Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 643/20455/14
провадження № 61-425св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко Марія Володимирівна, приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна, ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного суду від
21 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу
Міщенко М. В., приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О. М., ОСОБА_6, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання іпотечного договору недійсним, скасування рішень державних реєстраторів - приватних нотаріусів, виселення з квартири та вселення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 червня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (надалі ХМНО) Малаховою Г. І. за реєстровим № 2023, ОСОБА_1 набула у власність квартиру
АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Продавцем за вищезазначеним договором виступив ОСОБА_6, який діяв як іпотекодержатель за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л. В. 13 жовтня 2008 року за реєстровим № 2578 та укладеним з ОСОБА_4 як іпотекодавцем.
ОСОБА_1 зазначала, що на час подачі дійсного позову судові рішення, якими ОСОБА_1 була позбавлена права власності на спірну квартиру скасовані, а, отже, ОСОБА_1 є єдиним законним власником квартири
АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 12 червня 2013 року.
Не зважаючи на це, 04 вересня 2014 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Трофименко Є. В. за реєстровим № 1015, без будь-яких правових підстав, продав спірну квартиру ОСОБА_7 . Після чого 24 вересня 2014 року ОСОБА_7 згідно з договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Конопацькою О. Б. за реєстровим № 1381, продала спірну квартиру ОСОБА_8 . 17 жовтня 2014 року ОСОБА_8 згідно з договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Коробець О. М. за реєстровим № 3241, продала квартиру ОСОБА_2 . Остання 25 жовтня 2014 року без будь-яких правових підстав, не будучи законним власником квартири, уклала з ОСОБА_3 іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Міщенко М. В. за реєстровим № 887, предметом якого стала належна позивачу квартира.
На час подачі позову у спірній квартирі зареєстровані та проживають
ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5, що створює законному власнику Квартири ОСОБА_1 перешкоди у використанні квартири для особистого проживання та проживання членів своєї родини.
ОСОБА_1 просила витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та передати квартиру ОСОБА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16551270 від 17 жовтня 2014 року, а саме, про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 ; визнати недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М. В. 25 жовтня 2014 року за реєстровим № 887, предметом якого є квартира; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16745738 від 25 жовтня 2014 року, яким було зареєстроване інше речове право, а саме, іпотека на квартиру; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16745496 від 25 жовтня 2014 року, яким було зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно, а саме, на квартиру; виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири; вселити ОСОБА_1 у квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 03 грудня
2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_2 квартиру
АДРЕСА_1 та передано кв.
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16551270 від 17 жовтня 2014 року, а саме про реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Визнано недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М. В. 25 жовтня 2014 року за реєстровим № 887, предметом якого є кв.
АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу
Міщенко М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16745738 від 25 жовтня 2014 року, яким було зареєстроване інше речове право, а саме іпотека на кв. АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу
Міщенко М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16745496 від 25 жовтня 2014 року, яким було зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно, а саме на кв.
АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_1 в кв.
АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 є єдиним та законним власником квартири. Внаслідок судових рішень ОСОБА_1 всупереч своїй волі була позбавлена права власності на квартиру. Тому ОСОБА_4 без будь-яких правових підстав, не будучи власником здійснив відчуження квартири.
Додатковим рішенням Московського районного суду міста Харкова від
26 лютого 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про витребування та передачу квартири, скасування рішень державних реєстраторів, визнання недійсним іпотечного договору та вселення та додаткове рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду мотивована тим, що виконавши у грудні 2013 року свої боргові зобов`язання перед ОСОБА_6 шляхом передачі грошових коштів, ОСОБА_4 мав усі законні підстави вважати, що квартира залишилася у нього у власності, правовідносини позики та іпотеки між ним та ОСОБА_6 припинені. ОСОБА_1, покупець квартири ОСОБА_4 у ОСОБА_6, з таким виконанням погодилася і вказала, що матеріальних та будь-яких претензій до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не має. Подача ОСОБА_1 дійсного позову з посиланням на зміну власної думки свідчить про дію позивача всупереч власної попередньої поведінки. І його задоволення призводить до порушення принципу добросовісності поведінки учасників цивільних правовідносин.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
06 січня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, а рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2020 року залишити без змін.
21 лютого 2022 року ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, а рішення Московського районного суду міста Харкова від
03 грудня 2020 року залишити без змін.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мотивовані тим, що
ОСОБА_4 незаконно, без будь-яких правових підстав, не будучи власником квартири здійснив відчуження спірної квартири.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційні скарги не надходив.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2022 року поновлено ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Московського районного суду міста Харкова.
11 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Фактичні обставини справи
26 березня 2001 року ОСОБА_4 став власником кв. АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26 березня 2001 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1983.
10 жовтня 2008 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_6 у простій письмовій формі договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 отримав від
ОСОБА_6 позику в розмірі 152 375,00 грн, яку зобов`язався повернути до
13 січня 2009 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за договором позики від 10 жовтня 2008 року, 13 жовтня 2008 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_9 нотаріально посвідчений іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі за № 2578, за умовами якого ОСОБА_4 передав в іпотеку належну йому спірну квартиру.
Відповідно до пункту 13 вказаного договору у разі порушення умов договору іпотекодержатель може організувати продаж предмету іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та будь-яким покупцем або продати предмет іпотеки від свого імені.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 березня 2013 року, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 червня
2013 року, у цивільній справі № 2-1429/11 на погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором позики від 10 жовтня 2008 року у розмірі
229 798,75 грн звернуто стягнення на спірну квартиру із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.
12 червня 2013 року ОСОБА_6 на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 березня 2013 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2013 року у цивільній справі
№ 2-1429/11 продав ОСОБА_1 квартиру за 41 115,00 доларів США, що на день укладення договору було еквівалентним 328 508,85 грн. В цей же день право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_1 .