Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 478/174/22
провадження № 61-10710св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Коломієць В. В., Лівінського І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 30 листопада 2006 року позивач
є власником квартири АДРЕСА_1 .
У зазначеній квартирі зареєстровані позивач та її неповнолітні діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач посилалась на те, що у період з 2007 року по 2012 рік вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. Під час спільного проживання з яким, з її згоди, останній також проживав у спірній квартирі без реєстрації.
Після припинення у 2012 році з відповідачем фактичних шлюбних відносин, останній добровільно відмовлявся виселитися із належної позивачу квартири, чим, на думку останньої, перешкоджає їй, як власнику, користуватися житлом.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд виселити ОСОБА_2 із належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області
від 22 червня 2022 року у складі судді Сябренко І. П. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення з неї ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інтереси позивача,
як власниці квартири перевищують інтереси колишнього члена сім`ї, у якого припинились правові підстави користування чужим майном, та який забезпечений іншим житловим приміщенням, а тому її права підлягають захисту в обраний нею спосіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_5 задоволено. Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки не у повній мірі встановив фактичні обставини справи
та визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач на законних підставах вселився у квартиру, що належить позивачу, постійно там проживав понад 10 років разом
із малолітнім сином, а наявність реєстрації відповідача за іншим місцем, яке не є житловим і придатним для проживання, де останній не проживає,
не може бути обставиною, яка скасовує законне право користування житловим приміщенням, у якому проживають відповідач та його неповнолітній син.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, від 26 квітня 2021 року у справі
№ 683/2317/18, від 14 липня 2021 року у справі № 202/5881/19, від 12 січня 2022 року у справі № 715/4040/20, від 06 квітня 2022 року у справі
№ 332/2378/19, від 20 квітня 2022 року у справі № 494/2643/17, від 18 травня 2022 року у справі № 542/875/20, від 29 червня 2022 року у справі
№ 524/1189/17, від 13 липня 2022 року у справі № 138/930/16-ц,
від 14 вересня 2022 року у справі № 334/4126/20, від 21 вересня 2022 року
у справі № 331/4799/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справі № 344/12223/19, від 19 жовтня 2022 року у справах № 583/1052/21 та № 753/13356/20, а також не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 4
частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1, 2, 4 частини третьої
статті 411 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції були порушені норми статті 391 ЦК України, не враховані положення
статті 8 Конвенції про захист прав людини щодо прав людини на житло
у взаємозв`язку з правом володіння майном, гарантованим позивачу
статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не є членом її сім`ї, вона з ним
не пов`язана побутом та не має взаємних прав та зобов`язань.
Вважає, що відповідач зловживає правом на житло щодо якого він не має жодних юридично оформлених прав і яке він фактично відмовляється утримувати.
На її думку, баланс інтересів і прав сторін не може обмежуватися виключно наданням переваги праву на житло (стаття 8 Конвенції) перед правом
на власність (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), коли особа, яка заявляє про право на житло, не має на нього ніяких оформлених цивільно-правових прав (власності, оренди, сервітуту та ін.), не довела, що вона не має можливість мати інше житло і його має, та фактично зловживає цим правом, що призводить до порушення прав позивача, як, передбачених статтею 8 Конвенції, щодо позивача, так і статтею 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
Разом із цим, ОСОБА_1 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, зокрема статті 391 ЦК України у співвідношенні до норм права, зазначених у статті 405 ЦК України
та статей 116 і 157 ЖК України у частині того, що особа, яка претендує
на право на це житло, при цьому не є членом сім`ї власника цього житла,
не перебувала з власником у шлюбі і не забезпечує утримання цього житла.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Казанківського районного суду Миколаївської області.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О. О., зареєстрованого
у реєстрі № 2670 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССВ № 471683, виданого Казанківським бюро технічної інвентаризації від 06 грудня 2006 року ОСОБА_1
на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 13, 15).
ОСОБА_1 нетривалий час перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2, про що не заперечувалося ними під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Від фактичних шлюбних відносин без реєстрації шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 23, 24).
ОСОБА_2 у 2007 році вселився у спірну квартиру зі згоди її власника - ОСОБА_1 .
Згідно інформації із домової книги для прописки громадян у квартирі АДРЕСА_1, зареєстрованими є: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 20-22).
Відповідно до довідки від 23 травня 2022 року, виданої виконавчим комітетом Казанківської селищної ради Миколаївської області та акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 17 лютого
2022 року № 14 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за місцем проживання у будинку
АДРЕСА_2, проте фактично з 2007 року проживає у квартирі
АДРЕСА_1, без реєстрації
(а. с. 30, 126).
Згідно із заявою від 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 зверталася
до поліції за фактом загрози вбивства її та членів її родини колишнім цивільним чоловіком ОСОБА_2, який систематично погрожував їй
та її батькам, у зв`язку з цим просила вжити заходів (а. с. 29).
Відповідно до повідомлення відділення поліції № 1 Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07 лютого 2022 року вих. № 1260/65-2022 у результаті проведення перевірки за заявою ОСОБА_1 по факту прийняття мір до колишнього співмешканця ОСОБА_2, який не пускає до квартири, зареєстрованої до ІПНП "Єдиний облік" від 06 лютого 2022 року № 597, встановлено,
що у цьому факті відсутні ознаки вчинення кримінального правопорушення, тому згідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" та "Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 листопада 2017 року № 930, перевірку за заявою від 06 лютого 2022 року припинено (а. с. 26).
Згідно із довідкою від 23 травня 2022 року, виданою виконавчим комітетом Казанківської селищної ради Миколаївської області, селищна рада компрометуючих матеріалів на ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований за місцем проживання у будинку АДРЕСА_2, але фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1,
не має. Скарг від сусідів та інших мешканців до виконкому не надходило.
До адміністративної відповідальності не притягувався (а. с. 125).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам
та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або
за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (стаття 379 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої та частиною четвертою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється
на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із частинами другою та третьою статті 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом
з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені
в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші