступ до суду, оскільки суд неправомірно не взяв до уваги відповідь на позов, посилаючись на запізнення його подачі, відсутністю клопотання про поновлення строку із зазначенням поважних причин такого пропуску.
29 листопада 2022 року Фонд державного майна України подав до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, підписаний директором Юридичного департаменту Ю. В. Чижмарем, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу.
Відзив мотивовано тим, що арбітражна процедура не відповідала угоді сторін, оскільки, вирішуючи спір у частині обґрунтованості позовних вимог, арбітражний суд не посилався на норми права України, а застосовував право Польщі, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те,
що визнання та виконання цього рішення суперечить публічному порядку України.
19 грудня 2022 року представник ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. Бідний Є. М. подав до Верховного Суду додаткові пояснення у відповідь на відзив Міністерства юстиції України та на відзив Фонду державного майна України.
11 січня 2023 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить залишити без змін ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року.
13 січня 2023 року представник ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. Бідний Є. М. подав до Верховного Суду додаткові пояснення у відповідь на додаткові пояснення Міністерства юстиції України.
Рух справи у Верховному Суді
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі № 824/283/21 (провадження № 61-9911ав22) та витребувано справу з Київського апеляційного суду.
У листопаді 2022 року матеріали справи № 824/283/21 надійшли до Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року закінчено підготовчі дії у цій справі. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 грудня 2022 року о 12 год 00 хв за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 28, із повідомленням учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 липня 2017 року між компанією ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. та Фондом державного майна України укладено договір надання професійних послуг № 31.07-2017-221.
За умовами укладеного договору виконавець зобов`язується надати замовнику, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю професійні послуги з підготовки до приватизації та продажу об`єкта державного майна - 78,289 % акцій ПАТ «Центренерго». Обсяг послуг виконавця, строк їх надання та плата узгоджена сторонами у Технічних завданнях, що становлять невід`ємну частину цього договору.
Згідно з п. 5 договору ціна цього договору дорівнює загальному розміру винагороди за надання послуг, що повинні бути надані згідно з цим договором, та включає усі податки, збори та обов`язкові платежі, надбавки, які сторони зобов`язані сплатити у зв`язку або на підставі цього договору, а також будь-які витрати виконавця, які йому необхідно здійснити для належного надання послуг за цим договором.
Відповідно до п. А. 38 та п. А. 39 додатку «А» до договору цей договір і будь-які інші відносини та зобов`язання, що виникають у зв`язку із цим договором або послугами, регулюються українським правом.
Усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають із цього договору або у зв`язку із ним, включаючи такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення дії або недійсності, підлягають вирішенню згідно з Арбітражним регламентом Арбітражного суду при Польській торговій палаті одним або декількома арбітрами, призначеними відповідно до зазначеного Регламенту, місце засідання - м. Варшава, мова засідання - польська.
Рішенням Арбітражного суду при Польській торговій палаті у місті Варшаві
від 26 лютого 2021 року вирішено стягнути з Державного майнового фонду України vel Фонду державного майна України на користь
ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. суму в розмірі
1 602 205,49 доларів США разом із відсотками за прострочку платежу
в розмірі 3 % річних за період із 22 жовтня 2020 року до дня оплати та суму
в розмірі 309 360,34 польських злотих у якості відшкодування витрат
на арбітражне провадження. Рішення є остаточним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 24, частини другої статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини сьомої статті 479 ЦПК України ухвала суду про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження рішень суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ERNST&YOUNG SP. Z O.O. CORPORATE FINANCE SP.K. - адвоката Бідного Є. М., який з`явився у судове засідання та підтримав доводи, викладені у його апеляційній скарзі, врахувавши аргументи відзивів на апеляційну скаргу, додаткових пояснень представників боржника Кулибаби В. О. , Тищенко Г. Ф., Сабадаша О. І. , які з`явилися у судове засідання, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з огляду на таке.
Відповідно до частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першим протоколом та протоколами № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Порядок розгляду і правовий механізм вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».
Статтею 474 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Згідно із частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років із дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
Форма, зміст заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, документи, що до неї додаються, визначені статтею 476 ЦПК України.
За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення (частина перша статті 479 ЦПК України).
Правові підстави для відмови в задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу імперативно встановлені положеннями статті 478 ЦПК України, які кореспондуються зі статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Так, відповідно до вказаних правових норм суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
а) одна зі сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували,
а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено;
б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з