Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 522/10356/16
провадження № 61-9406св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів:
Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов обґрунтований тим, що між ПАТ "МТБ Банк" та ОСОБА_1 укладені: кредитний договір від 11 квітня 2008 року № 00961/RO, на виконання умов якого позичальниці надано кредит у сумі 62 704,89 доларів США, з якого: на споживчі цілі - 58 600,00 доларів США, на сплату страхових платежів із терміном погашення
до 10 квітня 2018 року включно - 4 104,89 доларів США; кредитний договір
від 25 червня 2008 року № 01038/RO, на виконання умов якого позичальниці надано кредит у сумі 44 000,00 доларів США, а також у сумі 3 824,24 доларів США - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом 10,9 % річних.
Виконання зобов`язання за цими кредитними договорами забезпечені договором поруки, укладеним із ОСОБА_3, а також договором іпотеки, укладеним
з ОСОБА_2 .
Банк зазначав, що відповідачі порушують умови кредитних договорів, договорів забезпечення, не повертають кредити та не сплачують відсотки за користування кредитними коштами.
Посилаючись на ці обставини, ПАТ "МТБ Банк" просило стягнути солідарно
з позичальниці ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитними договорами у розмірі 48 689,86 доларів США та 677 007,61 грн, у тому числі: 40 261,72 доларів США - поточна заборгованість за наданими кредитами (основний борг); 8 428,14 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків; 373 778,90 грн - пеня за несплату основного боргу; 251 299,49 грн - пеня за несплату процентів за користування кредитом; 51 929,22 грн - штраф.
Також ПАТ "МТБ Банк" просило у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення НОМЕР_3, загальною площею 43,5 кв. м, нежилі приміщення НОМЕР_4, загальною площею 43,6 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу цього майна
з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 18 893,00 доларів США.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року позов ПАТ "МТБ Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "МТБ Банк" заборгованість за кредитними договорами у розмірі
48 689,86 доларів США та 677 007,61 грн, у тому числі:
- 40 261,72 доларів США - поточна заборгованість (основний борг);
- 8 428,14 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків;
- 373 778,90 грн - пеня за несплату основного боргу;
- 251 299,49 грн - пеня за несплату відсотків за користування кредитом;
- 51 929,22 грн -штраф.
У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки,
а саме: нежилі приміщення НОМЕР_3, загальною площею 43,5 кв. м, та нежилі приміщення НОМЕР_4, загальною площею 43,6 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01 грудня 2006 року та на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01 грудня 2006 року, шляхом продажу майна з прилюдних торгів
у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною
18 893,00 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позичальниця не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржниці та поручителя, у рахунок погашення заборгованості підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року скасовано, ухвалено нове про відмову
у задоволенні позову.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги
є необґрунтованими та недоведеними.
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд мотивував своє рішення тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки не встановив фактичний розмір кредитної заборгованості; не дослідив наявну в матеріалах справи виписку про рух коштів на рахунку боржника; не проаналізував інформацію, що міститься у розрахунку кредитної заборгованості на предмет того, чи повні відображатися у цьому розрахунку кошти, внесені позичальницею на погашення кредитної заборгованості; помилково застосував статтю 559 ЦК України при вирішенні питання про припинення іпотечного договору від 25 червня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_2, вважаючи, що договори поруки, укладені між ОСОБА_3 та банком, припинили свою дію; не надав оцінку наявним у матеріалах справи додатковим угодам до договору поруки
від 23 червня 2010 року, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ "МТБ Банк", погодженим ОСОБА_1, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до ПАТ "МТБ Банк" наслідків ухилення від участі в експертизі, передбачених статтею 109 ЦПК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "МТБ Банк" залишено без задоволення.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем під час розгляду справи судом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року ПАТ "МТБ Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 211/5281/16, Верховного Суду України від 29 березня 2017 року
у справі № 6-1996цс16 щодо застосування правил статті 264 ЦК України про переривання перебігу позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
11 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (далі - ВАТ "МТБ"), правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 00961/RO, за умовами якого позичальниця отримала кредит у розмірі 62 704,89 доларів США, з яких:
58 600,00 доларів США - на споживчі цілі, 4 104,89 доларів США - на сплату страхових платежів, із терміном погашення до 10 квітня 2018 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 9 % річнихза фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
25 червня 2008 року між ВАТ "МТБ", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 01038/RO, за умовами якого позичальниця отримала кредит у розмірі 47 824,24 доларів США, з яких:
44 000,00 доларів США - на споживчі цілі, 3 824,24 доларів США - на сплату страхових платежів, з терміном погашення до 24 червня 2018 року включно, зі сплатою за користування кредитом 10,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Пунктом 2.3.3 кредитних договорів передбачено, що банк має право, зокрема,
у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитними договорами, вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, виконання інших зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі шляхом направлення позичальнику відповідного повідомлення. Згідно з статтями 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав
у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, комісію й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за цим договором.
На забезпечення виконання зобов`язання за цими кредитними договорами між банком та ОСОБА_3 укладені договори поруки від 11 квітня 2008 року
№ 03390rO та 25 червня 2008 року № 03488rO, за умовами яких поручитель зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання нею зобов`язань, що виникли на підставі кредитних договорів від 11 квітня
2008 року № 00961/RO та 25 червня 2008 року № 01038/RO.
На забезпечення виконання зобов`язання за цими кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 укладені 11 квітня та 25 червня 2008 року іпотечні договори, згідно з якими ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення НОМЕР_3, загальною площею 43,5 кв. м, та нежилі приміщення
НОМЕР_4, загальною площею 43,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
06 травня 2009 року між ВАТ "МТБ", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди № 1 до кредитних договорів від 11 квітня 2008 року № 00961/RO від 25 червня 2008 року № 01038/RO.
06 травня 2009 року між ВАТ "МТБ", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", та ОСОБА_3 укладені додаткові угоди № 1 до договорів поруки від 11 квітня 2008 року № 03390rO та 25 червня 2008 року № 03488rO.
У зв`язку з невиконання ОСОБА_1 належним чином зобов`язань за кредитними договорами, банком 13 квітня 2010 року направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року
№ 00961/RO та 25 червня 2008 року № 01038/RO у повному обсязі не пізніше
12 травня 2010 року. Зазначено, що відповідно до пункту 2.3.3 договорів, при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань передбачених умовами договору термін виконання за договором вважається таким, що настав у строк, зазначений у цьому повідомленні, тобто - 12 травня 2010 року (т. 3, а. с. 71, 72).
23 червня 2010 року між ВАТ "МТБ", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди № 2 до кредитних договорів від 11 квітня 2008 року № 00961/RO від 25 червня 2008 року № 01038/RO.
23 червня 2010 року між ВАТ "МТБ", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", та ОСОБА_3 укладені додаткові угоди № 2 до договорів поруки від 11 квітня 2008 року № 03390rO та 25 червня 2008 року № 03488rO.
Повідомлення про необхідність сплатити заборгованість, відсотки та пеню за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 00961/RO, а також за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 01038/RO у повному обсязі надіслано відповідачам, проте такі вимоги позивача не виконані.
Згідно з розрахунком кредитора, станом на 25 травня 2016 року заборгованість позичальниці за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 00961/RO становить 32 415,89 доларів США та 563 089,27 грн, яка складається із:
27 122,96 доларів США - поточна заборгованість за наданим кредитом (основний борг), 5 292,93 доларів США - заборгованість за процентами, 363 207,26 грн - пеня за несплату основного боргу, 156 670,05 грн -пеня за несплату відсотків за користування кредитом, 42 236,10 грн - штраф.
Відповідно до розрахунку кредитора станом на 25 травня 2016 року заборгованість позичальниці за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 01038/RO становить 16 273,97 доларів США та 113 894,20 грн, яка складається із:
13 138,76 доларів США - поточна заборгованість за наданим кредитом (основний борг), 3 135,21 доларів США - заборгованість за процентами, 10 571,64 грн - пеня за несплату основного боргу, 93 629,44 грн - пеня за несплату відсотків за користування кредитом, 9 693,12 грн - штраф.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами
від 11 квітня 2008 року № 00961/RO та від 25 червня 2008 року № 01038/RO станом на 25 травня 2016 року становить 48 689,86 доларів США та 677 007,61 грн.
За результатом проведення судово-економічної експертизи у справі
№ 522/10356/16 експерт у своєму висновку від 29 вересня 2017 року
№ 17-2072/2073 зазначив, що не надається за можливе встановити відповідність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 умовам кредитних договорів від 11 квітня 2008 року № 00961/RO та від 25 червня 2008 року № 01038/RO.
Також експертом заначено, що не надається за можливе надати відповідь на питання щодо підтвердження чи спростування методу нарахування банком процентів за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року № 00961/RO та
від 25 червня 2008 року № 01038/RO.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальниця неналежним чином виконувала умови кредитних договорів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржниці та поручителя, у рахунок погашення заборгованості підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із пропуску позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем під час розгляду справи судом.
Верховний Суд не може погодитися із такими висновками з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором,
а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050
ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Така правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Щодо переривання позовної давності
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть,
з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.