Постанова
Іменем України
19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 824/16/22
провадження № 61-10881ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
секретар судового засідання - Мартинюк О. С.
учасники справи:
позивач (стягувач) - BRV Traide s.r.o (Словацька Республіка),
відповідач (боржник) - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі",
за участю:
представника стягувача - Іваненка Михайла Анатолійовича,
представника боржника - Мітічкіна Антона Сергійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року в справі за заявою адвоката Іваненка Михайла Анатолійовича в інтересах BRV Traide s.r.o., про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промислові палаті України від 20 грудня 2021 року № 124/2021 у справі за позовом BRV Traide s.r.o. (Республіка Словаччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна), про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2022 року адвокат Іваненко М. А. в інтересах BRV Traide s.r.o. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року № 124/2021 у справі за позовом BRV Traide s.r.o.(Республіка Словаччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення заборгованості.
Заяву мотивував тим, що 11 січня 2021 року BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) та ДП "НАЕК "Енергоатом" уклали Контракт поставки № 53-129-01-21-02212.
Відповідно до пункту 9.2-9.4 Контракту сторони передбачили арбітражне застереження.
Таким чином, усі неврегульовані за Контрактом спори передаються заінтересованою Стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України згідно з Регламентом даного суду з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська.
Ці положення Контракту складають арбітражну угоду між сторонами в письмовій формі з дотриманням вимог статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та пункту 1 статті 2 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Оригінал Договору, що містить наведену арбітражну угоду, додається.
За невиконанням боржником своїх зобов`язань за договором, зокрема, нездійсненням оплати поставленого товару, постачальник BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення боргу.
Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України 20 грудня 2021 року ухвалив рішення у справі № 124/2021, яким стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Traide s.r.о. 102 154,00 Євро - заборгованості, 1 486,13 Євро - три проценти річних за час із 27 травня до 19 листопада 2021 року, 5 868,31 Євро відшкодування витрат з арбітражного збору, 4 000,00 Євро відшкодування витрат, пов`язаних з арбітражним розглядом справи, а разом 113 508,44 Євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості кожного дня, починаючи з 20 листопада 2021 року, до моменту сплати суми заборгованості у повному обсязі за наступною формулою: сума заборгованості х 3 %: на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення".
Це судове рішення вступило в законну силу з дати його винесення.
Задля добровільного виконання судового рішення, стягувач 11 січня 2022 року направив боржнику вимогу про добровільне виконання рішення та просив перерахувати визначену суму грошових коштів на його рахунок протягом семи днів з дати отримання листа.
Зокрема, стягувач попередив про те, що у разі невиконання рішення добровільно, він буде змушений удатися до процедури його визнання та примусового виконання, що може призвести до збільшення витрат боржника у зв`язку з продовженням нарахування 3 % річних на суму основного боргу та витрат на правову допомогу.
Оскільки боржник добровільно не виконав рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року, яке набрало законної сили, для захисту своїх майнових прав стягувач змушений був звернутись до суду із цією заявою.
Заявник просив:
1. Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021.
2. Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Traide s.r.o. 102 154,00 Євро заборгованості, 1 486,13 Євро як 3 % річних, нараховані з 27 травня до 19 листопада 2021 року, 5 868,31 Євро витрат зі сплати арбітражного збору, 4000,00 Євро відшкодування витрат на арбітражний розгляд справи, а разом 113 508,44 Євро, а також 3 % річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 19 листопада 2021 року, до моменту сплати суми заборгованості у повному обсязі за наступною формулою: сума заборгованості х 3 %: на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
3. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на боржника, а саме: судовий збір у розмірі 1 240,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 700,00 Євро.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Київський апеляційний суд ухвалою від 30 вересня 2022 року заяву BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) задовольнив.
Визнав і надав дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 за позовом BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення боргу, суми 3 % річних від простроченої суми боргу, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на оплату правничої допомоги.
Видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Traide s.r.o. 102 154,00 Євро боргу, 1 486,13 Євро як 3 % річних, нараховані з 27 травня до 19 листопада 2021 року, 5 868,31 Євро відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, 4000,00 Євро відшкодування витрат на арбітражний розгляд справи, а разом 113 508,44 Євро, а також 3 % річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 19 листопада 2021 року, до моменту сплати суми заборгованості у повному обсязі за наступною формулою: сума заборгованості х 3 % на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Traide s.r.o. судові витрати з розгляду справи у розмірі 1 240,50 грн, сплаченого судового збору та 9 837,00 Євро витрат пов`язаних із оплатою правничої допомоги.
Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка).
Зазначив, що заявник - BRV Traide s.r.o. звернулося до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 у межах встановленого законом строку, до заяви долучив документи згідно з визначеним статтею 476 ЦПК України переліком, на час звернення до суду із указаною заявою рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України набрало законної сили, є остаточним для сторін та підлягає виконанню, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою.
Виходив з того, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України.
Послався на те, що рішення міжнародного комерційного арбітражу у справі не містить двозначності стосовно того, в якому розмірі боржники мають сплатити відсотки на користь стягувача, а проведення виконавцем розрахунку відсотків не є втручанням у відносини, врегульовані в арбітражному застереженні, та не може вважатися виходом за межі повноважень і порушенням публічного порядку.
У своєму рішенні міжнародний комерційний арбітраж суму стягнення зазначив в іноземній валюті, стягувач не звернувся з заявою про визначення суми стягнення у національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, тому суд першої інстанції визначив в ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу.
Встановивши, що підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 немає, Київський апеляційний суд задовольнив заяву BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка).
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, Київський апеляційний суд виходив з того, що представник ДП "НАЕК "Енергоатом" заперечив витрати заявника на правничу допомогу, проте не зазначив у чому полягає їх не співмірність.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, підприємство просило скасувати: оскаржене судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви BRV Traide s.r.o. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021; а також відмовити у стягненні з ДП "НАЕК "Енергоатом" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 837,00 Євро або зменшити їх розмір до розумного та справедливого розміру, судові витрати понесені ДП "НАЕК "Енергоатом" у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на BRV Traide s.r.o.
Апеляційну скаргу мотивувало тим, що Київський апеляційний суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права, а саме статті 478 ЦПК України, частини другої статті 22 ГПК України та неправильного застосування норм матеріального права, а саме статтей 35, 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статей 3, 5 Нью-Йоркської конвенції, пункту 102 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".
Вважає, що в арбітражній угоді сторони не обумовили застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, отже передача на розгляд цього суду справи № 124/2021 суперечить частині першій статті 22 ГПК України.
Зазначило, що визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу порушує публічний порядок України з огляду на те, що з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому.
Звернуло увагу на те, що наразі боржником вживаються заходи щодо встановлення зв`язків між стягувачем та державою-агресором, що може мати наслідком заборону виконання рішення, зокрема в примусовому порядку, про що свідчить лист боржника від 16 травня 2022 року до Служби безпеки України про проведення відповідної перевірки.
На час подання апеляційної скарги відповіді від Служби безпеки України заявник не отримав, перевірка триває.
Вважає, що Київський апеляційний суд мусив зменшити витрати на правову допомогу, враховуючи, що справа № 824/16/22 стосується процесуальних питань визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021, а не розгляду спору по суті.
Зазначило, що витрати на правову допомогу з розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року не повинні перевищувати витрат на розгляд справи по суті.
Послалося на те, що під час розгляду справи № 124/2021 Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України стягнув з відповідача (боржника у цій справі) на користь позивача (стягувач у цій справі) лише 4 000,00 Євро витрат пов`язаних з арбітражним розглядом справи.
Отже, витрати на правову допомогу з розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання цього рішення є завищеними і не співмірними.
Вважає, що Київський апеляційний суд не врахував, що у штаті стягувача є юристи, що дозволяє не витрачати кошти на оплату адвокатів.
На думку заявника, суд першої інстанції не врахував, що фінансовий стан підприємства боржника є незадовільним.
У грудні 2022 року BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржене судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
У грудні ж 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало клопотання про зменшення або відмову у відшкодуванні витрат стягувача на правову допомогу у Верховному Суді.
Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи.
Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" - Мітічкін А. С. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, врахувати клопотання про зменшення або відмову у відшкодуванні витрат стягувача на правову допомогу.
Представник BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) - Іваненко М. А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року - залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
11 січня 2021 року ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) та BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка)(постачальник) уклали Контракт, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити панелі виробництва Impuls Energo s.r.o. (Чехія) для відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а покупець - прийняти і оплатити товар. Сума Контракту становить 102 154 Євро (т. 1, а. с. 19-26).
За пунктами 9.2-9.4 розділу ІХ Контракту всі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами Контракту.
Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України рішенням від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка)102 154 Євро основного боргу, 1 486,13 Євро як три відсотки річних з 27 травня до 19 листопада 2021 року, 5 868,31 Євро витрат з арбітражного збору, 4 000 Євро витрат на арбітражний розгляд справи, всього - 113 508,44 Євро, а також три відсотки річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості кожного дня, починаючи з 20 листопада 2021 року до моменту сплати заборгованості у повному обсязі, за наступною формулою: сума заборгованості х 3 %: кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Відмовив у задоволенні вимоги про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 243,49 Євро за її необґрунтованістю з покладенням на позивача арбітражного збору в сумі 13,53 Євро (т. 1, а. с. 34-97).
Виходив з того, що BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) звернулося до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі №124/2021 у межах встановленого законом строку, заявник до заяви долучив документи згідно з переліком, передбаченим статтею 476 ЦПК України, на час звернення до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року вступило в законну силу, було остаточним для сторін та підлягало виконанню, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою.
Суд також не визнав, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Разом із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021, адвокат Іваненко М. А. надав договір про надання правової допомоги від 29 квітня 2021 року № 29/04/21, укладений між АО "Конвента Ліґал" в особі генерального директора Іваненка М. А., та BRV Traide s.r.o. (т. 1, а. с.12-16).
Відповідно до розділу 4 цього договору, клієнт оплачує послуги, які надає Conventa Legal, виходячи з фіксованих сум, погоджених за взаємною угодою сторін.
Вартість послуг, які надає Conventa Legal, узгоджується сторонами шляхом переговорів, обміну електронними повідомленнями, укладенням додатків до даного договору.
Вартість розраховується в євро, при цьому клієнт здійснює оплату у порядку, визначеному за згодою сторін.
До договору № 29/04/21 про надання правової допомоги сторони уклали додаткову угоду від 05 січня 2022 року № 8 (т. 1, а. с. 17, 18).
Відповідно до розділу 3 цієї додаткової угоди, сторони домовились, що загальна вартість послуг, передбачених пунктом 2.1.1 даної додаткової угоди становить 10 000 євро, та їх оплата здійснюється наступним чином: 5 000 євро сплачується клієнтом шляхом передоплати до винесення ухвали Київського апеляційного суду за результатами розгляду справи, а решта 5 000 Євро сплачуватиметься клієнтом після винесення зазначеної ухвали Київського апеляційного суду.
У разі постановлення Київським апеляційним судом ухвали на користь клієнта, клієнт зобов`язується додатково до гонорару, передбаченого пунктом 3.1 цієї додаткової угоди, сплатити винагороду ("гонорар успіху"), що становить 10 % від суми арбітражного рішення, яку присуджено до визнання та примусового виконання.
Згідно із додатковою угодою № 8-1 укладеної 18 липня 2022 року до договору № 29/04/21 про надання правової допомоги, АО "Конвента Ліґал" та BRV Traide s.r.o., домовились, що загальна вартість послуг, передбачених пунктом 2.1 цієї додаткової угоди становить 7 000,00 Євро, а їх оплата здійснюється наступним чином: 5 000,00 Євро сплачується клієнтом шляхом передоплати до винесення ухвали Київського апеляційного суду за результатами розгляду справи, а решта 2000,00 Євро сплачується клієнтом після винесення зазначеної ухвали Київського апеляційного суду.
У разі постановлення Київським апеляційним судом ухвали на користь клієнта, клієнт зобов`язується додатково до гонорару, передбаченого пунктом 3.1 цієї додаткової угоди, сплатити винагороду ("гонорар успіху"), що становить 2,5 % від суми арбітражного рішення, яку присуджено до визнання та примусового виконання.
Також заявник на підтвердження виконання замовником послуг правничої допомоги надав invoice від 18 липня 2022 року № 116/07/22 про сплату BRV Traide s.r.o. послуг АО "Конвента Ліґал" на суму 5 000,00 Євро.
Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції
Частина друга статті 24, частина друга статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачають, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу на наявних в ній і додатково поданих доказах та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників стягувача та боржника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021
Задовольняючи заяву BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 за позовом BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення боргу, суми 3 % річних від простроченої суми боргу, Київський апеляційний суд виходив з того, що заявник у визначений законом строк подав заяву, яка відповідала вимогам закону, спір у справі, щодо надання дозволу на виконання рішення в якій йдеться, з огляду на його предмет, може бути предметом вирішення міжнародного комерційного арбітражу, визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України, арбітражний суд прийняв рішення щодо передбаченого арбітражною угодою спору, рішення набрало законної сили, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, крім того боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка).
Верховний Суд погодився із висновком Київського апеляційного суду враховуючи наступне.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні врегульовані статтею 5 Нью-Йоркської конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та положеннями Глави 3 "Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу" Розділу IX ЦПК України.
Частина перша статті 475 ЦПК України визначає, що питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.
Згідно із частиною третьою статті 475 ЦПК України, заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Відповідно до статті 5 Нью-Йоркської Конвенції у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що:
a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або
b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або
c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або
d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або
e) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався.
У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що:
a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або
b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
Статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Верховний Суд вважає, що Київський апеляційний суд, діючи як суд першої інстанції, встановив, що BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) подало у визначений законом строк заяву, яка відповідала вимогам закону, спір у справі, щодо надання дозволу на виконання рішення в якій йдеться, з огляду на його предмет, може бути предметом вирішення міжнародного комерційного арбітражу, визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України; арбітражний суд прийняв рішення щодо передбаченого арбітражною угодою спору, рішення набрало законної сили, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, крім того боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка), отже дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги про те, що Київський апеляційний суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що арбітражна угода не обумовлює застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, а передача на розгляд цього суду справи № 124/2021 суперечить частині першій статті 22 ГПК України, з огляду на наступне.
Статтею 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
Закон України Про міжнародний комерційний арбітраж" не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.
Отже спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.
У постанові від 03 березня 2020 року (справа № 920/241/19) Верховний Суд дійшов висновку про те, що арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).