Постанова
Іменем України
(додаткова)
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 534/1017/20
провадження № 61-6644св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 27 березня 2009 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, 2011 року народження. З липня 2020 року шлюбні відносини між подружжям припинено, спільне господарство з цього часу не ведеться. За період шлюбу подружжям було придбано рухоме та нерухоме майно, зокрема, нежитлове приміщення № 49 (стоматологічний кабінет) по АДРЕСА_1 ; медичне обладнання (техніка); автомобіль марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску; трактор колісний, ЮМЗ - 8040.2, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, та трактор колісний марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_1 вказує, що до укладення шлюбу відповідач набув у власність квартиру АДРЕСА_2 . Оскільки вказана квартира є особистою власністю відповідача, тому вона не підлягає поділу. Однак, за період шлюбу спільною працею та за спільні кошти ними було здійснено невід`ємні істотні поліпшення указаної квартири, проведено будівельні роботи та реконструйовано в нежитлове приміщення - стоматологічний кабінет з окремим входом. Вважає, що спірна квартира була перебудована, в результаті чого істотно збільшилась її вартість внаслідок спільних трудових і грошових затрат, а грошові кошти, витрачені на її будівництво, є спільною сумісною власністю.Медичне обладнання (техніка) встановлене у стоматологічному кабінеті та на даний час використовується особисто відповідачем. Автомобіль марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, та трактор колісний марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, що придбані у період шлюбних відносин, були продані відповідачем без погодження з нею, а грошові кошти використані ним на власні потреби. Вважає, що вона має право на Ѕ частину трактору колісного ЮМЗ - 8040.2, 2004 року випуску, оскільки він був придбаний також у період перебування у шлюбі з відповідачем.
Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, позивачка просила:
- визнати нежитлове приміщення № 49 "стоматологічного кабінету" по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності;
- визнати за нею право приватної власності на Ѕ частину нежитлового приміщення № 49 "стоматологічного кабінету" по АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право приватної власності на Ѕ частину трактору колісного, ЮМЗ - 8040.2, 2004 року випуску, дата реєстрації: 10 вересня 2015 року, свідоцтво № НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості Ѕ автомобіля марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, в сумі 277 690 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості Ѕ частини медичної техніки у сумі 47 500 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості Ѕ частини трактору колісного марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_2 у сумі 63 652,92 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості висновку експерта у сумі 3 000 грн;
- стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано нежитлове приміщення № 49 (стоматологічний кабінет) в буд. АДРЕСА_1, загальною площею 47,3 кв.м, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення № 49 (стоматологічний кабінет) в буд. АДРЕСА_1 загальною площею 47,3 кв.м.
Визнано автомобіль марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, VIN НОМЕР_5, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за Ѕ частину вартості автомобіля марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, VIN НОМЕР_5 у сумі 211 056,33 грн.
Визнано трактор колісний марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_6, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за Ѕ частину вартості трактору колісного марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, свідоцтво № НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_6 у сумі 63 652,92 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 5 847,09 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат, пов`язаних із проведенням експертиз у сумі 15 444,90 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та стягненні судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за Ѕ частини вартості автомобіля марки "Toyota" та трактора колісного марки "МТЗ-82" скасовано із залишенням в силі рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року у відповідній частині.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимогпро визнання нежитлового приміщення об`єктом спільної сумісної власності та його поділ залишено без змін.
07 грудня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат.
На обґрунтування заяви позивачка посилається на те, що суд касаційної інстанції постановою від 09 листопада 2022 року частково задовольнив її касаційну скаргу та скасував рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за Ѕ частини вартості автомобіля марки "Toyota" та трактора колісного марки "МТЗ-82", але не розподілив судові витрати.
За подання касаційної скарги нею було сплачено 11 694,18 грн судового збору, тому вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на її користь.
Крім цього, зазначає, що на її користь підлягають стягненню і витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 847,09 грн та витрати у розмірі 15 444,00 грн, пов`язаних із проведенням експертиз під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Також вона понесла витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн за звернення до суду з касаційною скаргою.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила Верховний Суд задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнути вказані суми на її користь.
10 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У підпункті "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
При прийнятті 09 листопада 2022 року постанови Верховним Судом розподіл судових витрат не був вирішений.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні ОСОБА_1 до суду першої інстанції з вказаною позовною заявою, дорівнювала 7 696,42 грн (769 642,92*1%).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Розмір судового збору, який підлягав сплаті при подачі касаційної скарги, з урахуванням її вимог, становив 11 694,18 (5 847,09 грн*200%) грн.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з квитанціями № 1959075 від 13 липня 2022 року, № 1961617 від 05 серпня 2022 року сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 11 694,18 грн (том 3, а. с. 4, 27).