Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 348/2515/19
провадження № 61-9655св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяк В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з 25 липня 2019 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також у її користуванні знаходиться земельна ділянка для обслуговування зазначеного житлового будинку.
Згідно із рішеннями Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 09 червня 2013 року та від 25 червня 2019 року вирішено відновити дорогу до її житлового будинку, яка відображена у Генеральному плані населеного пункту та проходить від центральної автодороги по лівому краю ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 .
Сусіднім землекористувачем є спадкоємець після смерті ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_2, якому рішенням сільської ради від 25 грудня 2015 року надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що перебувала у користуванні ОСОБА_3 . Проте рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 цієї земельної ділянки не прийнято, оскільки він не погоджується на відновлення вказаної дороги.
Водночас відповідач здійснив огорожу ділянки, право власності на яку ще не оформив, пригородивши і зазначену дорогу, чим чинить їй перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком, оскілки вона не має можливості належно обслуговувати будинок через відсутність до нього будь- якого проїзду.
Як наслідок вона позбавлена можливості вільно користуватись своєю власністю, що призвело і до моральних страждань, які полягають у перебуванні у постійному страху через погрози відповідача та реальні побоювання за своє здоров`я та здоров`я членів її сім`ї. Моральну шкоду оцінила у 5 000 грн.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні майном шляхом демонтажу огорожі упродовж 10-ти днів з дня набрання рішення суду законної сили вздовж усієї установленої Зеленською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області дороги та її ширини (3 метри); заборонити вчиняти будь-які дії, які б чинили їй перешкоди у користуванні вказаною дорогою; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2021 року в складі судді Міськевич О. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень статей 15, 16, 391 ЦК України, статті 152 ЗК України та висновків Верховного Суду, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц щодо неналежності способу захисту цивільного права (пункт 69), та дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами порушень права позивача з боку відповідача. Водночас суд врахував, що акти сільської ради не містять відомостей про те, що відповідач пригородив наявну дорогу, установив огорожу та чинить перешкоди у проїзді до житлових будинків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні під`їзною дорогою до домоволодіння (садиби) АДРЕСА_1, шляхом демонтажу упродовж десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили огорожі уздовж усієї дороги та її ширини 3 метри по координатах поворотних точок меж земельної ділянки, визначених на рисунку 14 у висновку експерта від 15 квітня 2022 року № 1905/21-28/1157-1158/22-28. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 на відновленому існуючому проїзді до житлових будинків встановив паркан та перегородив проїзд до житлового будинку ОСОБА_1, звузивши (захопивши) таким чином дорогу загального користування, яка, зокрема, веде до господарства позивача, а тому слід зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні під`їзною дорогою до домоволодіння.
Доказів, що підтверджують доводи ОСОБА_1 щодо факту заподіяння відповідачем моральної шкоди, суд не встановив, а вона не довела, яких саме вона зазнала страждань та від яких дій відповідача, не довела наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, належним чином не обґрунтувавши свої вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року в справі № 924/233/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції побудував свої висновки про те, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянко, розташованою під належним їй будинком, виключно на припущеннях. Беручи до уваги висновки проведеної у справі земельно-технічної експертизи, суд не врахував, що на час її проведення досліджувані земельні ділянки не були сформовані. Водночас позивач не довела, що є землекористувачем чи власником земельної ділянки і має право на звернення з позовом до суду. Оскільки вказана дорога, частину якої згідно із висновками суду захопив відповідач, сільською радою не була виділена, тому позов предʼявлено ОСОБА_1 передчасно.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення. Зазначила, що відповідач, огородивши земельну ділянки, яка фактично відноситься до комунальної власності, залишив їй для проходу лише стежку шириною 1 м. Водночас проїзд транспорту, зокрема екстрених служб, відсутній. Вказала про безпідставність доводів відповідача з приводу того, що вказана дорога у натурі не була винесена. Комісія сільської ради у 2019 році встановила її на місцевості, відгородивши дерев`яними кілками, однак ОСОБА_2 ці кілки прибрав, а дорогу пригородив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175077424 від 25 липня 2019 року ОСОБА_1 на праві приватної власності з належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 132,7 кв. м.
У користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,34 га, з яких 0,05 га - для обслуговування зазначеного житлового будинку та 0,29 га - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідач ОСОБА_2 проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, який він успадкував від ОСОБА_3 .
Згідно із актом комісії Зеленської сільської ради від 31 січня 2013 року, затвердженого рішенням сільської ради № 366-17/2013 від 09 червня 2013 року встановлено, що у Генеральному плані забудови с. Зелена вказана як існуюча дорога шириною 3 метри. В натурі дорога проходить з центральної автодороги через земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3, родичі якої, зі слів заявників, перешкоджають проїзду транспортними засобами по даній дорозі.
Рішенням Зеленської сільської ради № 366-17/2013 від 09 червня 2013 року вирішено відновити існуючу для проїзду дорогу до масиву житлових будинків ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по лівому краю земельної ділянки ОСОБА_3 відповідно до Генерального плану забудови с. Зелена (пункт 1); При передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 вказати на земельно-кадастровому плані дорогу загального користування до даного житлового масиву.
Рішенням Зеленської сільської ради від 25 грудня 2015 року № 23-2/2015 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, якою користувалась померла ОСОБА_3, орієнтовною площею 0,2968 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Зелена, прис. Лазок, з земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту.
У процесі виготовлення проекту землеустрою відповідачем дана земельна ділянка у 2016 році була виведена в натурі та огороджена, про що була складена ситуаційна схема, на якій позначена дорога шириною 3 метри (а.с. 40-45, т. 1).
Згідно із актом комісії Зеленської сільської ради № 3 від 29 травня 2019 року, затвердженого рішенням сільської ради № 830-21/2019 від 25 червня 2019 року, відновлено існуючу дорогу до житлового будинку ОСОБА_1 та інших жителів с. Зелена згідно з рішення сесії сільської ради № 366-17/2013 від 09 червня 2013 року від "штрики" по лівому краю земельної ділянки померлої ОСОБА_3 шириною 3 метри шляхом укладення договору сервітуту на право проходу та проїзду (а.с. 15, т. 1).
Зі змісту листа-повідомлення Зеленської сільської ради від 04 жовтня 2019 року № 410/02-19 встановлено, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2, орієнтовною площею 0,2968 га, надавався згідно із рішенням сесії № 23-2/2015 від 25 грудня 2015 року. Проект землеустрою не затверджений.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 1905/21-28/1157-1158/22-28 від 15 квітня 2022 року встановлено наступне (а.с. 250 -261, т. 1).
Встановити, чи має місце накладення земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 згідно із проектом землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,2968 га для ведення особистого селянського господарства у с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області (проект не затверджений) на зазначену проїзну дорогу загального користування не видається за можливе у зв`язку із відсутністю повної інформації про параметри та координати проїзної дороги загального користування.
Для забезпечення можливості проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 необхідно провести відновлення проїзної дороги загального користування, відповідно до рішень Зеленської сільської ради від 09 червня 2013 року № 366-17/2013 та від 25 червня 2019 року №830-21/2019, встановити (відновити) межі даної дороги та провести відповідні будівельні роботи, згідно вимог нормативно-правових актів та чинного законодавства.
У зв`язку з відсутністю проїзної дороги у ОСОБА_1 відсутня технічна можливість проїзду до її будинковолодіння.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.