Постанова
Іменем України
19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 438/1611/15-ц
провадження № 61-12741св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , Бориславська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Бориславська міська рада Львівської області, виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області, ОСОБА_4 , відділ реєстрації Бориславської міської ради Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Крет Олег Ігорович, на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Слиша А. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Бориславської державної нотаріальної контори, комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Бориславської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, ОСОБА_4 , відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області про визнання недійсним договору дарування, скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Бориславської державної нотаріальної контори, комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»), Бориславської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, ОСОБА_4 , відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області про визнання недійсним договору дарування, скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання до вчинення дій.
В обґрунтування позову посилалися на те, що відповідно до рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2012 року у справі № 2-42/2011 встановлено, що родина у складі: голови родини - ОСОБА_5 , 1889 року народження, та членів родини: ОСОБА_6 , 1914 року народження, ОСОБА_7 , 1922 року народження, ОСОБА_6 , 1933 року народження, ОСОБА_8 , 1935 року народження, у 1945 році були примусово переселені у Сталінську область України із с. Чорноріки Кроснянського повіту Жешівського воєводства (Польща), згідно з Міждержавною угодою 09 вересня 1944 року, яка стала частиною законодавства України і підлягала виконанню договірною стороною Україною.
При переселенні ними було залишено господарське майно, яке складалося із: житлового будинку - 336 кв. м, сараю, комори - 72 кв. м, криниці. Сім`я мала 3 га землі, в тому числі 1,8 га - орної. Сума залишеного майна становила 9 734 крб.
Згідно із повідомленням Державного архіву Львівської області
від 13 вересня 2011 року № 718/01-36 встановлено, що в алфавітному списку переселенців із Польщі, з якими проводилися розрахунки за залишене майно в Польщі і отримані в УРСР по Старо-Бешевському району Сталінської області на осіб, з якими проведена часткова оплата за оригіналами описів майна (список без дати), зазначено: ОСОБА_5 , в графі «дата проведення розрахунків» вказано - 26 вересня 1946 року; в графі «виплачена грошова різниця вартості майна, залишеного у Польщі» - вказано 110. Відомостей про те, яким чином родина ОСОБА_5 прибула з Старо-Бешевського району Сталінської області в м. Борислав Дрогобицької області, не виявлено.
Як встановлено із рішення виконкому Бориславської міської ради депутатів трудящих від 20 грудня 1949 року № 983/32 «Про відміну рішення міськвиконкому від 18.VІІ № 604/20 та рішення від 05.ХІ-49 р. № 838/28 «Про закріплення будинку по АДРЕСА_1 за переселенкою з Польщі гр. ОСОБА_5 »» будинок на АДРЕСА_2 закріплено за переселенкою з Польщі ОСОБА_5 , згідно із описом майна, зданого в Польщі затверджений такий розрахунок: здано майна в Польщі на 9 600 крб.; надається майно в м. Бориславі на 8 122 крб.; різниця на користь ОСОБА_5 - 1 478 крб.
Зобов`язано начальника міськжитлоуправління вселити ОСОБА_5 у переданий їй будинок, а Бориславський МФВ провести розрахунок відповідно із цим рішенням.
Із заяви ОСОБА_5 від 03 липня 1949 року до виконкому міської ради м. Борислава вбачається, що вона просила управу оформити їй за її документами 9 600 крб. як переселенцю з Польщі.
Родина у складі: голова родини - ОСОБА_5 та члени родини: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 поселилися в будинку на АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 у цьому будинку проживала з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а її дочка ОСОБА_9 проживала в цьому будинку окремо в кімнаті цього будинку, як одинока мама виховувала доньку ОСОБА_10 , внуків тощо.
Як зазначено в рішенні Бориславського міського суду від 15 листопада 2012 року у справі № 2-42/2011, у договорі дарування від 05 квітня 1963 року вказано, що ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_8 будинок на АДРЕСА_3 , зі змістом якого ОСОБА_8 ознайомилася 2009 році. Вказаний договір є недійсним, оскільки зі змісту цього договору встановлено, що за неграмотну ОСОБА_5 договір підписав ОСОБА_11 , але є загальновідомим факт, що вона була писемною, а відповідно, договір є недійсним.
Відповідно до вказаного рішення було визнано недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_3 риславі від 05 квітня 1963 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
Згідно із копією рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради депутатів трудящих від 18 грудня 1975 року № 511 «Про часткове перейменування назв вулиць та впорядкування нумерації будинків в м. Бориславі» та копії додатку до нього, будинку АДРЕСА_3 надано новий номер 4 (власник ОСОБА_8 ).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, ОСОБА_8 не набула подарованого їй будинку на АДРЕСА_3 , а будинок на АДРЕСА_2 залишився у власності ОСОБА_5 , який отримано згідно із рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради депутатів трудящих від 20 грудня 1949 року № 983/32.
Отже, договір дарування від 21 квітня 1969 року, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 щодо домоволодіння на АДРЕСА_3 , не можна вважати укладеним, оскільки ОСОБА_12 не розпорядилася домоволодінням на АДРЕСА_3 , яке їй не належало, а належала ј частка домоволодіння на АДРЕСА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 13 травня 1953 року № НОМЕР_2 домоволодіння на АДРЕСА_2 отримане у 1949 році ОСОБА_5 згідно з Міждержавною угодою від 09 вересня 1949 року, а саме - згідно з рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради депутатів трудящих від 20 грудня 1949 року № 983/32.
Після смерті ОСОБА_5 будинок на АДРЕСА_2 набули у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по ј частці.
З урахуванням уточнень позовних вимог позивачі просили суд:
1) скасувати договір дарування будинку на АДРЕСА_3
від 21 квітня 1969 року № 1019, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , який рішенням Бориславського міського суду Львівської області
від 15 листопада 2012 року у справі № 2-42/2011 визнано недійсним;
2) скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 серпня 1987 року № НОМЕР_3;
3) скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 липня 2009 року № НОМЕР_4;
4) скасувати рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради про приватизацію прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 ;
5) визнати право власності на ј частку будинку на АДРЕСА_2 за ОСОБА_13 ;
6) визнати право власності на ј частку будинку на АДРЕСА_2 за ОСОБА_12 ;
7) скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 на будинок на АДРЕСА_2 ;
8) скасувати державну реєстрацію права власності на будинок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ;
9) зобов`язати реєстраційну службу Бориславського міського управління юстиції Львівської області скасувати запис про державну реєстрацію права власності на будинок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ;
10) зобов`язати реєстраційну службу Бориславського міського управління юстиції Львівської області скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для обслуговування будинку на АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ;
11) зобов`язати нотаріуса належно оформити документи на домоволодіння на АДРЕСА_2 за спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 ;
12) зобов`язати Дрогобицьке МБТІ та ЕО внести відповідні зміни в інвентарну справу на будинковолодіння на АДРЕСА_2 ;
13) зобов`язати договірну сторону Україну в порядку статті 9 Конституції України виконати Міждержавну угоду від 09 вересня 1944 року щодо примусово переселеної родини ОСОБА_5 та її спадкоємців, надати 3 га землі у тому числі 1,8 га, сарай, комору - 72 кв. м, криницю у м. Бориславі тощо, з метою поновлення прав і законних інтересів примусово переселеної родини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що при зверненні до суду із цим позовом позивачі не навели жодних передбачених законодавством підстав для визнання недійсним та скасування договору дарування від 21 квітня 1969 року № 1019, не вказали, які порушення допущено сторонами оспорюваного договору на час його укладення, оскільки на час укладення оспорюваного договору від 21 квітня 1969 року ОСОБА_12 була єдиним власником будинковолодіння на АДРЕСА_2 , тому як власник мала право розпорядитися належним їй майном на свій розсуд.
Крім того, договір дарування від 05 квітня 1963 року, на підставі якого ОСОБА_12 набула права власності на будинок, рішенням Бориславського міського суду від 15 листопада 2012 року у справі
№ 2-42/2011 було визнано недійсним, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування договору дарування від 21 квітня 1969 року № 1019 будинку на АДРЕСА_3 .
Позовні вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 1987 року № НОМЕР_3; скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 липня 2009 року № НОМЕР_4; визнання права власності на ј частки будинку в АДРЕСА_2 за ОСОБА_13 ; визнання права власності на ј частки будинку в АДРЕСА_2 за ОСОБА_12 ; скасування свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ; скасування державної реєстрації права власності на будинок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ; зобов`язання відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області скасувати запис про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ; зобов`язання нотаріуса належно оформити документи на домоволодіння на АДРЕСА_2 за спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 ; зобов`язання Дрогобицького МБТІ та ЕО внести відповідні зміни в інвентарну справу на це будинковолодіння на АДРЕСА_2 є похідними вимогами, тому суд дійшов висновку, що вони не можуть бути задоволені.
Крім того, позивачами не було зазначено, у чому саме полягає неправомірність оспорюваних документів, а саме: свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на будинок, тому суд дійшов висновку, що вони є чинними та підтверджують право власності інших осіб (відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) на нерухоме майно.
Також суд зазначав, що на час смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) будинок на АДРЕСА_2 не був зареєстрований за спадкодавцем ОСОБА_5 , тому не входив до складу спадкового майна, що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи № 24/2014, заведеної після смерті ОСОБА_5 , тому посилання позивачів на те, що після смерті ОСОБА_5 по ј частці будинку набули у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є безпідставними.
Щодо позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради про приватизацію прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 та зобов`язання відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для обслуговування будинку на АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , то суд зазначив, що позивачами не надано доказів про існування будь-якого рішення щодо приватизації прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , позивачами не зазначено дату прийняття такого рішення, осіб, щодо яких вказане рішення прийнято, не надано жодних доказів щодо перебування земельної ділянки для обслуговування спірного будинку у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 .
Щодо позовної вимоги про зобов`язання договірної сторони України вчинити певні дії суд дійшов висновку про те, що позивачі не скористалися правом залучити належного відповідача. Крім того, ОСОБА_5 отримала у власність домоволодіння та їй відшкодовано різницю вартості майна, залишеного у Польщі. ОСОБА_5 із проведеним розрахунком погодилася та його не оскаржувала. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги.
Крім того, суд першої інстанції за клопотанням представника Бориславської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, з урахуванням частини четвертої статті 267 ЦК України, вважав за можливе застосувати строк позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, залишено без змін рішення Бориславського міського суду Львівської області від 11 квітня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду в цілому відповідають обставинам, що мають значення для справи, та вимогам закону.
Зокрема апеляційний суд зазначав, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги рішення суду від 15 листопада 2012 року у справі № 2-42/2011, на підставі якого позивачі просили скасувати договір дарування
від 21 квітня 1969 року, оскільки зі змісту вказаного рішення вбачається, що договір дарування від 05 квітня 1963 року було визнано недійсним з тих підстав, що за неграмотну ОСОБА_5 за її проханням договір підписала інша особа, проте судом було встановлено, що 1958 року ОСОБА_5 підписала інший договір дарування особисто, що був засвідчений нотаріально, тому ОСОБА_5 не могла бути неграмотною на час підписання договору дарування від 05 квітня 1963 року.
Також на час укладення договору від 21 квітня 1969 року позивач ОСОБА_12 була єдиним власником відчужуваного спірного будинку, тому як власник мала право розпорядитися належним їй майном на свій розсуд.
Що стосується вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 1987 року № НОМЕР_3; скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 липня 2009 року; визнання права власності на ј частку будинку на АДРЕСА_2 за ОСОБА_13 ; визнання права власності на ј частку будинку на АДРЕСА_2 за ОСОБА_12 ; скасування свідоцтва про право на власність на будинок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ; скасування державної реєстрації права власності на будинок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ; зобов`язання відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області скасувати запис про державну реєстрацію права власності на будинок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ; зобов`язання нотаріуса належно оформити документи на домоволодіння на АДРЕСА_2 за спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 ; зобов`язання Дрогобицького МБТІ та ЕО внести відповідні зміни в інвентарну справу на будинковолодіння на АДРЕСА_2 , то в задоволенні таких правильно відмовлено судом першої інстанції та залишено без змін судом апеляційної інстанції.
Суди правильно звернули увагу на те, що позивачі фактично належно не обґрунтували та не підтвердили належними доказами, у чому саме полягає неправомірність оспорюваних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, а тому вони на цей час є чинними та підтверджують право власності інших осіб (відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) на нерухоме майно.
Також судом правильно не взято до уваги посилання позивачів на те, що після смерті ОСОБА_5 будинок на АДРЕСА_2 набули у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по ј частці, - як підставу для задоволення позовних вимог про визнання за позивачами права власності по ј частці на спірний будинок, оскільки на час смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) будинок на АДРЕСА_2 не був зареєстрований за спадкодавцем ОСОБА_5 , а тому не входив до складу спадкового майна, що підтверджується також копіями матеріалів спадкової справи № 24/2014, заведеної після смерті ОСОБА_5 . Крім цього, з 1969 року станом на час смерті ОСОБА_5 , та на цей час будинок значно збільшився у своїй площі та видозмінився. Так, станом на 1969 рік (час укладення спірного договору) він складався з двох житлових кімнат, житловою площею 37,37 кв. м, загальна площа 64,99 кв. м, станом на 1980 рік загальна площа будинку становила 124,9 кв. м, на цей час загальна площа будинку становить 174,6 кв. м, з яких частина приміщень збудовані самовільно. Вказане додатково свідчить про безпідставність позовних вимог.
Що стосується вимог позивачів про скасування рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради про приватизацію прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язання відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для обслуговування будинку на АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , то судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні цих вимог, зважаючи на те, що позивачі для підтвердження вказаних позовних вимог не надали жодних доказів щодо існування будь-якого рішення щодо приватизації прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , не зазначили дату прийняття такого рішення, осіб, щодо яких вказане рішення прийнято, не надали жодних доказів щодо перебування земельної ділянки для обслуговування будинку на АДРЕСА_2 у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та існування такого рішення відповідачі заперечили.
Згідно із копією рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради депутатів трудящих від 05 червня 1953 року № 520 «Про наслідки обміру земель по будівельному кварталу № 20» та копією архівного витягу додатку № 1 до вказаного рішення виконкому за землекористувачем будинку на АДРЕСА_2 ( ОСОБА_5 ) зареєстровано 1 508 кв. м земельної ділянки, залишено на тимчасове користування землекористувача 318 кв. м.
Що стосується вимоги позивачів зобов`язати договірну сторону Україну в порядку статті 9 Конституції України виконати Міждержавну угоду
від 09 вересня 1944 року щодо примусово переселеної родини ОСОБА_5 та її спадкоємців, надати 3 га землі у тому числі 1,8 га, сарай, комору - 72 кв. м, криницю у м. Бориславі тощо з метою поновлення прав і законних інтересів примусово переселеної родини, то судом також правильно відмовлено у задоволенні такої вимоги, зважаючи на те, що позивачі, заявляючи позовну вимогу про зобов`язання договірної сторони України вчинити певні дії, не скористалися правом залучити належного відповідача.
Помилкове посилання суду першої інстанції на пропуск строку позовної давності за частиною позовних вимог на законність та обґрунтованість рішення не вплинуло та судом по суті відмовлено у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Крет О. І., звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій, з урахуванням уточнень, просять скасувати вказані рішення судів та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Судами не були враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду: від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
У касаційній скарзі зазначають, що суди дійшли передчасного та формального висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правові норми, які підлягають застосуванню. У достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін, по суті спір не вирішили.
Позивачі вказували, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування від 21 квітня 1969 року, оскільки не взяли до уваги, що договір дарування від 05 квітня 1963 року № 773, згідно із яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_8 будинок на
АДРЕСА_3 , було визнано недійсним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2012 року, чим суттєво порушили норми матеріального права.
Крім того, скаржники зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій повинні були кваліфікувати спірні правовідносини за статтею 145 ЦК УРСР (витребування майна).
Також посилаються на порушення судом процесуального права, оскільки судом не було досліджено будинкової книги та не прийнято доповнень до апеляційної скарги. Також ухвалами суду визнано обов'язковою явку представника нотаріальної контори та представника Дрогобицького МБТІ та ЕО для надання особистих пояснень, однак вказані судові рішення не виконані.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 438/1611/15-ц з Бориславського міського суду Львівської області.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла справа № 438/1611/15-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2016 року у справі № 438/1454/15 було встановлено факт, що родина у складі: голова родини - ОСОБА_5 , 1889 року народження, члени родини: ОСОБА_15 , 1914 року народження, ОСОБА_7 , 1922 року народження, ОСОБА_6 , 1933 року народження, ОСОБА_8 , 1935 року народження була переселена у 1945 році у Сталінську область УРСР у зв`язку із угодою від 09 вересня 1944 року між урядом УРСР та Польським комітетом Національного Визволення Польщі з села Чорноріки Кросненського повіту Жешівського воєводства (Польща).
Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради депутатів трудящих від 20 грудня 1949 року № 983/32 закріплено будинок на АДРЕСА_2 за переселенцем з Польщі ОСОБА_5 згідно з описом майна, зданого в Польщі, та затверджено розрахунок вартості майна, зданого в Польщі, наданого у м. Бориславі та різницю на користь ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 12 на звороті).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності від 13 травня 1953 року № НОМЕР_2, згідно із яким домоволодіння на АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 13).
Згідно із договором дарування, посвідченим Бориславською нотаріальною конторою 05 квітня 1963 року № 773, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_8 (після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_16 ») будинок АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 159). Проте вказаний договір дарування визнано недійсним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2012 року (т. 2 а. с. 106-116).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29 січня 2014 року, виданим повторно відділом ДРАЦС реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 14).
Із копії оскаржуваного договору дарування від 21 квітня 1969 року, посвідченого нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Петруняк І. О., вбачається, що ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_7 належний ОСОБА_12 житловий будинок із належними до нього надвірними будовами в АДРЕСА_3 , житлова площа цього житлового будинку становить 37,37 кв. м. (т. 1 а. с. 156, 157). Зі змісту договору також випливає, що вказаний житловий будинок належав ОСОБА_12 на підставі договору дарування, посвідченого Бориславською нотаріальною конторою 05 квітня 1963 року за реєстром № 773, який зареєстрований у Дрогобицькому МБТІ в реєстровій книзі № 2 під № НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 159, 160).
Згідно із копією рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради депутатів трудящих від 18 грудня 1975 року № 511 «Про часткове перейменування назв вулиць та впорядкування нумерації будинків в м. Бориславі» та копії додатку до нього будинку АДРЕСА_3 надано новий номер 4 (власник ОСОБА_8 ).
Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_7 вказане нерухоме майно успадкувала його дружина ОСОБА_14 та його діти: ОСОБА_17 і ОСОБА_3 .
Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 серпня 1987 року № НОМЕР_3 нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Петруняк І. О., вбачається, що спадкоємцями майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є у рівних частках кожний: його дружина ОСОБА_14 та його діти: ОСОБА_17 і ОСОБА_3 , що проживають у АДРЕСА_2 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з жилого будинку з господарським будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_2 і розташоване на земельній ділянці розміром 1508 кв. м (т. 2 а. с. 15).
Також із вказаного свідоцтва вбачається, що будинок із господарськими будівлями належали померлому ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого Бориславською нотаріальною конторою 21 квітня 1969 року за реєстровим № 1019, який зареєстрований у Дрогобицькому МБТІ під № НОМЕР_2.
Після смерті ОСОБА_17 його частку житлового будинку на АДРЕСА_2 (1/3 ідеальна частина) успадкувала його донька - відповідач ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 17).
Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 липня 2009 року № НОМЕР_4 державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Матолич-Обрізко Г. С., вбачається, що спадкоємцем всього майна ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його донька ОСОБА_4 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається із 1/3 ідеальної частини житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2 . Зазначена частина житлового будинку належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 13 серпня 1987 року № НОМЕР_3.
Також судом встановлено, що станом на 01