Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 584/537/21
провадження № 61-5229св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Державна казначейська служба України, Полтавська обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2022 року у складі колегії суддів:
Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Заява мотивована тим, що внаслідок неналежного виконання своїх службових та посадових обов`язків працівниками органів державної влади на підставі припущень заявник був протиправного обвинувачений
та засуджений.
ОСОБА_1 вважав, що держава, як учасник правовідносин, несе відповідальність за матеріальні збитки та моральну шкоду, яких він зазнав
у зв`язку із незаконним кримінальним переслідуванням та безпідставним засудженням до реального відбування покарання на 11 років позбавлення волі із конфіскацією усього майна, а також стягненням грошових коштів
за цивільним позовом у рамках кримінальної справи у сумі 701 656,60 грн.
Заявник зазначав, що внаслідок таких неправомірних дій по відношенню
до нього органами досудового розслідування, прокуратури та суду він залишився зламаний фізично та духовно, деморалізований
та непристосований до життя в умовах сьогодення.
Також зазначав, що тривалий час перебував у слідчому ізоляторі
у неналежних умовах, не мав можливості отримувати належну медичну допомогу, перебуваючи в умовах позбавлення волі, переніс складну операцію з видалення злоякісної пухлини (видалено шлунок) та потребував хімічної терапії. Був позбавлений звичайних людських можливостей - жити зі своєю родиною та не знати незаконного переслідування від держави, лікуватися на власний розсуд, подорожувати тощо.
Разом із цим, ця подія мала колосальний резонанс у засобах масової інформації, що мало негативні наслідки для заявника та його сім`ї.
ОСОБА_1 вважав, що обраний ним спосіб захисту відповідає вимогам Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду", висновкам Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада
2012 року у справі № 146/1091/17, від 20 березня 2019 року у справі
№ 686/1049/18, практиці Верховного Суду, зокрема, у справі № 554/5980/18, та просив провести розгляд справи у відповідності до вимог діючого законодавства та у тому порядку, який він обрав, що на його думку,
не суперечить закону та є втіленням верховенства права.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути
18 720 000,00 грн моральної шкоди за період позбавлення волі,
240 000,00 грн моральної шкоди за період, що не включає позбавлення волі, 60 000,00 грн витрат, понесених на правничу допомогу у межах кримінального провадження та 42 646,41 грн, що були стягнуті з нього виконавчою службоюна виконання вироку у частині задоволених цивільних позовів, а усього 19 062 646, 40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області
від 01 листопада 2021 року у складі судді Самойленко Л. М. заяву
ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, моральну шкоду у розмірі 2 208 000,00 грн та майнову шкоду - 102 646,41 грн, що разом складає 2 310 646,41 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1
під слідством та судом перебував 112 місяців 10 днів (з моменту затримання 28 квітня 2011 року по 08 вересня 2020 року - винесення виправдувального вироку), з яких 64 місяці 15 днів перебував у місцях позбавлення волі (з 28 квітня 2011 року по 27 серпня 2014 року
та з 23 серпня 2018 року по 08 вересня 2020 року) та 48 місяців перебував під судом і слідством без позбавлення волі.
Проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у вироку суду про визнання заявника невинним в інкримінованих йому злочинах, який набрав законної сили, суд першої інстанції вважав доведеним факт понесення заявником моральних страждань і переживань
з приводу порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження, що призвели до погіршення стану здоров`я, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зав`язків, ступінь зниження репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Суд визнав за можливе визначити розмір моральної шкоди із розрахунку
1 мінімальна заробітна плата за кожен із 48-ми місяців перебування під судом та слідством (без позбавлення волі): 48 х 6 000,00 = 288 000,00 грн
та за період, який включає позбавлення волі: 64 місяці х 6 000,00 х 5 =
1 920 000,00 грн із розрахунку п`ятикратного розміру заробітної плати
за кожен місяць перебування в умовах позбавлення волі, а всього
2 208 000,00 грн.
Разом із цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 у частині стягнення витрат
на правничу допомогу, понесених у межах кримінального провадження
у розмірі 60 000,00 грн, які підтверджені договором про надання правничої допомоги від 23 жовтня 2018 року, додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги, актом виконання робіт за договором про надання правничої допомоги від 23 жовтня 2018 року та дублікатом квитанції від 09 жовтня 2020 року на суму 60 000,00 грн.
Також, на думку суду першої інстанції, наявні правові підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів, стягнутих з нього виконавчою службою на виконання вироку у частині задоволених цивільних позовів у розмірі 42 646,41 грн, що підтверджено довідкою про розподіл коштів, стягнутих із заявника у виконавчому провадженні № 57447213
з моменту відкриття виконавчого провадження по 10 листопада 2020 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2022 року апеляційні скарги Полтавської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду у частині відшкодування суми 42 646,41 грн, стягнутої на виконання вироку у частині задоволених цивільних позовів та у частині відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у межах кримінального провадження у розмірі 60 000,00 грн задоволено.
Відшкодовано з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку
з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування суми 42 646,41 грн, стягнутої
на виконання вироку суду у частині задоволених цивільних позовів, та суми 60 000,00 грн, сплаченої у зв`язку із наданням юридичної допомоги, а всього у розмірі 102 646,41 грн, як завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Заяву ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, у розмірах 18 720 000,00 грн та 240 000,00 грн залишено без розгляду.
Розʼяснено ОСОБА_1, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь держави судовий збір у розмірі 755,91 грн.
Судові витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, понесені Полтавською обласною прокуратурою у розмірі 16 269,09 грн, компенсувати за рахунок держави.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги заяви ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди підлягають розгляду у порядку позовного провадження за правила ЦПК України. У зв`язку із тим, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають залишенню без розгляду.
Разом із цим, на думку суду апеляційної інстанції, на підставі вимог Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду" наявні правові підстави для відшкодування заявнику витрат понесених ним на правову допомогу
у межах кримінального провадження, а також втрати, стягнуті з ОСОБА_1 виконавчою службою на виконання вироку суду у частині задоволених цивільних позовів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду Державна казначейська служба України, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а саме: в оскаржуваному судовому рішенні застосувано норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі
№ 922/445/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18
та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, а також не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову
у задоволенні заяви.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції, вирішючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу,
не дотримано принципу пропорційності, оскільки вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому майнової шкоди задоволені частково у розмірі 42 646,41 грн, а у задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 18 720 000,00 грн та 240 000,00 грн залишено без розгляду. Проте судом апеляційної інстанції у повній мірі задоволено вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн
з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
При цьому, на думку Державної казначейської служби України, стягнення зазначених судових витрат необхідно здійснювати лише з Полтавської обласної прокуратури, оскільки Державна казначейська служба України
у цьому випадку виступає лише як розпорядник державних коштів
та є установою, яка здійснює безспірне списання коштів державного бюджету з місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Разом із цим, Державна казначейська служба України, посилається на те, що кошти у загальній сумі 42 646,41 грн стягнуті на виконання вироку суду у виконавчому провадженню № 57447213, які складаються із 38 633,12 грн - кошти, стягнуті на виконання вироку суду в частині задоволених цивільних позовів, а кошти у розмірі 3 863,29 грн (виконавчий збір) та 150,00 грн (витрати виконавчого провадження) - це кошти, які стягнуті відповідно
до вимог Закону України "Про виконавче провадження" і які, на її думку,
не підлягають відшкодуванню, оскільки вони були зараховані на рахунки орану виконавчої служби і відсутні належні докази щодо перерахування цих витрат до державного бюджету.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи
із Семенівського районного суду Полтавської області.
У жовтні 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено
до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 квітня 2011 року ОСОБА_1 було затримано, 06 травня 2011 року - заарештовано та пред`явлено першочергове обвинувачення, а 27 квітня 2012 року - кінцеве обвинувачення за частиною другою статті 185, частиною четвертою статті 27, пунктами 6, 11 та 12 частини другої
статті 115, частиною пʼятою статті 27, частиною першою статті 263, частинами четвертою та пʼятою статті 27, частиною пʼятою статті 185 та частиною другою статті 263 КК України.
Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року у справі № 1628/1157/12 (провадження № 1/548/4/13)
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 185, частиною четвертою статті 27, пунктами 6, 11 та
12 частини другої статті 115, частини пʼятої статті 27, частини першої
статті 263, частин четвертої та пʼятої статті 27, частини пʼятої статті 185 КК України та призначено покарання: за частиною першою статті 185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі; за частиною четвертою статті 27, пунктами 6, 11 і 12 частини другої статті 115 КК України - у виді
11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності; за частиною пʼятою статті 27 та частиною першою статті 263 КК України (у редакції до 05 липня 2012 року) - у виді
3 (трьох) років позбавлення волі; за частинами четвертою і пʼятою статті 27, частиною пʼятою статті 185 КК України - у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності.
На підставі частини першої статті 70 КК України призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, ОСОБА_1 за частиною другою статті 263 КК України визнано невинним
і по суду виправдано за відсутністю у його діях складу злочину.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувався з 28 квітня 2011 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3
20 808,70 грн матеріальної шкоди та 240 000,00 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку
на користь ОСОБА_3 440 847,90 грн матеріальної шкоди
(а. с. 31-77, т. 1).
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2014 року вказаний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 185, частиною четвертою статті 27, пунками 6, 11 і 12
частини другої статті 115, частиною пʼятою 5 статті 27, частиною першою статті 263, частинами четвертою і пʼятою статті 27, частиною пʼятою
статті 185 та частиною другою статті 263 КК України скасовано
за відсутністю у його діях складу злочину, з закриттям у цій частині провадження у справі.
У частині засудження за частиною першою статті 185 КК України вирок скасовано у зв`язку із неповнотою досудового розслідування, справу в цій частині повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування, яка постановою слідчого СВ Миргородського МВ УМВС України
в Полтавській області від 30 січня 2015 року в подальшому була закрита
за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.
У подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2014 року
з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 2018 року апеляції прокурора прокуратури Полтавської області, засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника Листопад Н. А.,
в інтересах засудженого ОСОБА_1, та адвоката Пугача С. В. в інтересах засудженого ОСОБА_6, залишено без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 залишено без змін.
Засудженого ОСОБА_1 взято під варту в залі суду негайно.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 23 серпня 2018 року.
Зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 15 квітня 2011 року по 27 серпня 2014 року відповідно до частини пʼятої статті 72 КК України, (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року
№ 838-VIII), із розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (а. с. 79-96, т. 1).
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року касаційну скаргу захисника Репала Д. О. задоволено. Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 2018 року у частині засудження
ОСОБА_1 за частиною першою статті 185, частиною четвертою статті 27, пунктами 6, 11 і 12 частини другої статті 115, частиною пʼятою статті 27, частиною першою статті 263, частинами четвертою та пʼятою статті 27, частиною пʼятою статті 185 КК України - скасовано, а справу - закрито. Ці судові рішення у частині виправдання ОСОБА_1 за частиною другою статті 263 КК України залишено без змін.
ОСОБА_1 звільнено з-під варти у залі суду (а. с. 98-104, т. 1).
Загалом під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 112 місяців 10 днів (з моменту затримання - 28 квітня 2011 року по 08 вересня 2020 року - винесення виправдувального вироку), з яких 64 місяці 15 днів перебував
у місцях позбавлення волі (з 28 квітня 2011 року по 27 серпня 2014 року
та з 23 серпня 2018 року по 08 вересня 2020 року).
Правова допомога ОСОБА_1 у кримінальному провадженні під час касаційного оскарження вироку суду першої інстанції від 10 лютого
2014 року та ухвали суду апеляційної інстанції від 23 серпня 2018 року надавалася захисником (адвокатом) Репалом Д. О. на підставі договору про надання правничої допомоги від 23 жовтня 2018 року, відповідно до пункту 3.1. якого розмір гонорару обумовлюється сторонами згідно з додатковою угодою (а. с. 126, 127, т. 1).
Додатковою угодою сторони обумовили гонорар адвоката у розмірі 60 000,00 грн, що складається із авансу 30 000,00 грн та оплати остатку 30 000,00 грн після відкриття провадження за касаційною скаргою на вирок та ухвалу суду у справі ОСОБА_1 (а. с. 128, т. 1).
На підтвердження сплати захиснику Репалу Д. О. гонорару у розмірі 60 000,00 грн надано акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 09 жовтня 2020 року та дублікат квитанції
від 09 жовтня 2020 року (а. с. 129, 130, т. 1).
Згідно довідки Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) від 10 листопада 2020 року № 31069
про розподіл коштів, стягнутих з ОСОБА_1 у виконавчому провадженню № 57447213 згідно розпоряджень державного виконавця відділу,
що надійшли на депозитний рахунок відділу з моменту відкриття виконавчого провадження по 10 листопада 2020 року, потерпілій
ОСОБА_3 виплачено 38 633,12 грн, виконавчий збір - 3 863,29 грн
та витрати виконавчого провадження - 150,00 грн, всього 42 646,41 грн
(а. с. 139, т. 1).