ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 461/56/20
провадження № 61-16130св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Саманюк Ірина Миколаївна, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого
2021 року, ухвалене у складі судді Радченка В. Є., та постанову Львівського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Шандри М. М. Бойко С. М., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання в частині недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності.
В обґрунтування позову вказував, що 24 жовтня 2013 року він уклав шлюб з ОСОБА_2
2 березня 2017 року він з ОСОБА_2 за спільні кошти купили автомобіль, а 22 жовтня 2018 року - квартиру
АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що він має постійний дохід у формі заробітної плати, оскільки, починаючи з 2001 року офіційно працює у Грецькій Республіці. Отримуючи дохід за кордоном, він передавав кошти для придбання вказаного майна.
У листопаді 2019 року сторони вирішили розірвати шлюб і ОСОБА_2 повідомила позивача, що вказане майно зареєстровано на праві власності за її матір`ю ОСОБА_3 .
Позивач вважає фіктивними договори купівлі-продажу автомобіля та квартири в частині зазначення в них покупцем ОСОБА_3, оскільки фактично вказане майно придбано за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_3 мала низький дохід та у неї були відсутні кошти для придбання вказаного майна.
Уточнивши позовні вимоги, просив:
- визнати частково недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу, укладений 2 жовтня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С. С. за реєстровим № 847, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1, перевівши право покупця за цим договором на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру
АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на її 1/2 частку;
- визнати частково недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу автомобіля № 22852, укладений 2 березня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Галавтосвіт" та ОСОБА_3, предметом його є автомобіль Nissan Juke 2017 року випуску, колір білий перламутр (QABG), номер кузова: НОМЕР_1, перевівши право покупця за цим договором на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати автомобіль Nissan Juke, 2017 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на його 1/2 частку.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив про недоведення позивачем належними і допустимими доказами того, що передані ОСОБА_2 кошти використані для придбання квартири та автомобіля, що вказує на відсутність підстав вважати спірне майно таким, що придбано за спільні кошти подружжя.
Постановою Львівського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саманюк І. М. залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого
2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сарманюк І. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого
2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 липня 2020 року
у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19), про те, що "якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір відповідно до статей 235, 236 ЦК України може бути визнаний недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір".
Не врахувавши вказаний висновок Верховного Суду, суди попередніх інстанції не надали оцінки доказам, поданим позивачем на підтвердження обставин зняття ним 30 серпня 2018 року коштів з його банківського рахунку в АТ "Укргазбанк" у розмірі 589 705 грн, які використані на придбання спірного майна, та доказам щодо доходів ОСОБА_3 за період з 2016 до 2018 року, які вказують на відсутність в останньої можливості придбати квартиру та автомобіль.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про:
- застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 липня 2020 року
у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19) (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України);
- недослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 8 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції склав актовий запис № 2778.
26 грудня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що суди встановили зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3
від 26 грудня 2019 року.
Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля № 22852 від 2 березня 2017 року, укладеного ТОВ "Галавтосвіт" та
ОСОБА_3, остання набула у власність транспортний засіб марки NISSAN JUKE 2017 року випуску, загальна вартість якого складає 513 550 грн.
З листа регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства МВС у Львівській області від 15 липня 2020 року № 31/13-414 суди встановили, що за ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб NISSAN JUKE 2017 року випуску, білого кольору.
Також суди встановили, що 2 жовтня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С. С. і зареєстрований № 847, відповідно до умов якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 8 договору купівлі-продажу квартири 2 жовтня 2018 року його сторони погодили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам та намірам; цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; сторони не мають заперечень щодо кожної з умов договору, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони - право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.
Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
Відповідно до статті 657 ЦК України обов`язковою (істотною) умовою договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна є укладення його в письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.