Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 466/1403/20
провадження № 61-10035св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівська міська рада,
третя особа - Третя Львівська державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, третя особа- Третя Львівська державна нотаріальна контора, про виділення часток із майна та визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є спадкоємцем частки квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_3 .
Співвласниками спірної квартири були ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_2 та він. Його матір за життя розірвала шлюб із ОСОБА_2, місце знаходження якого йому на даний час невідоме.
Він звернувся до Третьої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері, однак отримав відмову у звʼязку із ненаданням оригіналу правовстановлюючого документу на спірну квартиру.
За таких обставин та враховуючи, що частки співвласників у спірній квартирі є рівними, позивач просив суд виділити йому 1/3 частку вказаної квартири та визнати за ним право власності на цю частку; виділити ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/3 частку спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року в складі судді Федорової О. Ф., із врахуванням ухвали цього ж суду від 16 вересня 2021 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов, суд керувався положеннями статті 370 ЦК України, згідно із якими співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про виділ позивачу та його матері частки у спірній квартирі.
Установивши, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, а позивач ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті своєї матері має право на належну їй 1/3 частину спірної квартири, проте оформити свої права на спадщину в нотаріальному порядку не може, оскільки у нього відсутні правоустановлюючі документи на це нерухоме майно, і він позбавлений можливості через відсутність цих документів отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог також і у цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року задоволено апеляційну скаргу особи, що не брала участі у справі - ОСОБА_2, скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вирішив питання про права померлої ОСОБА_3, не врахувавши, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому виділення частки у квартирі на померлу особу не узгоджується із чинним законодавством.
Крім того, апеляційний суд, установивши, що суд першої інстанції фактично вирішив питання про права іншого співвласника спірної квартири без його залучення до участі у справі - ОСОБА_2, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що місцевий суд не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 570/997/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що батько позивача ОСОБА_2 розірвав шлюб із ОСОБА_3 за її життя, тому не може вважатися її спадкоємцем, а отже і не має статусу відповідача у цій справі. За таких обставин висновок апеляційного суду про неправильний субʼєктний склад учасників справи, і, як наслідок, відмову у задоволенні позову, є безпідставним.
Крім того, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, відкривши касаційне провадження та безпідставно поновивши ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопад 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1, виданим Львівською міською адміністрацією на підставі розпорядження від 02 грудня 1994 року № 1477, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано 18 березня 1998 року.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги за законом є її син, позивач по справі ОСОБА_1, який 15 липня 2019 року звернувся до Третьої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері, однак отримав відмову у зв`язку із ненаданням оригіналу правовстановлюючого документу на спірну квартиру.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі з таких підстав.
Щодо вимог про виділення ОСОБА_3 частки у спірній квартирі
На обґрунтування позовних вимог у цій справі ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що відсутність визначення часток спадкодавця ОСОБА_3 у праві спільної власності на спірну квартиру позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку, що підтверджується відповідною відмовою у вчиненні нотаріальних дій та відмовою у видачі дубліката правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно. Таким чином, позивач звернувся до суду із метою захисту свого спадкового права.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Колегія суддів звертає увагу на те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах: від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
При вирішенні спору у цій справі та з огляду на релевантну практику Верховного Суду, суд апеляційної інстанції підставно вказав на те, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_3 вже померла, тому відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України її цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість виділення 1/3 частки спірної квартири померлій особі.