Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 181/1081/20
провадження № 61-4236св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_3,
треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем?янівна,
третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_1,
треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем?янівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня
2021 року у складі судді Юр?єва О. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року у складі колегії суддів:
Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 та у 2016 році вони з дружиною за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, та пристосували її для проживання доньки дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_5, оскільки остання є інвалідом ІІ групи, часто хворіє та потребує медичної допомоги, а зазначена квартира знаходиться неподалік від районної лікарні.
Вказував, що усіма питаннями щодо купівлі квартири займалася дружина. Нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу квартири відбулося у
м. Дніпро і при цій процедурі він присутній не був. Після придбання квартири вони з дружиною за спільні кошти зробили ремонт, який тривав до весни
2018 року. Після цього, у вказаній квартирі деякий час мешкала зі своєю сім`єю їх з дружиною спільна донька - ОСОБА_2 . Також у цій квартирі зареєстрована ОСОБА_5 .
У кінці 2019 року чи на початку 2020 року ОСОБА_2 виїхала в м. Дніпро, а вже приблизно у серпні 2020 року дружина повідомила позивача про те, що ОСОБА_2 звернулася до Межівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Разом з тим, дружина йому також повідомила, що 25 жовтня 2016 року договір купівлі-продажу квартири було оформлено саме на ОСОБА_2, а не на дружину чи на нього, оскільки без його згоди на укладення договору купівлі-продажу, нотаріус не могла вказати покупцем під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу саме ОСОБА_3 .
Враховуючи, що фактично ОСОБА_2 грошові кошти продавцям не передавала та зазначений вище правочин не мав на меті досягнення правових наслідків, які у ньому обумовлені, зокрема, саме переходу права власності на спірну квартиру до ОСОБА_2, оскільки вона фактично не була стороною такого договору, позивач вважав, що вказаний правочин у цій частині має бути визнаний судом частково недійсним.
У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу квартири від 25 жовтня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., частково недійсним у частині прийняття квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 та зазначення останньої покупцем у цьому правочині; визнати за ним право власності на зазначену квартиру та витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_2 ; а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
У травні 2021 року третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 звернулась до суду із позовними вимогами до ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнання права спільної сумісної власності на квартиру та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовано тим, що вона та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі. У 2016 році вони з чоловіком вирішили придбати квартиру
АДРЕСА_1, яка належала та у якій мешкала сім`я ОСОБА_6, та пристосувати зазначену квартиру для проживання її доньки від попереднього шлюбу ОСОБА_5, оскільки вона є інвалідом ІІ групи, часто хворіє та потребує медичної допомоги, а зазначена квартира знаходиться неподалік від районної лікарні. У подальшому вони з чоловіком ОСОБА_1 планували заповісти цю квартиру донькам
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Переговори з родиною ОСОБА_6 щодо купівлі-продажу квартири вела особисто вона. Після досягнення домовленостей щодо суми коштів за відчуження квартири, вона взяла вдома з їх спільного сімейного бюджету гроші та передала їх ОСОБА_6 . Нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу квартири відбувалося у м. Дніпро і ОСОБА_1 при цій процедурі присутній не був. При оформленні вказаного правочину, вона надавши необхідні документи нотаріусу для оформлення договору, довідалася, що нотаріус не може зазначити покупцем саме її, оскільки вона заміжня і потрібна згода чоловіка на укладення такого договору. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 у м. Дніпро не було, а ОСОБА_2, яка на той час не була заміжня поїхала разом з нею, вона не заперечувала, щоб у договорі купівлі- продажу квартири зазначити покупцем ОСОБА_2, вважаючи це несуттєвим. Після придбання зазначеної квартири вона та ОСОБА_1 за кошти з їх сімейного бюджету зробили у вказаній квартирі ремонт, який тривав до весни 2018 року. Після чого у вказаній квартирі деякий час мешкала зі своєю сім`єю їх з ОСОБА_1 донька - ОСОБА_2, відповідач по справі. У цій квартирі зареєстрована також ОСОБА_5 . У кінці 2019 року чи на початку 2020 року ОСОБА_2 виїхала в м. Дніпро.
Приблизно у серпні 2020 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 звернулася до Межівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до
ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. На її звернення з цього питання до ОСОБА_2 остання повідомила, що вона є власницею спірної квартири і може розпоряджатися нею як хоче. Вже після чого вона розповіла ОСОБА_3 про обставини за яких 25 жовтня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу спільної квартири.
ОСОБА_3 просила визнати договір купівлі-продажу квартири від 25 жовтня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., частково недійсним у частині прийняття квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 та зазначення останньої покупцем у цьому правочині; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на спірну квартиру та витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_2 ; а також стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від
23 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 25 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з однієї сторони та ОСОБА_2, з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д. - частково недійсним у частині прийняття квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 та зазначення останньої покупцем у цьому правочині.
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Витребувано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 з незаконного володіння ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1 881,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2 823,38 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що обов`язки покупця за договором купівлі-продажу спірної квартири від 25 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., в повному обсязі виконала ОСОБА_3, тобто, наявні правові підстави визнати його частково недійсним у частині прийняття квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 та зазначення останньої покупцем у цьому правочині. Разом з тим, у судовому засіданні було встановлено, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та
ОСОБА_3, а тому дійшов висновку про задоволення третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 у тому числі в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що у свою чергу виключає задоволення вимог ОСОБА_1 у частині визнання за ним права власності на зазначену квартиру.
При цьому суд зазначив про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки про порушено своє право ОСОБА_3 дізналася, лише після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_5, яка зареєстрована у вказаній квартирі, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, тобто, у серпні 2020 року, а із позовом третя особа звернулася 31 травня 2021 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від
23 вересня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 травня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня
2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня
2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що кошти за квартиру вона особисто передавала продавцям, про що було написано розписку. Суди відмовили у задоволенні клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи щодо вказаної розписки. Суди неправильно визначились із початком перебігу строку позовної давності.
Аргументи інших часників справи
04 серпня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких просять касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Межівського районного суду Дніпропетровської області.
28 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
17 серпня 1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, у якому сторони перебувають і до цього часу.
Відповідно до довідки про доходи від 02 грудня 2020 року
№ 2797219965776718, виданої Відділом обслуговування громадян № 25 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ, та довідки від 18 серпня 2021 року № 87/02.28-27, виданої Відділом обслуговування громадян № 25 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян
ГУ ПФУ, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Першотравенському об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію по
інвалідності - 2 група, загальне захворювання з 17 січня 1995 року - довічно.
Згідно договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою:
АДРЕСА_2, від 25 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., продавцями є ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, покупцем зазначено - ОСОБА_2 - відповідача по справі.
Пунктом 5 вказаного договору передбачено, що згідно звіту про оцінку майна, проведену ТОВ "Земля і право" від 18 жовтня 2016 року, ідентифікатор за базою ФДМУ 1386821_18102016_72-10-РТ-М, ринкова вартість квартири становить 100 738,00 грн.
Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що продаж квартири вчиняється між сторонами за 100 738,00 грн, зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення договору не підлягає.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31 жовтня 2016 року № 71831544, власником квартири, розташованої за адресою:
АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу серії та номер: 987, виданого 25 жовтня 2016 року, є ОСОБА_2 .
Згідно письмової розписки від 25 жовтня 2016 року, написаної
ОСОБА_4, оригінал якої було досліджено у судовому засіданні суду першої інстанції, остання продала квартиру, розташовану за адресою:
АДРЕСА_2, дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та отримала від неї кошти в розмірі 271 300,00 грн, що еквівалентно 10 000,00 доларів США за курсом 27,13 грн.
Також судом першої інстанції було встановлено з пояснень сторін та підтверджено даною розпискою, що загальна вартість, за яку фактично було придбано спірну квартиру, становить в еквіваленті 15 000,00 доларів США, з яких 10 000,00 доларів США - тобто, 2/3 частини отримала ОСОБА_4 за свою частку і частку ОСОБА_9 (по довіреності) (в розписці помилково вказано 2/6 замість 2/3), та залишок 5 000,00 доларів США, тобто 1/3 частини, отримала ОСОБА_7, розписка якої втрачена та яка на день розгляду даної справи судом померла.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановивши, що обов`язки покупця за договором купівлі-продажу спірної квартири від 25 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., в повному обсязі виконала ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання його частково недійсним у частині прийняття квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 та зазначення останньої покупцем у цьому правочині.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.